Після заяви членкині Палати представників США, конгресвумен українського походження Вікторії Спартц, яка закликала Президента України Володимира Зеленського невідкладно вирішити проблему із головою Офісу президента Андрієм Єрмаком, почалось цунамі у вигляді безпрецедентних звільнень та переміщень в сфері національної безпеки та оборони України.
Але чи є вони дієвими і справжньої боротьбою з російськими агентами у вищих ешелонах влади України?
ПРИЄДНУЙТЕСЯ ДО НАС
Підписуйтесь на наш Viber-канал.
Конгресвумен перерахувала «деякі з серйозних звинувачень проти Єрмака»:
- Витік інформації до Білорусі та, зрештою, до Росії про операцію України із захоплення «Групи Вагнера», що призвело до її провалу;
- Невдалі мирні переговори з Росією перед війною;
- Запевнення українського керівництва в тому, що в лютому цього року, всупереч західним розвідданим, не буде жодного нападу з боку Росії, щоб завадити Україні належним чином підготуватися до війни;
- Саботування щодо Херсона та віддача його росіянам для інсценування трагедії батальйону «Азов»;
- Затягування термінових закупівель військової техніки через Міністерство оборони України та висування необґрунтованих чи навіть незаконних умов;
- Цілеспрямоване затягування через свого заступника Олега Татарова призначення незалежного антикорпупційного прокурора.
Після цього президент не звільнив Єрмака, не відсторонив його від виконання обов’язків, не призначив службове розслідування.
Натомість почалися звільнення окремих силових керівників, зокрема й тих, які мають такі ж звинувачення з боку Заходу, що і Єрмак.
Складається враження, що влада намагається відбутися малою кров’ю, звільнивши окремих осіб з найближчого оточення, зробивши це показово.
Так, 25 липня 2022 року президент звільнив Демченка з посади Першого заступника Секретаря Ради національної безпеки і оборони України.
Однак Демченко обіймає й іншу, не менш, а може й більш, важливу посаду – голови комітету з питань розвідки при Президентові України. З неї його не звільнили, а тільки відсторонили.
У ЗМІ повідомляють, що замість Демченка цю посаду має отримати начальник Головного управління розвідки Міністерства оборони Кирило Буданов.
Посада голови комітету з питань розвідки дозволяла Демченку керувати всіма спецслужбами України. Саме завдяки цій посаді він був дотичний до операції з затримання вагнерівців – найманців з російської диверсійної групи, причетних до збиття Іл-76 у Луганську та збиття Boeing 777 біля Донецька.
Як повідомляє Радіо Свобода, у листопаді 2021 року журналісти проєкту Радіо Свобода «Схеми» опублікували докази, які свідчать, що Демченко у 2010-му лобіював так звані Харківські угоди, обставини підготовки та ратифікації яких на предмет державної зради зараз перевіряє СБУ.
У 2021 році РНБО доручила СБУ проаналізувати обставини підготовки і ратифікації Харківських угод. За словами секретаря РНБО Олексія Данілова, це рішення Верховної Ради згодом стало однією з причин російської анексії Криму та вплинуло на початок бойових дій на Донбасі у 2014 році.
Харківські угоди були підписані 21 квітня 2010 року. Відповідно до цих домовленостей, термін перебування Чорноморського флоту РФ у Севастополі було продовжено до 2042 року.
За попередніми даними СБУ підписання угод призвело до збільшення кількості особового складу військових формувань і спецслужб РФ, які згодом були причетні до анексії Криму.
Правоохоронці повідомили колишньому міністру закордонних справ України Костянтину Грищенку та екс-міністру юстиції Олександру Лавриновичу про підозру в державній зраді за Харківські угоди. Самому ж Демченку повідомлень про підозру у держзраді, як відомо, не надавалось.
Президент призначив свого радника Демченка першим заступником секретаря Ради національної безпеки і оборони України 16 червня 2020 року. Чи знав президент про нього правду? На той час було відомо, що Демченко не підтримував Революцію Гідності. В Офісі президента відмовились повідомляти результати люстраційної перевірки Демченка.
Свого часу Демченко був радником п’ятого Президента України Петра Порошенка, очільником офісу третього Президента Віктора Ющенка та заступником керівника управління Адміністрації другого Президента Леоніда Кучми.
