Українська операція в Курській області триває майже тиждень. Представники українського уряду ще не говорять детально про операцію, хоча президент Зеленський коротко про неї згадав у своїй промові 10 серпня коли він зазначив, що:
І сьогодні кілька разів уже доповідав Головком Сирський – щодо фронту та наших дій і витисканню війни на територію агресора. Дякую кожному нашому підрозділу Сил оборони, які це забезпечують.
Очевидно, що українці направили кілька бригад або, принаймні, підрозділи кількох бригад, щоб сформувати те, що схоже на Оперативно-маневрову групу.
Operational Maneuver Group/Оперативно-маневрова група - що це
Концепція оперативно-маневрової групи була започаткована німцями і реалізована у вигляді танкових груп під Другої світової війни та радянських мобільних груп. Концепція викристалізувались під час “холодної війни” до формулювання “Оперативно-маневрові групи”.
Росіяни на ТОТ вже готують масовку до наступного дня Перемоги
Такі групи розроблялися і створювалися для обходу районів тактичних ядерних ударів НАТО шляхом концентрації угруповань для наступу, і, як передбачалося, досягнення несподіванки для сил НАТО.
Є багато хороших розвідок, які досліджують розвиток радянських Оперативно-маневрової груп під час “холодної війни”. Це розсекречене дослідження ЦРУ варто прочитати, як і багато інших книг, звітів і статей.
У своїй остаточній концептуальній версії Оперативно-маневрова група - це загальновійськове формування, яке має бути гнучким за розміром і організацією та призначене для дій на великій відстані від основних сил звичайних армій.
Виявляється, це саме те, що нині робить у Курській області українське військове угруповання. Таким чином, далі я буду говорити про Operational Maneuver Group (Kursk)/“Оперативно-маневрову групу “Курськ” (OMG-K/ОМГ-К - іншими словами) українських військ, які беруть участь у цій “Курській битві”.
Ця публікація присвячена вивченню варіантів, які зараз доступні для України на початку другого тижня операцій OMG-K у Курській області, а також певних міркувань щодо ризиків, пов’язаних з кожним варіантом.
Бої у Курській області: ситуація на сьогодні
Через відсутність офіційної інформації про цю операцію, дані переважно отримані з відкритих джерел. Якість даних неоднакова, але є достатньо джерел, які були надійними протягом останніх 30 місяців після початку широкомасштабного російського вторгнення у 2022 році, щоб ми могли окреслити контури ситуації на полі бою.
Схоже, українська OMG-K продовжила розширення контрольованих нею територій у Курській області. Зараз ймовірна лінія фронту проходить вздовж лінії Снагость-Мала Локня-Черкаське Поріччя-Мартинівка.
Це достатньо розмита лінія фронту – іншими словами передова лінія власних військ (Forward Line of Own Troops (FLOT). Як показують різні карти нижче, точніше відстежувати діяльність OMG-K і площу контрольованої нею території важко.
Джерела карти Курська: @thestudyof war, @war_mapper, @emilkastehelmi та @@UAControlMap у Twitter / X
Українська ОМГ-К, схоже, все ще просувається між відомими оборонними позиціями противника та, де необхідно, оточує і знищує/захоплює їх.
Передові загони просуваються у кількох напрямках і, ймовірно, значно випереджають FLOT, показану на картах вище.
Завдаються допоміжні удари, зокрема, для знищення колон підкріплення, або як нещодавній удар по російській авіабазі в Липецькій області, який знищив боєприпаси, які майже напевно були б використані проти військ OMG-K.
Критична військова інфраструктура, як-от протиповітряна оборона, засоби радіоелектронної боротьби, підтримки та ремонту пошкодженого в бою обладнання, здається, відіграють важливу допоміжну роль, хоча ефективність цієї бойової підтримки та можливостей підтримки обслуговування обладнання OMG-K невідомі. Скільки вони зможуть протриматися, також невідомо.
Наступний етап наступу в Курській області: варіанти для України
Як і всі військові операції, ця українська “Курська операція” буде спланована як багатоетапна операція, включно з попередньою підготовкою. Ці підготовчі операції мали би включати збір розвідданих, підготовку сил, обман супротивника, забезпечення оперативної секретності, матеріально-технічного забезпечення та інші аспекти, необхідні для підготовки української OMG-K до бою.
Будуть заплановані й інші етапи операції, як-от бої «вторгнення» та «прориву», етапи зміцнення та закріплення. Кожна з цих фаз має бути забезпечена певним набором сил і необхідних засобів.
