Ще від жовтня 2021 року уряд США знав (маючи достовірні розвіддані - ред.), що президент Росії Владімір Путін збирається напасти на Україну найближчим часом. Він поінформував про це український уряд та його союзників: і деякі з них, Німеччина і Франція зокрема, відмовилися вірити американській розвідці. США щось зробили, щоб підготувати українців, але не дуже багато. Коли Росія напала 22 лютого 2022 року, США думали, що Україна швидко впаде.
Боб Вудворд - розслідувач Вотергейту і літописець «Вашингтонського двору»
Боб Вудворд, відомий своїми Вотергейтськими викриттями, працює у Washington Post із 1971 року, наразі є заступником редактора. Він є головним літописцем «Вашингтонського двору». Раз на два роки він випускає книгу про внутрішні справи в Білому домі. Щойно він опублікував свою 23-ю книгу «Війна» (Simon & Shuster), в якій розповідає про позицію Білого дому щодо війни в Україні та секторі Гази. Кожній з цих тем відведена приблизно половина книги, тоді як внутрішнім питанням приділяється мало уваги. Я ж хочу зосередитися на темі України.
ПРИЄДНУЙТЕСЯ ДО НАС
Підписуйтесь на наш Viber-канал.
Як завжди, Вудворд мав широкий доступ до "двору", тобто, до радника з національної безпеки Джейка Саллівана, його заступника Джона Файнера, директора ЦРУ Білла Бернса, директорки національної розвідки Авріл Гейнс, державного секретаря Тоні Блінкена і міністра оборони Ллойда Остіна. А от із президентом Джо Байденом він не спілкувався. Як це зазвичай буває, у Вудворда, чим більше доступу він має до людини, тим більш позитивно він її описує. Його головний герой у цій книзі – Салліван, другий – Блінкен, а третій – Бернс. Вудворд має звичку не дуже точно цитувати розмови, в яких сам не брав участі, але вони цікаві для читача.
Як Байден програв Путіну Україну
На посаді віцепрезидента США у 2009-2017 роках, Байден багато працював з Україною, і ставши президентом, уже мав чітке уявлення про Росію. Він не шукав перезавантаження (на відміну від Обами), а хотів «знайти стабільний і передбачуваний шлях відносин із Путіним».
Це призвело до його не дуже вдалої зустрічі з Путіним у Женеві 16 червня 2021 року. Ця зустріч відбулася після того, як у квітні Росія сконцентрувала на кордонах з Україною силу-силенну військ, але «цікаво, що в тій розмові Україна ледве згадувалася».
12 липня 2021 року Путін фактично оголосив війну Україні у своїй великій статті, в якій заперечував право України на існування як нації. Вудворд пише: «Салліван і... Файнер сприйняли цей маніфест серйозно, але не як тривожний дзвінок чи оголошення війни». То була серйозна помилка.
Хто був експертом з питань Росії в адміністрації Байдена
«Для директора ЦРУ Білла Бернса, який служив послом у Москві з 2005 по 2008 рік, маніфест був підсумком багатьох його розмов із Путіним протягом багатьох років. «У ній не було нічого нового» – так вважав Бернс».
Це була приголомшлива помилка, яка ілюструє неправильне розуміння Бернсом Росії загалом. Вперше Путін заперечив, що українці є нацією, у 2008 році, але не публічно. Те, що Путін опублікував на своєму сайті статтю на 5 000 слів, стало великою подією, адже стаття ця була дуже войовничою. У 2008 році Бернс був головним опонентом надання Україні членства в НАТО в тодішній адміністрації США. В адміністрації Байдена був лише один провідний аналітик з питань Росії – Бернс, і він зазвичай помилявся, але я дуже дипломатично про його помилки.
Ще до початку війни «Байден сказав своїм керівникам... що його першочерговим завданням є уникнення прямого конфлікту з Росією». Очевидно, що доля України була в кращому випадку другорядною.
7 грудня 2021 року Байден зателефонував Путіну і заявив, що Захід може накласти на Росію «величезний тягар», якщо вона вторгнеться в Україну. «Путін категорично заперечив, що Росія має будь-які плани вторгнення в Україну». Але після жорсткої розмови Байден почав вимальовувати власні червоні лінії проти самого себе: «Не існує плану бойової присутності НАТО або США в Україні». Навіщо було так говорити? Треба ж було залишати супротивника в повному невіданні!
І що сказали американські лідери, коли Росія вторглася в Україну? – Те, чого вони не будуть робити!
Байден: «Я не відправлю американські війська в Україну».
Салліван: «Якщо пригрозити відправленням американських військ в Україну, то Путін піде ще швидше й потужніше, а не відступить».
Таке кажуть, коли нічого не знають про Росію. А недолугий путінолог Білл Бернс «рішуче погодився з цією оцінкою».
Коли почалася війна, президент України Володимир Зеленський «попросив Байдена встановити безпольотну зону навколо України», щоб закрити небо, але той відмовився. Раніше (про що Вудворд не згадує) Салліван відмовився підтримувати свободу судноплавства – один із найдавніших принципів США – в Чорному морі.
Домінантною ідеєю тоді був страх перед Путіним
Вудворд показує, наскільки Білий дім заплутався у своїх побоюваннях, що Путін застосує ядерну зброю. Ці побоювання походили або від підконтрольного Біллу Бернсу ЦРУ, або від чистої уяви. «Байден приватно заявив, що якщо Путін застосує тактичну ядерну зброю на полі бою в Україні, США не відповідатимуть ядерною зброєю»! Як таке взагалі могло прийти в голову? Це виглядає як ненавмисне заохочення Росії до застосування ядерної зброї.
Для Росії ніколи не було би жодного сенсу використовувати ядерну зброю. Тут йшлося про Третю світову війну: «Байден і Салліван вважали, що збройне зіткнення між американськими і російськими силами на будь-якому рівні може занадто легко призвести до Третьої світової війни».
Коли читаєш цю книгу, не полишає одна думка: Невже американські топ-керівники такі дилетанти?
Можливо, Вудворд і знав, але не хотів писати про серйозні обговорення стратегії, але вражає те, що жоден із цих політиків не сказав нічого про те, чого саме вони хотіли досягти у війні – принаймні перемоги України чи поразки Росії.
Чи хотіли вони зробити щось для України та її народу? Вони не казали. Вони просто хотіли уникнути різних речей.
Якщо протягом наступних двох місяців Байден не зробить щось, щоб змінити перебіг війни в Україні, там він залишить по собі досить погану спадщину.
Погляди, висловлені автором у цій статті, можуть не поділятися Kyiv Post.
