Упродовж останнього року нас намагалися переконати, що так звана російсько-українська війна зайшла у глухий кут. Я говорю так звана, оскільки вважаю обидва словосполучення вкрай оманливими та неточними. І обидва є наслідком спроб применшити значення цієї війни та масштаб бойових дій, які зараз тривають.
Однак у цій статті я обмежуся обговоренням так званої патової ситуації у цій війні, про яку так багато говорять.
Ситуація багатьом видається патовою через перебіг сухопутної війни в Україні, тобто через повільні та незначні просування на лінії фронту. Однак ці обмежені просування не відображають повного масштабу та розмаху війни, яка ведеться як військовими, так і невійськовими засобами на землі, у повітрі, на морі, у космосі, у кіберпросторі та, що не менш важливо, у когнітивному просторі.
Наземна війна перекинулася на територію Росії
6 серпня збройні сили України розпочали рейд у Курську області РФ на превеликий подив як Росії, так і міжнародних партнерів України. На здавалося би прозорому для ворожої розвідки полі бою командуванню українських збройних сил вдалося таємно передислокувати та розгорнути підрозділи щонайменше чотирьох елітних бригад і здійснити стрімкий механізований прорив на ворожу територію. Протягом перших кількох днів рейду українські військові знищили значну кількість живої сили та техніки росіян, взяли у полон більш ніж сотню солдатів армії РФ і взяли під контроль 350 квадратних кілометрів російської території. І з кожним днем ця територія розширюється.
Донедавна активні бойові дії велися вздовж лінії фронту довжиною 977 км. Останніми днями Україна значно збільшила довжину фронту, змушуючи росіян розтягувати свої сили.
Курська операція ЗСУ нагадує нам про успіхи збройних сил України 2022 року, які змусили Росію повністю вивести свої війська з Київської, Чернігівської, Сумської та Харківської областей і частково з Херсонської області. Українці звільнили тоді 54 % своїх окупованих територій. Хоча пізніше Росія спромоглася перехопити ініціативу на полі бою, її незначні територіальні здобутки минулого року оплачені втратою майже 382 000 солдатів.
Що ще важливіше, порівняно із 24 лютим 2022 року російські запаси боєздатної важкої техніки скоротилися на 75 %, і тепер армія РФ воює переважно за рахунок своїх старих, часто ще радянських арсеналів. Останніми роками військові успіхи Росії напряму залежать від здатності росіян ремонтувати та відправляти радянські танки, бронетранспортери та артилерію на передову. Деякі аналітики вважають, що важке озброєння у армії РФ може закінчиться вже наступного року.
Крім того, Україна вже довгий час активно атакує російські склади палива та боєприпасів, аби зменшити спроможності армії Росії на полі бою. Українці настільки розвинули свої можливості використання бойових безпілотників на фронті та в тилу ворога, що наразі, за словами військових експертів, безпілотні системи «перевершують звичайну зброю, зокрема й артилерію».
Війна у повітрі між Росією та Україною - нова фаза
Українські ВПС, до початку російського вторгнення оснащені бойовими літаками й системами ППО радянської доби, за 900 днів війни так і не дозволили Росії здобути перевагу в небі над Україною. Зараз ВПС України перебувають у процесі заміни застарілих радянських літаків на F-16 четвертого покоління, а українська ППО вже озброєна численними системами Patriot, NASAMS, IRIS-T, не кажучи вже про найсучасніші протиповітряними системи малої дальності.
За словами головнокомандувача ЗСУ, за останні два із половиною роки українська ППО знищила понад 8 тисяч повітряних цілей противника: сотні бойових літаків і вертольотів, тисячі крилатих ракет і безпілотників.
Українці активно полюють на російські системи ППО і знищують їх. Тільки в Криму вони вже знищили або серйозно пошкодили 19 систем С-300, С-350, С-400 і С-500, а також десятки пускових установок та 15 радіолокаційних станцій. Загалом із початку повномасштабної війни Росія втратила понад 900 засобів ППО.