Але разом з тим будуть визначені мінімальні та максимальні цілі операції з можливістю їх модифікації залежно від таких факторів, як-от сила опору противника, швидкість просування української ОМГ-К, споживання критичних ресурсів (пальне, продовольство, боєприпаси тощо) та стабільність критично важливих засобів підтримки: РЕБ, протиповітряна оборона, логістика, підтримка з повітря тощо.
Перша фаза українців, «вторгнення та прорив» завершені. Наразі вони перебувають у фазі «зміцнення плацдарму». Для багатьох операцій також зазвичай встановлюється «межа закріплення», яка регулюється такими факторами, як місцевість, матеріально-технічне забезпечення, положення та реакція противника, а також оперативні та стратегічні цілі операції. Оскільки росіяни повільно, але впевнено починають передислокувати сили, щоб закрити прорив на своєму кордоні та намагатися виштовхнути українців назад в Україну, варто подумати про варіанти, які українці можуть мати, коли вони досягнуть цієї межі.
Я думаю, у них, скоріш за все, є три варіанти. У кожного з них будуть незначні особливості, а також різні можливості та ризики.
Варіант 1. Варіант перший для української OMG-K - закріпитися на території, яку вони наразі захопили, а потім захищати її, доки не розпочнуться певні переговори. Це варіант найбільш ризикований, тому що, як показують карти, лінія зіткнення зараз має численні невеликі виступи, які може легко відрізати та знищити навіть малокомпетентний російський командир.
Є окремі повідомлення про те, що українці вже окопуються, але ми не повинні робити поспішних висновків щодо цього. Доктрина більшості західних армій передбачає, що солдати починають окопуватися для захисту від снарядів щоразу, коли в будь-якому місці зупиняються довше, ніж на шість годин. Тобто, солдати, які окопалися, на цьому етапі не свідчать про наміри утримуватися на цих позиціях довго.
Однак цей варіант, коли OMG-K досягне “межі закріплення”, потребуватиме величезної кількості бойових і допоміжних військ для захисту захопленої території Росії. Для створення мінних полів та інших перешкод, траншей, глибоких бункерів і складів знадобляться значні зусилля інженерів. Протиповітряна оборона, РЕБ, підтримка з повітря, медичне та матеріально-технічне забезпечення потребуватимуть формування окремої спеціальної оперативної групи.
Цей варіант дуже ризикований, оскільки утримування бойових підрозділів на такому великому виступі було б дуже складним, як і забезпечення прикриття їх силами РЕБ та ППО і підтримкою в цих межах.
Україна, найбільш ймовірно, не має сил для тривалої окупації такої великої території.
Велика ймовірність втрати великої кількості сил за цим сценарієм також робить це стратегічно та політично небезпечним.
Україна втратить цілі батальйони та бригади, а також артилерію, РЕБ та ППО, яких вона не може собі дозволити втратити. Цей варіант, якщо він піде за поганим сценарієм, також змарнує дуже позитивний стратегічний меседж, який з'явився після раптового нападу України на Росію.
Мета цього варіанту полягала б у тому, щоб і надалі створювати значний ризик для російського суверенітету та критично важливих активів, а також відтягувати російські сили з України. Це також може надати Україні певний важіль впливу, якщо її змусять розпочати переговори найближчим часом.
Проте сумнівно, чи співставні ризики цього сценарію з вигодою від його реалізації.
Варіант 2. Другий варіант – українська ОМГ-К частково відступить із захопленої нею території на більш вигідну для оборони ділянку. Це варіант середнього рівня ризику зі зниженим рівня головних ризиків “Варіанту 1”. Основою цього сценарію стане відхід українців на заздалегідь визначені позиції, які легше захищати, і для цього буде потрібно менше військ, які можна буде забезпечити належною підтримкою, логістикою.
Яка найбільш ймовірна нова передова лінія українських військ (FLOT) за цим сценарієм?
Відверто кажучи, на даний момент це незрозуміло, оскільки: по-перше - остаточна “межа закріплення” операції ще не досягнута, і по-друге - потрібен буде ретельний аналіз місцевості. Це те, у чому все залежить від даних, отриманих від військових геоінформаційних систем, які інформують тактичне і оперативне командування щодо можливих варіантів під час планування наступальних і оборонних операцій.
