З роками, коли досвід стає ширшим, а клітини мозку потроху відмирають, мудрість вже не має великого значення. Іронія і парадоксальність – ознаки сімдесятилітніх. На зміну чистому й непідробному ідеалізму приходить практичність – зрештою, політика – це мистецтво можливого. Кожна нова подія призводить до напруження процесу мислення.
Я побачив виступ по телебаченню сенатора Джо Манчіна від Західної Вірджинії. До нього я завжди ставився не дуже добре, оскільки вважав його противником політики Президента Джо Байдена, якого я дуже поважаю і якому дуже вдячний просто за те, що він підтримує Україну.
ПРИЄДНУЙТЕСЯ ДО НАС
Підписуйтесь на наш Viber-канал.
На моє ставлення до Байдена не вплинуло зростання інфляції на 9 відсотків – я сприймаю це як тимчасові негаразди. В Європі вона вища, і навіть у Канаді, де населення вдесятеро менше, а природних ресурсів набагато більше, вона складає 8 відсотків.
На лацкані сенатора Манчіна був значок – з’єднані американський і український прапори, і вже одним цим він завоював мою прихильність. Тепер я – прихильник Манчіна. Я майже розумію його політику і навіть знаходжу виправдання його поведінці, коли він підігрує своєму електорату у Західній Вірджинії під радикальним гаслом MAGA (Make America Great Again – Повернемо велич Америці!).
Справді, політика – дивна штука. Мої батьки, відколи приїхали до Америки, все життя були Республіканцями. Я – їхній ідеологічний клон, але все життя був Демократом. Я не дуже змінився, але змінилися ці дві партії.
Нещодавно один мій друг – мабуть, теж Республіканець і можливо навіть MAGA-Республіканець – критикував мене у пресі (не знаю, чи заслужено) за осуд MAGA-Республіканки з Палати представників США Вікторії Спарц, яка народилась в Україні.
Не хочу повторюватись, але попри її ганебну позицію і поведінку, в січні я б не критикував ані її, ані будь-якого українця-конгресмена, але після 24 лютого моя позиція стала такою: як вона сміє критикувати Україну, коли ми воюємо і потребуємо підтримки, а не вказівок?
Маяки для України
Мабуть, найбільшою іронією є два президенти. Джо Байден – найбільший з друзів українського народу, особливо в порівнянні з його попередником, який встановив планку підтримки України дуже низько. Підозрюю, що якби у 2020 році на виборах переміг Трамп, то 24 лютого Путін отримав би від нього поздоровлення. Це видно з висловлювань Трампа про «мудрість» Путіна, які прозвучали після вторгнення Росії.
По Трампу не можна судити про здатність розрізняти правильне і неправильне. Колишній бос Байдена точно б не мав нічого проти путінської агресії.
Чесно кажучи, я не уявляю собі, щоб Джордж Буш-старший чи Джордж-Буш-молодший, Білл Клінтон чи навіть Рональд Рейган заходив так далеко, як Джо Байден. Я б сказав, що всі вони – «канадійці» – як Джастін Трюдо з російськими турбінами.
Президент Байден виявив мужність, надзвичайну рішучість і лідерство в часи глобальної кризи. Такі маленькі, але найбільше наполохані країни, як Латвія, Литва, Естонія, Чехія, Словаччина і відносно більша Польща – в авангарді допомоги Україні.
Дуже багато для України зробила Велика Британія за прем’єрства Бориса Джонсона, багато допомогли також Іспанія і Туреччина. Цю підтримку не зменшили навіть викрутаси Франції і Німеччини, та й канцлер Олаф Шольц надав набагато відчутнішу допомогу, ніж Ангела Меркель. Від Президента Франції Емманюеля Макрона Україна отримала не так багато, та все ж більше, ніж отримала б від його «альтернативи».
І ось надзвичайна іронія – русифікований артист із русифікованого регіону України, який до обрання на пост президента розмовляв виключно російською, відмовився покинути країну, а натомість попросив дати йому зброю, щоб її захищати, який виявив надзвичайний героїзм, мужність, рішучість і непересічні якості політика і дипломата. Президент Зеленський увійде в сучасну історію України як один із найвидатніших українців. Його дружину – скромну і стриману – теж пам’ятатимуть за її слова і вчинки.
Не все гаразд, бо йде війна, гинуть безневинні люди, вбивають і викрадають дітей, продовжується фізичне знищення інфраструктури України. Але всі добрі люди в усьому світі зараз серцем і душею з Україною, народ якої їх надихає.
В очах світу росіяни стали воєнними злочинцями. Добро перемагає зло, але добрі люди мають допомогти добру перемогти.
Аскольд Лозинський – юрист у Нью-Йорку, колишній президент Світового конгресу українців.
Погляди автора можуть не співпадати з поглядами Kyiv Post.
