Наближаються свята, і знову постає питання: що вдягнути, коли захищаєш вільний світ? Одяг має бути діловим, повсякденним, чи буде доречним боротися з геноцидом нації у кашеміровому светрі й штанах? І знову маємо робити вибір. Але є люди, яким імпонує рішення президента України приходити на офіційні заходи без костюма і краватки.
Щодня українські міста зазнають бомбардувань. І щодня президент розглядає стратегії, аби запобігти знищенню своєї країни, і відвідує церемонії вшанування пам'яті загиблих воїнів. Але він навіть не може знайти час, щоб підібрати колір краватки чи приміряти костюм. Неподобство. Та що ж відбувається в цьому світі?
ПРИЄДНУЙТЕСЯ ДО НАС
Підписуйтесь на наш Viber-канал.
Я одразу розглядаю це питання з точки зору важливості й терміновості. А який одяг підходить лідеру, який захищає свободу?
Можливо, варто подивитися на тих, хто у найважчі часи залишився наодинці зі своєю боротьбою. Яскравий приклад – Вінстон Черчилль в одному зі своїх знаменитих «костюмів повітряної тривоги» (який його радники називали «комбінезоном») на фото біля Білого дому в грудні 1941 року.
Воїни мають проходити підготовку під керівництвом тих, із ким воюватимуть
У своїй боротьбі проти нацистів Черчилль перебував у постійному русі. Наполегливому й енергійному лідеру воєнного часу, який не бажав пристосовуватися до умов, був потрібен зручний і практичний одяг, який би відображав його позицію.
Черчилль сам розробив костюм, який шили з пляшково-зеленого вельвету. Він хвалився, що може одягнути такий комбінезон за півхвилини – а це важливо під час повітряної тривоги, або коли прямо з ліжка маєш взятися за виконання обов'язків. Під час війни він розробив декілька моделей, одна з яких була дивного з військової точки зору червоного кольору.
Незрозуміло, чи пасуватиме такий комбінезон Зеленському, адже в нього трохи інший тип статури. Натомість український лідер обрав військову форму захисного кольору і світшот, на якому красується український тризуб – своєрідний підхід до одягу лідера під час війни в ХХІ столітті.
Відверто кажучи, вражає те, що одяг викликає суперечки. Точніше сказати, те, що західні політики, коментатори і радники дратуються, коли хтось звертається з проханням про допомогу без костюма і краватки. Можливо, саме через це ми всі в халепі, і майбутнє демократичного світу таке непевне.
Лише повне невміння бачити перспективу і визначати пріоритети може викликати питання щодо дрес-коду тоді, коли падають бомби. Сподіватимемось, буде достатньо краваток, якщо все це переросте в ядерний апокаліпсис. Можна тільки уявити собі масове невдоволення, якщо хтось із національних лідерів зустріне кінець світу в звичайній сорочці з засуканими рукавами.
Повернімося до Черчилля. Його оксамитовий костюм шила елітна лондонська компанія Turnbull & Asser. Проте надихалися вони комбінезонами вікторіанської епохи, які захищали робочих від бруду локомотивів.
Черчилль бачив певну схожість. Це не був комбінезон звичайного трудяги, але він мав на меті створити образ людини на роботі, причому на брудній роботі. У найважливіші моменти – від планування «Дня Д» до візиту до Рузвельта або Сталіна в Ялті, якщо на те пішло – він завжди був у своєму фірмовому комбінезоні.
Інша мета створення такого одягу – вираження солідарності з військовими. Багато хто брав приклад з Черчилля, і невдовзі жінки, зокрема, почали носити подібне вбрання. Костюми Черчилля – щось середнє між формальністю ділового костюма і забрудненою мастилом робою працівника заводу. В них він мав пристойний вигляд у присутності світових лідерів, водночас демонструючи причетність до реалій війни та солідарність із військовими на передовій.
На початку 1940-х років – коли Велика Британія була ізольована і зазнавала безперервних бомбардувань – комбінезон, який захищав від бруду на роботі й міг бути швидко вдягнений під час повітряної тривоги, довів свою практичність. У разі потреби його можна було розрізати й перетворити на штани й сорочку. Така універсальність лежала в основі економіки воєнного часу.
Одяг Зеленського так само виглядає респектабельно, проте немає відчуття, що він прийшов на засідання правління компанії. Так він демонструє єдність із чоловіками, які воюють в Україні. Можливо, недоброзичливців дратує те, що перед ними людина, яка має важливіші та більш значущі справи, аніж купувати костюми – людина, чиї дії та рішучість, а не відпрасований комірець, викликають повагу.
«Чому Зеленський не носить костюм?» – запитує один із користувачів сайту Quora. Цікаво, що відбувається в свідомості людини, яка ставить таке запитання, сподіваючись на серйозне пояснення? Тішить те, що здебільшого реакція на такі запитання відповідає очікуванням.
Інші висловлюють ще більшу стурбованість: «Чому президент України Зеленський одягається, як безхатько?»
Дозвольте мені нагадати, що зараз його країна у стані війни, яка може позбавити домівки його та 40 мільйонів українців, якщо решта світу не перестане перейматися костюмами й краватками, а натомість візьметься допомагати Україні.
Погляди, висловлені в цій статті, належать автору і не обов’язково виражають позицію Kyiv Post.