Це вимагатиме певних виключень, відхилень від початкових планів, що може бути небезпечними, якщо не буде сплановане належним чином. Втім, в ОМГ-К бійці досвідчені. Це ризик, але він може бути й незначним.
Цей варіант також забезпечує можливості для передислокації більшої кількості військ після завершення цієї фази операції для виконання інших завдань: чи то оборона на Донбасі, чи то наступні транскордонні атаки на територію Росії, де для цього є можливість.
“Варіант 2” дозволяє Україні максимізувати політичні та стратегічні вигоди від стратегічного шоку, спричиненого діями ОМГ-К, одночасно зменшуючи ризики втрати цієї бойової групи. Для захисту захопленої російської території все одно знадобиться велика кількість бойових і допоміжних військ, а також знадобляться значні зусилля для створення мінних полів та інших перешкод, траншей, глибоких бункерів і місць зберігання припасів.
Мета цього варіанту була б у тому, щоб принизити Путіна, продовжувати створювати ризик для російського суверенітету, забезпечити постійне відтягування російських військ з України та дати Україні певні важелі впливу, якщо її змусять розпочати переговори найближчим часом.
Ризики від реалізації цього сценарію можуть бути співставними з потенційною вигодою.
Варіант 3. Третій варіант для України – це повний відхід до лінії міжнародно визнаного кордону між Росією та Україною. Це дозволить Україні максимізувати політичні та стратегічні вигоди від операції на території Росії, зберігши при цьому велику кількість досвідчених бойових частин, які можуть бути використані для майбутніх наступальних операцій у 2024-му та 2025-му роках.
По суті, обираючи цей варіант, українці заявили б росіянам: «ми можемо вторгнутися і завдати шкоди вашій країні, якщо захочемо, але ми не маємо бажання окуповувати наших сусідів».
Політичний наслідки від такого сценарію для Путіна теж можуть бути цікавими. Хоча українське вторгнення, можливо, й довело росіянам його головну тезу про «загрозу НАТО», він також виглядав би слабким, оскільки не зміг покарати тих, хто проводив операцію в Курській області.
Враховуючи поведінку адміністрації США та деяких інших країн під час війни, цей варіант є одним із варіантів, до якого вони можуть схиляти Україну за лаштунками.
Метою цього варіанту було б збереження українських військ, і водночас надати стратегічний сигнал союзникам України.
Важливим є й приниження Путіна та його військових. Враховуючи те, що українські війська вдасться зберегти за цього варіанту, він, ймовірно, буде тим, що дасть Зеленському найкращий внутрішньополітичний поштовх і покращить моральний дух українців.
Ви можете зауважити, що я не розглядаю варіанти «похід на Москву» чи «похід на Курськ». Перше навіть близько не є варіантом і, кажучи історично, ніколи не було чудовою ідеєю. Друга мета може бути дуже складною для України, але, беручи до уваги розмір і гіпотетичну силу OMG-K, скоріш за все, це малоймовірно, за винятком, хіба що, раптового наскоку невеликими наземними або повітряними силами розвідки.
Тим не менш, я б не залишав варіанту того, що Україна може розпочати проводити регулярні невеликі спецоперації в районі Курська, що мало би за мету викликати загальний страх і мати політичний вплив у Росії. Такі дії були б абсолютно несподівані.
Що вплине на подальші рішення України
Цікаво оцінити стратегічні «плюси та мінуси» такої операції.
Український танк у Курській області. Джерело: @Militarylandnet у Twitter / X
Є низка факторів, які впливатимуть на те, який варіант зрештою оберуть українці. Я думаю, що є п’ять головних факторів, але можуть бути й інші.
Росія на Донбасі та за його межами. Головною метою цієї операції, ймовірно, є відведення російських військ з різних ділянок на лінії фронту в Україні, головним чином на Донбасі, де їхнє просування на Покровському та Торецькому напрямках є достатньо небезпечним для України. Те, наскільки Росія передислокує сили звідси чи з інших місць в Україні, впливатиме на те, який із трьох вищезазначених варіантів обере Україна.
У Росі також є певні засоби (авіація та наземні сили) за межами українського театру бойових дій, які вона також може використовувати для відповіді. Росія вже почала скиглити про вторгнення на міжнародній арені та (безуспішно) намагалася зв’язатися з Пентагоном, щоб змусити американців приборкати Україну.
