Важко писати статтю, особливо в новому році, закликаючи людство перестати воювати, не справляючи враження нереалістичного ідеаліста. Але заклик до необхідної раціональності в планетарному масштабі став вирішальним для нашого виживання.
За час повномасштабного вторгнення Росії в Україну ми стали свідками того, що, як ми сподівалися, залишилося в історії Європейського континенту: зруйновані міста і села, геноцид, викрадення і депортація дітей, варварська жорстокість імперської агресії, боротьба між умиротворителями й тими, хто не мириться з цим.
ПРИЄДНУЙТЕСЯ ДО НАС
Підписуйтесь на наш Viber-канал.
Проблеми глобального масштабу
Наче кіт, який прокрадається навколо саду, на периметрі цієї війни постають ризики, які були невідомі й непередбачувані в минулому столітті.
Поширення ядерної зброї зробило можливим жахливий перехід від неядерної конфронтації до глобального катаклізму, що загрожує світові. Жахливо, що існує ціле покоління молодих людей, які виросли без повсякденної загрози ядерної війни, що нависала над світом більшу частину ХХ століття, і не усвідомлюють, що в одну мить може статися катастрофа, яка може призвести до вимирання людства.
“Ми бомжі” - мешканці Маріуполя звернулися до Путіна через невиконані обіцянки
Протягом другої половини минулого століття постійно виникали небезпечні ситуації: ядерна зброя, випадково скинута з літаків, збої в роботі людей і машин, через які на екранах систем ядерного реагування з’являлися попередження про атаку. Вони викликають жах, коли думаєш про поширення цієї зброї на дедалі більшу кількість держав, багатьма з яких правлять безвідповідальні маніяки. Ця загроза, безумовно, має спонукати нас відкинути розбіжності.
Над цими проблемами нависають і зміни планетарного масштабу. Нестримне руйнування природного середовища, вимирання видів, забруднення наших вод – все це стоїть перед нами, що б там не казали деякі скептики. Довгострокові наслідки зміни складу атмосфери вже очевидні.
Та погляньмо ще далі, за межі нашої планети. Окрім морально закомплексованого Вернера фон Брауна, для більшості людей його епохи було просто фантастикою уявити, що ми будемо використовувати ракетні технології для ведення глобальної війни. Коли фон Браун вдоволено спостерігав за тим, як його диво-ракети “Фау-2” обрушувалися на Лондон, розриваючи на шматки тіла і будівлі, він і уявити собі не міг, що це перетвориться на можливість тотальної супутникової війни в космосі або конфліктів через приналежність Місяця.
Сьогодні ці питання космічного масштабу мають бути вирішені, перш ніж вони перетворяться на катастрофічне свавілля в тій нібито нескінченній, але надто обмеженій чорноті, в яку ми вдивлялися тисячі років.
Напад на Україну
Хтось може запитати, як усе вищесказане стосується України, але мені здається, що все це має відношення до повномасштабного вторгнення в цю країну.
Людство не повинно продовжувати жити середньовічними захопленнями земель і загарбницькими війнами, які позбавляють нас можливості діяти разом, щоб зупинити, вирішити чи пом’якшити проблеми, які можуть покласти край нашому існуванню на Землі або, принаймні, значно погіршити якість нашого життя і відкинути нас на багато століть назад. Росія повинна знати це, будучи повноправним учасником космічно-ядерної ери, яка привела нас до цього моменту.
Для повного відчаю немає причин – ми вже діяли разом раніше.
Монреальський протокол, який заборонив речовини, що роз’їдають і пробивають озоновий щит, підвищуючи рівень згубного ультрафіолетового опромінення Землі, став грандіозним прикладом згуртування наукових умів світу. Після цього знакового досягнення людської раціональності і доброї волі озонова діра почала затягуватись у 1980-х роках. Це приклад того, якими ми можемо бути, або якими можемо стати.
У нашій ДНК не закарбовано, що ми повинні руйнувати, вбивати і воювати один проти одного. Також не є даністю, що ми не можемо уникнути військової чи екологічної трагедії в планетарному масштабі чи в інших світах.
Лише 14 років минуло між науковим відкриттям причини появи озонових дір і світовою угодою, яка запобігла продовженню каталітичного бенкету цих хімічних речовин на тонкому шарі невидимих молекул, який нікому не належить, але захищає нас усіх.
Ми також не повинні переконувати себе, що це прозріння було якоюсь випадковістю, яка ніколи не повториться. Радше, це було повне злиття найкращих практичних відчуттів людства – плодів нашої наукової праці, донесених до уваги громадськості, а потім до міжнародного дискурсу та дій. Не існує жодного правила, за яким це не може повторитися ще багато разів у контексті багатьох наших планетарних викликів.
Нинішнє вторгнення в Україну має темну сторону, яка не була очевидною в попередні часи. Почитайте газети кінця 1930-х і початку 1940-х років. Поряд із новинами про ситуацію на фронтах, просування, відступи і доблесть на європейському і тихоокеанському театрах там можна прочитати й про нові автомобілі, ціни на врожай і житло, про бійку в пабі тут, трагічну аварію на будівництві там. Але в цих статтях ви помітите дещо інше: в них немає нічого, що свідчило би про хмари, навислі над майбутнім людства. Усю важливість цього поглинула тематика війни.
Почитайте сьогоднішні газети, і поряд із повідомленнями та історіями про Україну в наших стрічках новин ви прочитаєте про останні заміри рівнів викидів парникових газів, що невблаганно зростають, про ядерні загрози в інших країнах, про розбіжності щодо освоєння космосу та зникнення тропічних лісів. Страшною помилкою буде відволіктися, а ще страшнішою – дозволити цим проблемам відсунути напад на Україну до другорядного пункту в меню того, що потребує нашої уваги.
Покінчити з імперіалізмом і об’єднатися
Україна займає центральне місце в конкатенації планетарних проблем, оскільки війна, розпочата проти неї, є символом тисячолітньої історії воєн, які ми повинні припинити, якщо хочемо вирішити ці інші проблеми і якщо не хочемо, щоб вони накрили нас, як цунамі.
Навіть якщо ми не можемо покласти край війні як явищу, ми могли би зробити так, щоб усі ці екзистенціальні загрози звільнили нас від наших заплутаних аргументів та імпульсів, які ведуть до імперіалізму. Ми могли би прагнути до більш пов’язаного світу – світу без усіляких історичних викривлень, що виправдовують війну.
Такий погляд не є нереалістичним, і він не повинен бути обтяжений ілюзіями світової рівності та згодою з рішеннями світового уряду. Він просто вимагає від нас усіх набратися мудрості й усвідомити, що ми живемо в епоху з набагато більшими труднощами, які вимагають почуття відповідальності в планетарному масштабі для їх вирішення.
Це вимагає від усіх країн, які претендують на світову владу, першими покласти край лиху географічної експансії колоніальної епохи військовим шляхом. Вони повинні подати приклад, спрямувавши наш погляд на проблеми, які, якщо їх не вирішити, наздоженуть і поглинуть нас із наслідками, які будуть ще більш руйнівними, ніж ті, що стоять перед нами зараз.
Погляди, висловлені в цій статті, належать автору і не обов’язково відображають позицію Kyiv Post.