Україна регулярно наносить удари по російських авіабазах, знищуючи або пошкоджуючи радари повітряного спостереження, стратегічні бомбардувальники й винищувачі ВПС РФ та, не в останню чергу, російські склади боєприпасів. Українці продемонстрували здатність вражати цілі на відстані 1800 км від українсько-російського кордону.
Війна на морі - Україна змінила баланс сил, Росія вже не домінує в Чорному морі
У звіті із назвою «Вплив асиметричного підходу України на морські сили Росії в Чорному морі» український Центр оборонних стратегій (CDS) дійшов висновку, що за останні два роки Україна докорінно змінила баланс сил у Чорному та Азовському морях.
«Військово-повітряні сили України, Військово-морські сили України, ГУР, Служба безпеки України (СБУ) та Сили спеціальних операцій (ССО) ведуть спільні операції, спрямовані на обмеження діяльності Чорноморського флоту РФ, зменшення здатності Росії вести наступальні дії в усіх сферах, і, що не менш важливо, створенні умов для звільнення Кримського півострова та відновлення суверенітету України над її виключними морськими зонами.
Україна націлюється на військові спроможності Росії, на її центри командування та управління, на можливості A2/AD, на критичні логістичні центри та наземні лінії зв’язку (GLOC) росіян у Чорноморському регіоні.
Після втрати контролю над 33 % акваторії Чорного моря, Росія втратила можливість вільно переміщати свої військово-морські сили у Чорному морі та за його межами. Україна значно знизила здатність Росії проводити операції з блокування моря, зокрема її здатність тримати ефективну блокаду моря».
Війна в Україні - перша комерційна космічна війна
Якщо «Буря в пустелі» була першою в історії космічною війною, то війну в Україні вже називають «першою комерційною космічною війною».
Ще 5-10 років тому доступ до космосу мали лише найпотужніші держави світу, насамперед США, Китай і Росія. Проте після початку повномасштабної війни Україна змогла компенсувати брак космічного потенціалу, купуючи комерційні супутникові дані та послуги, насамперед у американських компаній. «Поширення та складність таких комерційних космічних послуг відкриває величезні можливості для України, дозволяючи їй конкурувати у космічній сфері».
«Міжнародний, зокрема комерційний обмін космічної інформацією та інновації в наземному обладнанні та програмному забезпеченні дозволили Україні перевершити Росію у використанні космосу на оперативному, стратегічному та дипломатичному рівнях».
Завдяки цьому обміну Україна забезпечена інформацією, необхідною для ефективного командування й управління, розвідки, ситуаційної обізнаності та безпечного зв’язку. Це дозволило Україні не лише зупинити та змусити відступити ворога, значно переважаючого у військовій силі, але й завдати йому непоправних втрат у живій силі та техніці.
Кіберпростір - Україна на рівних бореться з більшою Росією
Наприкінці липня Україна здійснила одну з найбільших в історії DDoS-атак на російську інтернет-інфраструктуру, націлившись на критично важливі ресурси та отримавши доступ до величезної кількості конфіденційних даних.
Атака, яка тривала цілий тиждень, була спрямована проти ресурсів установ і організацій, які прямо чи опосередковано причетні до підтримки, зокрема фінансування, агресії Росії проти України. Внаслідок атаки призупинили роботу онлайн-сервіси найбільших російських банків, національних платіжних систем, телекомунікаційних провайдерів, державних установ тощо.
Речники української військової розвідки попередили, що розвідники планують ще масштабніші кібератаки проти країни-агресорки. «Ми радимо росіянам готуватися до повного колапсу їхньої цифрової інфраструктури». Зрештою, ніхто вже не сумнівається у тому, що Україна – це справжня ІТ-наддержава.
Когнітивний простір - російські ІПСО на Заході успішніші, ніж в Україні
Основні події російсько-української війни, що триває вже більш ніж 10 років, відбуваються у свідомості громадян обох країн, зокрема й людей, які приймають рішення та визначають державну політику. Використовуючи дезінформацію, кібератаки, шантаж, провокації, фейки та інші активні заходи, росіяни створили й продовжують створювати особливу віртуальну реальність, завдяки якій опоненти Кремля приймають вигідні для нього політичні рішення, навіть не підозрюючи, що ними маніпулюють (або не визнаючи цього).
