Днями світ сколихнула новина про загострення конфлікту між Сербією та Косово. Події упродовж 31 липня — 1 серпня у Косово і Метохії почали стрімко розвиватися. Й за словами президента Сербії Александара Вучича в ефірі PTC від 3 серпня ситуація була «за крок до катастрофи».
Втім, напруження між країнами різко впало вже на початку серпня. Із цього можна припустити, що це був «блеф» із боку російсько-сербської коаліції. Метою якого було за допомогою потенційної війни в Косово відвести увагу світового суспільства від теракту в окупованій Оленівці 29 липня. Де росіяни влаштували провокацію в Оленівській колонії. У результаті якої загинуло понад 50 українських військовополонених і при цьому Росія звинуватила ЗСУ, які, за їх словами, завдали удару з американської реактивної системи залпового вогню HIMARS.
ПРИЄДНУЙТЕСЯ ДО НАС
Підписуйтесь на наш Viber-канал.
Коли мета інфоприводу була виконана, то напруження залишилося тільки на словах. Так, Александар Вучич продовжує звинувачувати Косово у спробах реалізувати свої інтереси на тлі «істерії довкола війни в Україні».
Передумови «загострення» відносин
Цій заяві передували наступні події. Косово здійснило чергову спробу зобов‘язати з 1 серпня користуватися лише косовськими документами та автономерами державного зразка. Північ Косова, де живуть етнічні серби була попереджена про це ще з 2011 року.
Але все одну у відповідь 31 липня косовські серби спорудили барикади на дорогах та обстріляли поліцейських. Крім того, Сербія привела свою армію до стану бойової готовності, погрожуючи силою захистити косовських сербів.
Втім, у ніч на 1 серпня косовський уряд після зустрічі з послом США Джеффрі Говенієром відтермінував дію нових правил до 1 вересня. Тож, подейкують, що «війна переноситься» на місяць. Проте передумови до початку військово конфлікту наразі прослідкувати важко.
Адже Александар Вучич 3 серпня під час зустрічі з генеральним секретарем НАТО Єнсом Столтенбергом був проінформований, що сили НАТО готові за необхідністю втрутитися у Косові.
Зустріч президента Сербії із представниками Косова 18 серпня у Брюсселі скоріш за все стане черговою словесною інтервенцією. Адже згодом Вучич заявив, що напад Сербії на Косово, де знаходиться контингент НАТО є неможливим.
Однак все одно «напруженість у повітрі між країнами зберігається» і не виключено, що кожна зі сторін має намір наполягати на своєму до кінця. Проте це не є новиною, адже постійна напруга переслідує жителів Косово ще з 1998 року. Відтоді символом протистояння стало місто Митровиця на півночі Косова, що поділене річкою Ібар. На півночі живуть серби, а на півдні — албанці. Міст охороняють сили KFOR (миротворці НАТО).
Столиця Сербії Белград ставить собі на меті збереження сербської присутності у регіоні, а також блокування будь-яких спроб інтеграції. Адже тільки за таких умов Сербія ще буде мати шанси повернути хоча б північ Косова.
Тому у місцевих сербів і виникла така «гостра» реакція. Втім, така криза в Косові виникла не вперше, тому не дивлячись на такі загострення особливого резонансу у місцевих в Приштині не було. Більше того, місцевих заспокоює факт наявності контингенту НАТО у регіоні, який має значно більше можливостей у порівнянні з сербською армією.
Окрім того, що у Сербії немає приводів атакувати KFOR, тобто сили НАТО, ще й головний союзник Сербії наразі втрачає сили в Україні.
Президент Сербії та «два стільця»
Втім, наразі дана ситуація все ж таки має свого переможця — президент Сербії Александар Вучич. Йому тривалий час вдається «сидіти на двох стільцях»: відносини з Заходом та підтримка сербських радикалів, курс на членство у ЄС та дружба з Путіним тощо. Але через війну в Україні його положення дещо загострилося, адже ЄС вимагає приєднатися до санкцій проти Росії, у той час, як Росія кришталево дала зрозуміти, що не пробачить Сербії введення санкцій.
Наразі Вучич намагається зберігати можливість для маневру й надалі уникати необхідності введення санкцій проти Росії. Цікаво, що якби Косово не пішло на поступки та довело свою справу до кінця, то це стало б колосальним політичним ударом по президенту Сербії. Скоріш за все це призведе до його «смерті на політичній арені».
Положення Косова на політичний арені
Ситуація, що склалася сьогодні свідчить про те, що Захід не знайшов дієвої стратегії для Косова та Сербії. Хоча Косово і визнано незалежною країною, воно не може функціонувати як суверенна країна. Також Косово не подає жодних заявок на вступ до міжнародних організацій і немає своєї армії.
Ба більше, не дивлячись на те, що Косово має європейську перспективу, воно так і не отримало ані статусу кандидата, ані безвізового режиму з ЄС. Натомість все це має Сербія. При цьому більшість сербів виступають проти вступу до ЄС. Однак, уряд Сербії все ж таки дотримується курсу на вступ до ЄС, тож починати війну не є логічним рішенням. Бо, враховуючи сили НАТО у регіоні, війна призведе до поразки Сербії та ізоляції через санкції.
Чому Україна не визнала Косово?
Цікавим є факт, що серед країн, які не визнали Косово — є і Україна. Тривалий час це пояснювалося погіршення позиції щодо Криму, хоча нераціонально порівнювати ці випадки. Але справа у тому, що не визнавати Косово — вигідно Росії. Тож, деякі дії України у цій ситуації, скоріш за все, пов‘язані з колишніми представниками українського уряду, які мали проросійські настрої та всіляко «підігравали» бажанням Росії.
Втім, після повномасштабного наступу кришталево зрозуміло, кого підтримує Сербія. На відміну від уряду Косова, який регулярно у своїх заявах висловлює підтримку Україні, засуджує дії Росії та блокує її пропагандистські медіа. Тож, очікується, що риторика України щодо Косово незабаром зміниться.
Хіба що галасу наробив допис у Twitter українського народного депутата Олексія Гончаренка про допомогу Косово від військових ЗСУ. Не дивлячись на те, що в міністерстві закордонних справ вкотре окреслили своє відношення до Косова, написавши про напругу на «півдні Сербії». Допомога, про яку написав Гончаренко розійшлася місцевими ЗМІ у якості «доброго знаку від України». Це свідчить про те, що Косово сподівається на підтримку від України на міжнародній арені.
Погляди висловлені автором в статті можуть не збігатися з поглядами Kyiv Post.
