ПОГЛЯД: Трамп, Зеленський і нова Україна колишнього російського виробника зброї

Нещодавно Темерко зробив пожертвування члену парламенту Джону Віттінгдейлу, нинішньому віцеголові Міжпартійної парламентської групи з питань України.

У статті, опублікованій в The Telegraph, британський олігарх закликав до повної перебудови політичної системи України:

«Після укладення угоди про копалини треба, щоб Дональд Трамп і його команда забезпечили припинення вогню і уклали угоду про гарантії безпеки під час цього перемир’я, щоб був сформований уряд національної єдності з лідерів українського суспільства, і щоб були проведені президентські вибори, а за місяць після них – парламентські (як того вимагає Конституція), після чого почне працювати новий український уряд».

Стаття цього донора Консерваторів сповнена простої брехні (його кумир Трамп називає це «пост-правдою»).

Наприклад, він пише, що Зеленський «стверджує, що хоче повернутися до угоди про видобуток корисних копалин, яку він зневажив», але це не український президент грюкнув дверима Білого дому. Це йому вказали на двері після заздалегідь влаштованої засідки за участю конгресвумен-республіканки (яка часто підспівує Кремлю) Марджорі Тейлор Грін і віцепрезидента США Джей Ді Венса.

Темерко наголошує, що Зеленський «позбавив себе ролі рівноправного партнера і став натомість клієнтом», і що «карти, які хотів мати Зеленський, тепер на руках у Європи; заїжджена фраза «Нічого про Україну без України» більше нічого не важить».

Насправді Трамп контактував з Путіним ще до свого обрання президентом і після інавгурації без будь-якої участі України. Він пообіцяв росіянам заблокувати вступ України до НАТО і провів переговори з Росією в Саудівській Аравії без української присутності.

Можливо, найчеснішим твердженням у статті Темерка є таке: «Правда полягає в тому, що тільки Трамп має можливість створити міцний мир, і тільки його план буде вирішальним».

Чесність цього твердження полягає в тому, що воно збігається з позицією Кремля. Росія просто не може вести переговори з Європою, яка зайняла тверду позицію захисту України. Вже порушивши обіцянки Україні щодо переговорів і постачання зброї, не виконавши обіцянки президента Байдена, а також припинивши обмін розвідданими, Трамп пішов далі – знизив стійкість США до російських кіберзагроз і проголосував разом із Росією проти України в ООН. Для Москви Трамп, безумовно, є кращим партнером у переговорах.

Цікаво, що у Темерка про це – ані слова. Натомість він стверджує, що «президент Трамп не ворог, а скоріше один із найщиріших друзів України».

Цей колишній керівник російської оборонної компанії продовжив коментувати поведінку президента Зеленського: «Він мав би висловити подяку: жоден світовий лідер не зробив більше для підвищення економічного статусу України, ніж Дональд Трамп». Це означає, що президент України повинен був практично впасти Трампу в ноги і подякувати за угоду, яка не дає жодних гарантій безпеки, окрім пустопорожнього «довірся мені, брате». За угоду, яка в довгостроковій перспективі стала би катастрофічною для України.

Насправді Зеленський і всі інші українські посадовці вже дякували США незліченну кількість разів.

Далі Темерко запропонував створити в Україні уряд єдності за участю основних опозиційних партій (очевидно, маючи на увазі українських політиків із сумнівною доброчесністю, які брали участь у переговорах зі США).

Неважливо, що Росія ніколи не дотримувалася режиму припинення вогню, що українська територія залишається окупованою, що понад сто тисяч воєнних злочинів залишаться безкарними, що Росія утримує понад тридцять тисяч військовополонених, дітей та інших цивільних. Про це Темерко не писав.

Залишається одне питання. Темерко стверджує, що «путінська Росія є жорстоким агресором і ворогом Європи, Заходу і демократії» (за таке нічого не буде людині, яка комфортно почувається у Великій Британії і не планує повертатися до Москви, і яка жертвує значні кошти Консервативній партії, тим самим збільшуючи свій особистий вплив у британській політиці).

Але за три роки, що минули з 24 лютого 2022 року, і зараз, коли він просторікує про майбутнє України, скільки він пожертвував на українські збройні сили?

Погляди, висловлені в цій статті, належать автору і не обов’язково відображають позицію Kyiv Post.