Чорне море - це «спільна власність». Його води омивають територію 6 країн: України, Румунії, Болгарії, Грузії, Туреччини та Росії.
Окрім того, існують гравці, що мають або хочуть мати вплив на цей регіон: держави-члени НАТО/ЄС, Китайська Народна Республіка, Молдова.
ПРИЄДНУЙТЕСЯ ДО НАС
Підписуйтесь на наш Viber-канал.
Для Росії Чорноморський Регіон – таке собі «м’яке підчерев’я» через загрозу присутності «ворожого» військового флоту у Чорному морі. Плацдарм для проєкції сили на Близький Схід, Північну Африку й Балкани – зона морської торгівлі та шляхів експорту енергоресурсів (російські порти у Чорноморському Регіоні обслуговують 30,7 % загального вантажообігу). Не говорячи вже про нещадну експлуатацію ресурсів Чорного й Азовського морів.
До того ж Чорне море – це ще й «зерновий коридор». Через його порти відбувається постачання продовольства до інших країн на різних континентах.
Українські розвідники уразили три ворожі РЛС в Криму
Найбільш спірною територією у цьому регіоні є Кримській півострів, який міжнародною спільнотою визнаний українським, але перебуває під російською окупацією після незаконного референдуму 2014 року.
Крим – це ключовий плацдарм російського впливу. Уявні загрози засадничим інтересам РФ обумовили порушення Росією міжнародного правопорядку та незаконну окупацію Криму . Росія застосовує всі можливі засоби, аби зберегти свою військову присутність в Криму за будь-яку ціну.
Акваторія Чорного моря біля берегів Криму, а також поблизу Херсона й Одеси замінована, і це становить загрозу для всіх країн чорноморського регіону. Тим більше, варто не забувати про наміри Росії позбавити України виходу до Чорного моря.
Плануючи дії, спрямовані на повернення Криму, Україна має враховувати не тільки дипломатичні висловлювання, а й реальну позицію країн-сусідів. Вони мають не просто формально бути на нашому боці, але й активно брати участь у розмінуванні й перетворенні регіону у зону безпеки для всіх країн-сусідів.
Основним інтересом України у Чорному морі є нагальна потреба забезпечити захищений доступ до морських торговельних шляхів (вантажообіг українських портів – 160 мільйонів тон) Фундаментальний інтерес Києва - відновлення територіальної цілісності України - гарантія контролю над виключною морською економічною зоною та над використанням її ресурсів (понад 30% усіх родовищ нафти і природного газу України розташовані у Чорному морі)
Найкращим сценарієм для регіону з української точки зору може бути вступ України та Грузії до НАТО після комплексних реформ у рамках Плану дій щодо членства в НАТО. Але на практиці ситуація досить складна: Україна, що перебуває у стані неоголошеної війни, не отримала (принаймні поки що) запрошення вступити до НАТО.
Спостерігаючи за процесами, які наразі відбуваються в Грузії, світова спільнота та всі зацікавлені сторони починають сумніватися, що Грузія є нейтральною країною, яка опікується безпекою в регіоні? Здається, теперішня влада Грузії останнім часом все більш схиляється до поглиблення співпраці з Росією і це робить її далеко не нейтральною країною?
Дуже цікавою є роль Туреччини, яка формально є членом НАТО, але заявляє про свою готовність приєднатися до БРІКС, союзу із абсолютно протилежними цілями і завданнями.
За Конвенцією Монтрьо Туреччина є дуже важливою країною, бо це їй належить право допускати судна у протоки Босфор і Дарданели. Правила пропуску суден певної країни змінюються у разі, якщо ця країна перебуває у стані війни? В такому випадку її кораблі становлять загрозу, тому їхній прохід протоками може бути обмежений. На даний час у Чорноморського регіону є дві країни, збройні сили яких беруть участь у бойових дій, але в жодній з цих країн не оголошений стан війни. Тому суто формально) їхні судна начебто й не становлять загрози.
Якщо західні партнери-члени НАТО почнуть активно сприяти Україні у поверненні Криму, зокрема надавати їй озброєння, яку позицію займе Туреччина? На чий бік вона фактично стане? Якими будуть її дії у напрямку дотримання правил проходу кораблів протоками? І чи тепер через протоки проходять тільки торгові кораблі? На перший погляд Туреччині більш вигідно, щоб Крим знову став українським, бо зміцнення позиції Росії в Чорноморському регіоні може стати для Анкари проблемою?
Треба розуміти, наскільки Болгарія та Румунія підтримують дії України, спрямовані на повернення Криму, зокрема й не дипломатичним шляхом?
І це лише «зовнішні фактори».
Маємо також враховувати настрої людей, які мешкають в Криму. Ми прекрасно розуміємо, що кримські татари чекають на визволення від російської окупації. Але чимала частка кримчан отримала російські паспорти не лише тому, що не хоче мати проблем із окупаційною владою. Дехто вже не чекає на повернення української влади на півострів.
За останні 10 років підросло нове покоління, яке не пам'ятає часів до російської анексії. Україна має працювати з людьми, що живуть в Криму, переконувати їх, що життя у вільній демократичній державі забезпечить найкраще майбутнє для них та їхніх дітей. Кримчани мають знову стати українцями.
Погляди, висловлені автором у цій статті, можуть не поділятися Kyiv Post.
