Символізм супроводжував цю поїздку з самого початку і до її завершення. Те, як Зеленський добирався до Вашингтона - одразу після поїздки в Бахмут, те, що сам візит разюче збігся з аналогічним візитом Черчилля 81 рік тому, дарунок Конгресу бойового українського прапора і отримання у відповідь американського стяга, що скріпили союзницькі відносини наших країн, більше ніж підписані документи. Сама промова Зеленського, яка на ціннісному рівні засвідчила тотожність розуміння двома країнами ідеї свободи. Зрештою, тепла зустріч з Дудою, президентом Польщі, що найбільше вклалася до допомоги Україні в цій війні, по дорозі додому - все це дозволяє зробити висновок про те, що починається якийсь новий період, новий виток, не тільки у цій війні, а й у подальшій долі світу.

Advertisement

Практичний аспект візиту, безумовно, був пов'язаний з економічною і військовою допомогою Україні. Без якої, будемо відверті, Україні не отримати вирішальної перемоги над Росією. Очевидно, що виступ Зеленського в Конгресі і зустріч з представниками обох партій були покликані не тільки для того, щоб подякувати за більш ніж $ 20 млрд допомоги у 2022 році, а мали на меті додатково вплинути на виділення для України ще $ 45 млрд на 2023 рік. Ця вражаюча допомога, особливо, якщо згадати, що вся допомога США Україні з 2013 по 2021 рр. включно склала $ 2,5 млрд. В усіх випадках я говорю про сумарну допомогу Україні, прямі вливання в бюджет і на військові потреби.

Advertisement

Найбільше непорозумінь і припущень викликало питання воєнного постачання. Оскільки про надання систем Patriot було публічно заявлено ще перед поїздкою, виходить, що президент України їхав просити більше. Зрозуміло також, що без попередніх консультацій і погоджень про це "більше" навряд чи він би поїхав до США зараз. Списки озброєнь, що підуть в Україну зараз, в рамках пакета на $ 1,85 млрд, були вивішені на сайті Пентагону, не були предметом дискусій. За це, як і за все до того, українці щиро подякують Держдепу і всьому американському народу. За цю допомогу президент України міг подякувати телефоном і ніхто йому б цього не закинув в докір.

Advertisement

Проблема полягала в тому, чи Білий дім готовий дати Україні додаткових озброєнь для досягнення вирішальної воєнної перемоги над Росією. Це ракети далекої дії, ударні безпілотники, керовані бомби, танку і літаки. Американські видання одразу після візиту написали, що у постачанні далекобійників ракет(до 300 км) і танків Україні було відмовлено. Про решту прохань промовчали. А Байден на пресконференції сказав, що США працюють над передачею Україні 2 тис. танків та іншої бронетехніки. Мається, напевно, на увазі те, що вже прибуло в Україну досі і ще має надійти.

Advertisement

А щодо далекобійних ракетних систем прозвучало дивне і туманне пояснення, що це вимагає додаткових консультацій з іншими країнами НАТО, щоб не викликати розбіжностей всередині Альянсу.

Я думаю, в цьому останньому пункті зашита головна проблема. Тут головний тромб. Іншими словами, рішення про те, надавати чи не надавати Україні наступальне озброєння, яке дозволить нанести військову поразку Росії на полі бою, залежить від того, як президенти України і США погодять стратегічні питання завершення російсько-української війни

Ризикну припустити: ці стратегічні питання мають три складових. 

1. Чи Україна і США однаково розуміють, що є перемогою у цій війні.

Advertisement

2. Що робити з переможеною післявоєнною Росією. 

3. Якими мають бути контури майбутнього післявоєнного світового правопорядку. 

Про такі речі телефоном не поговориш. Саме тому, після десяти місяців успішного українського спротиву, президент США запросив президента України на особисту розмову.

Для мене є очевидним, що в питанні української перемоги Зеленський зайняв чітку позицію: це вихід на кордони 1991 року. Без жодних винятків і відтермінувань. Хоча в американському політикумі існують різні версії відповіді на це питання. А Байден, на згаданій пресконференції, сказав, що з Путіним доведеться розмовляти після закінчення війни.

Advertisement

У мене запитання — чому з ним доведеться розмовляти? Думаю, після нашої перемоги і закінчення бойових дій, українці будуть розмовляти з якимись іншими людьми постросійського простору.

У всякому разі США мали почути українську точку зору про те, що ми вважаємо перемогою у війні. І Байден почув. Думаю, почув і сприйняв. Якщо це так, то від сприйняття до усвідомлення залишається пів кроку.

Складніше з другим пунктом, який прямо випливає з української перемоги. Що робити з Росією, яка програла?

Реалізовувати стратегією ослабленої РФ з Путіним, який відступив (чи з його наступником з кола теперішньої російської еліти)?

Спробувати ще раз "демократизувати" Росію, перетворивши її в реальну федерацію на зразок США? Такий собі варіант Єльцин-2?

Чи стати на точку зору, що справжнім результатом і закінченням цієї війни має бути припинення історичного існування Росії як імперії?

З її внутрішньою модернізацією під зовнішнім наглядом і з обов'язковою реалізацією права поневолених Росією народів на самовизначення і створення власних держав. 

На жаль, тут поки немає готовності заглянути за горизонт. Ні у керівництва США, ні (поки що) у керівництва України. А від відповіді саме на це питання залежать темпи, обсяг, постачання зброї Україні, а також терміни завершення війни.

Нарешті, останнє: контури майбутнього світового правопорядку. Це питання треба ставити вже сьогодні. Зеленський його окреслив у виступі в Конгресі: наша битва за свободу є протистояння світу демократії проти тиранії. Добра проти зла. Світла проти пітьми.

Це правильний контур. Він випливає з сьогодення. Треба думати далі. 

Припускаю, що новий світовий післявоєнний правопорядок буде формуватись тим швидше, чим більша кількість країн виявиться зацікавлена у його реалізації.

І тут ключова, передова роль належить Україні, яка виносить на собі головний тягар війни і саме вона може запропонувати світові до обговорення модель мирного співіснування у 21 столітті.

Тепер повернімося до початку: чи став візит Зеленського в США ознакою перелому в російсько-українській війні?

З огляду на сказане, так. Якщо розуміти перелом, як рух в певному напрямку, як процес, а не як одномоментний акт.

Ми разом рухаємось в правильному напрямку!