2024 рік показав, що Україна і світ рухаються двома паралельними треками: «дипломатія справедливості» та “дипломатія інтересів”, і ці шляхи не перетинаються. Це як дві паралельні колії, якими йдуть зустрічні потяги, але різниця між двома геометричними паралельними лініями і коліями полягає в тому, що на найближчій станції колії можуть перетнутися, а геометричні паралелі ніколи не перетинаються.
Виходить, що окрім війни на фронті проти російської армії, Україна змушена знову й знову доводити, що «справедливість» у досягненні миру є ключовим поняттям не лише з точки зору відновлення важливості міжнародного права, а й для того, щоб показати, що мовчазне визнання наслідків агресії призводить до її продовження.
ПРИЄДНУЙТЕСЯ ДО НАС
Підписуйтесь на наш Viber-канал.
Справедливо апелювати до підписантів Будапештського меморандуму про гарантії безпеки, але, як ми зрозуміли, це не працює. Тому що кожен із підписантів виходить із власних інтересів: «Що я отримаю, вимагаючи справедливого покарання для Росії, якщо економіка залежна від кремлівських енергоресурсів?».
Саме так відповіли представники Монголії на заклик Заходу заарештувати Путіна на цілком законну вимогу Міжнародного кримінального суду під час його візиту 2 вересня. І єдиний висновок, який тут напрошується, – там, де економічний інтерес важливіший, виконання закону залишається осторонь.
Така легка прогулянка не могла бути гарантована Путіну в ПАР, куди він мав прибути на саміт БРІКС у липні 2023 року, тому що там його би точно заарештували. Тож йому запропонували виступити по відеозв’язку.
З цих двох прикладів можна зробити висновок, що в сучасних реаліях «справедливість покарання» є категорією вибірковою і залежить від ступеня економічної зацікавленості сторони, яка працює з країною-порушницею міжнародного права, особливо в її кримінальній юрисдикції.
Як не дивно, справедливість є запобіжником від хаосу. У Стародавній Греції справедливість вважалася основою суспільного життя. Тогочасні філософи наголошували, що найбільшим злом є несправедливість, яка підриває основи суспільного буття. В часи Нової ери справедливість стала основою концепції правової держави, де «право сили» поступилося місцем «силі права». Така заміна дозволила створити суспільство, засноване на рівності, де чітко розмежовуються «добро» і «анти-добро» – як таке, що сприяє співіснуванню громадян, і таке, що шкодить йому.
Справедливість і міжнародне право
Одним із ключових принципів міжнародного права є недопущення анархії. Якщо суб’єкти міжнародних відносин діють за стародавніми законами сили, це зазвичай призводить до конфліктів і воєн. Історія неодноразово підтверджувала цю закономірність.
Канадський історик Маргарет Макміллан у своїй книзі «Війна. Як конфлікт сформував нас» підкреслює, що війна є майже невід’ємною рисою людства: «Війна – це норма, мир – це виняток». Однак перманентний стан війни означав би хаос, тому еліти завжди шукали шляхи забезпечення стабільності та порядку.
Повоєнне правосуддя
Щоб уникнути хаосу після Другої світової війни, були встановлені чіткі правила співіснування. Важливим стримуючим фактором став принцип справедливого покарання за порушення цих правил. Міжнародні документи щодо забезпечення відповідальності за агресію були спрямовані на те, щоб подібне насильство ніколи не повторилося.
Криваве ХХ століття стало уроком для багатьох країн, змусивши їх шукати шляхи до миру. Після краху Ліги Націй сфера дії міжнародного права значно розширилася, охопивши майже всі країни і народи. Гасло «Ніколи більше!» стало головною ідеєю для більшості держав, хоча деякі країни залишилися поза цим консенсусом.
Сьогоднішні виклики правосуддю
Сьогодні дипломатія інтересів часто підриває дипломатію справедливості. Однак справедливість залишається основою стабільного світового порядку. Україна, яка сьогодні є символом боротьби за справедливість, нагадує світові про важливість дотримання принципів міжнародного права. В умовах, коли агресія порушує кордони і підриває світовий порядок, справедливість має стати не лише моральним ідеалом, а й практичним інструментом забезпечення миру.
Ця боротьба за справедливість має вирішальне значення для майбутнього. Від того, чи зможе світ стати на її бік, залежатиме не лише доля окремих країн, а й стабільність усієї міжнародної системи.
І мова йде не лише про результати 2024 року. 2025-й стане роком, коли протистояння продовжиться, але воно вийде на рівень «цінності або вигоди». Якщо говорити про другий варіант, то буде вважатися справедливим, що мир може бути досягнутий ціною України, але чи буде цей мир справедливим?
Справедливий мир – це коли міжнародне право захищає того, на кого напали, а не підлаштовується під того, кому належить право сили.
Тобто, виходить, що сьогодні правий той, хто має силу? Натомість Україна, захищаючись, щодня доводить, що правий має бути той, хто має свободу. Адже це та цінність, яка не підлягає силі.
Погляди, висловлені в цій статті, належать автору і не обов’язково відображають позицію Kyiv Post.
