У той час як республіканці готуються до партійного з'їзду, що має відбутися у Мілуокі наступного тижня, позиція євангелістів щодо України швидко змінюється під впливом повідомлень про численні факти жорстокого переслідування Росією християн на окупованих територіях України.
Така зміна позиції матиме значні політичні наслідки, оскільки американці, які відносять себе до християн-євангелістів, які відомо, є найнадійнішим і, мабуть, найважливішим прошарком виборців Трампа. За даними екзит-полів, із 74,2 мільйона виборців, які проголосували за Трампа у 2020 році, 33,7 мільйона (45,4 %) були білими християнами-євангелістами.
ПРИЄДНУЙТЕСЯ ДО НАС
Підписуйтесь на наш Viber-канал.
Допомога Україні вже не є лакмусовим папірцем
Восени минулого року серед республіканців панував глибокий скептицизм щодо доцільності подальшої підтримки України. У статті The New York Times навіть стверджувалося, що «протидія допомозі Києву стала лакмусовим папірцем для правих». Але навесні The New York Times повідомляла, що законодавці, які висловлюються за продовження підтримки України, на превеликий подив, зустрічають «невеликий опір з боку виборців».
Путін може обговорити з Трампом угоду про припинення вогню в Україні на своїх умовах
Цим змінам у ставленні республіканців до України можна завдячувати євангелістами, чия протидія подальшій допомозі Україні останнім часом значно пом’якшилася. Це сталося через те, що поважні християнські новинні видання все більше уваги приділяють висвітленню звірств, скоєних проти українських християн окупаційними російськими військами. Такі видання, як The Baptist Press, The Baptist Standard, Christian Post, Christianity Today і Christian Broadcasting Network (CBN), опублікували вже багато історій про цілеспрямоване переслідування Росією українських християн.
На той час, коли Конгрес у квітні 2024 року готувався до голосування за пакет допомоги Україні на суму 61 мільярд доларів, євангелісти стали чи не найактивнішими прихильниками закону. Як писав Religion News Service, напередодні голосування сприяння з боку широкого «спектру релігійних груп» буквально проштовхнуло пакет допомоги через фінішну пряму в Конгресі. CBN повідомив, що євангелісти зіграли «ключову роль» у прийнятті законопроекту про допомогу іноземним державам-союзницям. Financial Times також пояснила зміну позиції спікера Джонсона щодо допомоги Україні «кампанією євангелістів».
Чому євангелісти об’єднуються навколо допомоги Україні
Минулого місяця я їздив до Києва, аби взяти участь у щорічному Національному молитовному сніданку в Україні, заході, який зібрав сотні теперішніх та колишніх високопосадовців, дипломатів і релігійних лідерів зі Сполучених Штатів і Європи. Захід, який проходить тринадцятий рік поспіль, є найбільш відомим та відвідуваним релігійним заходом, санкціонованим урядом, у Європі.
Розмовляючи з десятками українських лідерів, зокрема й тими, хто сповідує євангельське християнство, я виділив три аспекти, які домогають пояснити солідарність між американськими та українськими євангелістами:
- Спільне зобов'язання дотримуватися свободи віросповідання. Український національний молитовний сніданок ґрунтується на глибоко американській цінності: релігійній свободі. У 1953 році, під час першого Національного молитовного сніданку Америки, президент Ейзенхауер назвав віру «наріжним каменем демократії». Релігійна свобода нерозривно пов’язана з іншими основоположними американськими цінностями, зокрема із свободою слова та свободою зібрань.
Під час Національного молитовного сніданку у Києві згадувалося про величезну різницю між Україною та Росією щодо забезпечення свободи віросповідання. Це була справді екуменічна, міжконфесійна подія, в ході якої представники різних християнських конфесій зібралися разом, щоб помолитися за мир в Дусі Ісуса.
- Контрольована державою релігія несумісна зі свободою віросповідання. У Росії Кремль повністю контролює Російську православну церкву і використовує її як рупор своєї пропаганди. Патріарх РПЦ Кирил назвав напад Росії на Україну «священною війною», що є синонімом мусульманського поняття джихаду. Українські християни хочуть жити у вільному суспільстві і поклонятися Богові так, як вважають за потрібне, як і американські євангелісти. Вони хочуть мати можливість співати релігійні гімни, молитися публічно, проводити біблійні дослідження в невеликих групах і проповідувати Євангеліє, але зараз Росія проголосила це незаконним на окупованій нею території України.
- Українські християни систематично переслідуються офіційними представниками Росії. Російські військові ув’язнюють євангельських пасторів, обстрілюють церкви, арештовують людей за публічну молитву та погрожують ні в чому не повинним українським християнам репресіями за їхню віру. На окупованих Росією територіях України захоплено або зруйновано понад 640 молитовних будинків.
Під час Молитовного сніданку я мав привілей зустрітися з двома українськими греко-католицькими священиками Іваном Левицьким та Богданом Гелетою, яких нещодавно звільнили з російського полону, в якому їх незаконно тримали більше року. Росіяни ув’язнили їх лише за те, що в порушення наказів російських командирів вони продовжували проводити служби для своїх парафіян. Також я поспілкувався з Ігорем Бандурою, Марком Сергєєвим, Катею Семенюк, Олександром Зайцем та багатьма іншими українськими євангелістами, які поділилися зі мною своїми особистими історіями про переслідування, тортури та вбивства їхніх друзів-євангелістів російськими вояками.
Україна – це Біблійний пояс Східної Європи. Вона має тисячолітню християнську історію, і наразі християни становлять 85 % її населення.
Нам, християнам, заповідано робити добро всім людям, а особливо тим, хто належить до сім’ї віруючих (Галатам 6:12). Апостол Павло колись нагадав членам однієї з церков, створенню якої він сприяв, що коли страждає один віруючий, страждають усі віруючі (1 До коринфян 12:26).
Для євангелістів війна в Україні – це війна не лише за території та кордони. Для нас це битва між добром і злом, на кону стоїть свобода віросповідання.
Ця стаття вперше була оприлюднена як доповіна записка Товариства Захисників віри та релігійної свободи в Україні. Оригінал можна прочитати тут.
Погляди, висловлені автором у цій статті, можуть не поділятися Kyiv Post.