Президент Путін неодноразово застерігав Захід від переходу за накреслені Кремлем «червоні лінії», наголошуючи, що це викличе «асиметричну, швидку та жорстку» відповідь. Ці загрози сприймаються серйозно через очевидну готовність росіян використовувати військову силу для досягнення своїх стратегічних цілей і завдань, брутально порушуючи закони та звичаї ведення війни й міжнародні конвенції, що захищають як цивільне населення у зонах збройних конфліктів, так і комбатантів.
Якщо в Україні військова кампанія Росії у когнітивному просторі здебільшого провалилася, то на Заході вона була набагато успішнішою. Країні НАТО, які вже підзабули жахи окупації та іноземного гноблення, довгий час ставилися до російських ІПСО надто легковажно, ігноруючи свій обов’язок використовувати усі наявні політичні та військові засоби для зупинення війни, яка загрожує безпеці Альянсу.
Висновки
Сприйняття ситуації, що останнім часом склалася на полі бою в Україні, як патової, є оманливим. Частково воно пов'язане із цілеспрямованою зосередженістю спостерігача на перебігу війни лише в одному з її шести вимірів. Однак воно також відображає і брак впевненості у можливостях України і, що не менш важливо, завищену впевненість у потужності Росії. Вона є наслідком, з одного боку, невігластва, з іншого – підступних російських ІПСО.
900 днів тому розвідка США побоювалась, що Росія може захопити Київ, а потім і всю Україну протягом кількох днів. Ці побоювання швидко змінилися ейфорією, коли Україна відкинула окупантів від столиці, а потім і змусила їх взагалі відійти з Київщини. Ентузіазм Заходу ще більше посилився, коли Україна вибила російські війська із Харківської області, а згодом і з правобережжя Херсонщини.
Цей ентузіазм та єврофобія породили вкрай нереалістичні очікування напередодні так званого літнього наступу ЗСУ, який розпочався 4 червня 2023 року. Багато хто на Заході не хотів визнавати, що постійні затримки у наданні допомоги Україні, які дали час росіянам побудувати на захоплених територіях потужні оборонні позиції, не забезпечили Україні можливості досягти успіху на полі бою. І після перших невдач українського наступу перевищені очікування Заходу швидко перетворилися на розчарування, яке згодом лише посилилося через те, що із жовтня 2023 року Росія перехопила ініціативу на полі бою.
Ці розчаровані спостерігачі випустили із поля зору низку надзвичайно важливих подій в інших сферах російсько-української війни. Україна використала минулий рік для створення нових бойових бригад, для формування більш сприятливої для ЗСУ обстановки на полі бою (я маю на увазі нищення російських артсистем, протиповітряної оборони та складів пального і боєприпасів), знищення Чорноморського флоту, розробки й виробництва повітряних і морських безпілотників, а також власних нових систем озброєння. Вона розпочала широкий наступ у кіберпросторі та успішно захистила власний когнітивний простір.
Україна запропонувала мирний план, який підтримують 84 країни світу та поважні міжнародні організації. Україні вдалося переконати більшість своїх міжнародних партнерів у тому, що у їхніх національних інтересах продовжувати підтримувати її зусилля із захисту свого суверенітету та територіальної цілісності, а також і безпеки Європи.
США та ЄС зобов’язалися надати Києву десятки мільярдів доларів довгострокової оборонної, фінансової та гуманітарної підтримки. Україна підписала 25 двосторонніх безпекових угод, які також передбачають довгострокову підтримку з боку партнерів.
І тоді, коли попри дуже динамічну «патову ситуацію» Київ дедалі активніше закликали до переговорів з країною агресоркою, Україна знову здивувала світ, розпочавши наступ на Курськ.
Настав час розширити наші уявлення про цю війну й перестати називати її «російсько-українською». Пора визнати світовий масштаб, розмах і складність цієї війни.
Українці не допустять, щоби війна справді перейшла у патову ситуацію. Давно пора зрозуміти, що із цього уявного глухого кута нас виведе лише перемога.
Погляди, висловлені автором у цій статті, можуть не поділятися Kyiv Post.