Російська відповідь на вторгнення в Курську. Очевидно, що власне реакція Росії на дії ОМГ-К у Курську вплине на рішення України надалі. Наразі росіяни пережили тактичний шок, наслідком якого стала повільна тактична відповідь і це не зупинило прорив українцями російських оборонних рубежів. Втім, з часом росіяни повільно збиратимуться і стягуватимуть все більше сухопутних і повітряних сил у бій за Курськ. На це вплине політичний тиск на Путіна з боку місцевих громадян. Швидкість і сила цієї відповіді вплинуть на прийняття українськими військовими та політиками подальших рішень щодо варіантів того, коли вони вирішать, що досягли межі наступу військ у Курській області.
Політичні міркування – українська влада. Ця операція однозначно піднімає моральний дух українців та їхніх військових. Як процитував одного солдата Економіст: «Вперше за довгий час у нас є рух… Я відчув себе тигром». Моральний дух є важливим фактором у цій операції. Перші шість місяців 2024 року, мабуть, стали для України спадом у війні. Курська операція демонструє, що Україна має волю та здатність дати відсіч росіянам. Водночас кількість постраждалих (про які офіційно ще не повідомляється) не виглядає значною. Міра піднесення національного морального духу, якщо втрати будуть низькими, впливатиме на президента Зеленського та його військових радників у виборі між стратегічними варіантами.
Політичні міркування – стратегічні. Очевидно, що Україна спілкуватиметься зі своїми партнерами у Вашингтоні, Брюсселі, Варшаві та Берліні, щоб не лише оцінити їхню реакцію, але й заручитися більшою підтримкою. Як зазначив Зеленський в останньому зверненні, «ми з великим нетерпінням очікуємо рішень щодо засобів великого радіусу дії – від Сполучених Штатів, Сполученого Королівства та Франції – ми з нетерпінням чекаємо рішучих рішень, які наблизить справедливий мир». Відгуки, які українська влада отримає від своїх головних союзників щодо операції в Курській області, вплинуть на ухвалення українським урядом рішення щодо кінцевого результату операції.
Підтримка. Кожен наступ врешті-решт досягає кульмінації. Кульмінація - це слово, яке за останні пару років стало вже загальновживаним, але у військових колах. Це важливе поняття для розуміння операцій українських сил в районі Курська. У певний момент російський військовий тиск і спроможності українських військ врівноважаться, що означатиме - наступальні операції та подальше просування більше неможливі. Оцінка того, коли це може бути, призведе до ухвалення певних рішень.
Який варіант обере Україна, залежатиме від вищезазначених факторів, а також інших, які я, ймовірно, не врахував. З самого початку операції в Курській області президент Зеленський та його радники будуть використовувати різні джерела інформації для ухвалення подібного рішення.
Кожен із наведених вище факторів також може бути використаний для визначення показників успіху української операції в Курській області.
Великий масштаб ризику України: зміна статус-кво війни
Ця українська операція - це серйозна спроба українців відновити статус-кво у війні та змінити наративи про перспективи України у цій війні.
Це той вид стратегічного ризику, який, на мою думку, вже не дуже добре розуміють у багатьох західних столицях. Вже майже два покоління західні країни скорочують військові витрати. Жодна з них не зустрічалася з екзистенційними загрозами, навіть незважаючи на те, що війна з тероризмом вимагала серйозної відповіді протягом понад десяти років після 11 вересня.
Повільні цикли ухвалення рішень у західних військових і політичних колах, а також у військових закупівлях, вказують на те, що західні інституції більше не розуміють необхідності діяти швидко та рішуче, з великими ризиками.
Це не про українців. Вони зіткнулися з загрозою існування з лютого 2022 року (і ширше, протягом усього свого існування як народу) і мають зовсім інший підхід до ухвалення політичних і військових рішень, ніж їхні союзники. Нація та народ, які зустрілися з ризиком бути знищенними сусідом, думають інакше, ніж ті, у кого таких ризиків немає.
Таким чином, операція України в Росії могла здивувати більшість спостерігачів за війною та навіть уряди її головних союзників. Але з точки зору України, це виглядає як ризик, який має значну перевагу, якщо операція буде вдалою. Поки що схоже, що ризик не посилюватися на Донбасі, а використати війська у Курській області, може окупитися для України.
Але, як і у всіх війнах і військових кампаніях, передбачити майбутнє неможливо. Попереду напевно буде ще більше сюрпризів.
Ця публікація - адаптований переклад передрукованої з дозволу автора на Kyiv Post. З оригіналом публікації можна ознайомитися на Substack Міка Раяна.
