Інтерес політиків до спорту, зокрема футболу, – не рідкість. Одним із найяскравіших прикладів є чинний президент Туреччини Реджеп Тайїп Ердоган, який до 26 років грав за кілька стамбульських напівпрофесійних клубів. Провівши 12 років у аматорському спорті, майбутній лідер Туреччини вирішив відкласти м’яча й робити політичну кар’єру. Проте, як і раніше, він продовжує приділяти увагу розвитку вітчизняного футболу.

У реаліях сучасного політичного ремесла «гібридизація» набуває все більшої популярності серед публічних діячів різного рівня. Дійсно, важко пригадати таку сферу людської діяльності, яку б зараз не використовували в політичних цілях.

Advertisement

Футбол Віктора Орбана

Одіозний прем’єр-міністр Угорщини Віктор Орбан, який втілює образ «простого хлопця», характерний для всіх авторитарних лідерів сучасності, вирішив зробити ставку на футбол. Це найпопулярніший вид спорту в Угорщині; крім того, легендарна «золота» команда першої половини 1950-х років з не менш легендарними Ференцом Пушкашем, Золтаном Цібором і Шандором Кочішем стала невіддільним елементом національної пам’яті Угорщини та створила своєрідну футбольну культуру.

Advertisement

У розвиток футбольної галузі Угорщини вкладаються величезні кошти: по всій країні ремонтуються стадіони, будується футбольна інфраструктура. За останнє десятиліття уряд витратив близько 2,5 мільярдів євро на будівництво нових і реконструкцію старих футбольних арен і академій по всій Угорщині. А на нещодавньому ЄВРО-2020 Угорщина єдиною з країн, що приймали чемпіонат, надала стовідсотковий доступ до місць на Puskás Aréna в Будапешті. В інших країнах стадіони були заповнені максимум на 50 відсотків.

Отже, не буде перебільшенням сказати, що такі дії вже понад десять років є одними зі стовпів популістського режиму Орбана. Дійсно, така історія може здатися тривіальним сценарієм інвестування в спорт для підвищення популярності серед громадян. При цьому варто врахувати один важливий нюанс. Успішно застосувавши цю модель політичної поведінки на внутрішньому ринку, Орбан вирішив експортувати її за кордон, маючи на увазі певний набір мотивів: використовувати футбол як важіль «м’якої сили», а також об’єднати угорців за межами Угорщини та отримати їхню підтримку.

Advertisement

М’яка сила угорського футболу

Якщо говорити про Україну, то яскравим прикладом є історія ФК «Мукачеве», який з 2005 по 2016 рік був дитячо-юнацьким футбольним клубом. Після угорських інвестицій та ребрендингу він отримав нову назву – «Мункач футбольна академія» (Munkács Football Academy), який спочатку виступав на аматорському рівні, а в сезоні 2021/22рр. став професійним футбольним клубом. У 2020 році в селі Дерксен поблизу Мукачевого введено в експлуатацію сучасну клубну спортивну базу з кількома футбольними полями, адміністративною будівлею та іншою сучасною інфраструктурою та обладнанням.

Advertisement

Майже половина (48%) клубу належить Аттілі Ревешу – функціонеру угорського ФК «Кішварда» і водночас близькому другу Орбана. Загалом, частка Угорщини в проєкті становить 96 відсотків. Академія приваблює молодь не лише із Закарпаття чи сусідніх областей, а й з усієї України. У класах діти вивчають угорську мову, а найталановитіших забирає ФК «Кішварда», допомагаючи їм за бажання отримати угорське громадянство.

Історія цього клубу не є унікальною для Угорщини. У вересні 2018 року Орбан взяв участь у церемонії відкриття футбольної академії в місті Бачка-Топола в багатонаціональному регіоні Воєводина на півночі Сербії. Будапешт профінансував проєкт на 9,5 млн євро. Сьогодні Угорська академія, розташована в 30-тисячному містечку, є однією з найсучасніших у країні.

Advertisement

У 2019 році Угорщина профінансувала словенський футбольний клуб Nafta Lendava, вклавши майже 6 мільйонів євро в будівництво футбольної академії та гуртожитку для місцевої двомовної угорсько-словенської школи.

Проте найбільші кошти Будапешт вкладає в румунський футбол і переважно в Секельську землю, населену секеями – підгрупою угорців. Окрім будівництва футбольних академій (зараз у Румунії їх функціонує п’ять, і вони навіть об’єднані у своєрідну асоціацію), Угорщина надає значну фінансову підтримку кільком місцевим футбольним клубам.

Advertisement

Незвичайна історія склалася з ФК «ДАК-1904», що базується у словацькому місті Дунайска-Стреда. У місті, де 80% населення складають етнічні угорці, місцевий футбольний клуб є справжнім символом угорської національної ідентичності. Матчі команди супроводжуються виконанням гімну Угорщини, демонстрацією прапорів історичної метрополії тощо. З 2014 року власником DAK-1904 є давній друг Орбана Оскар Вілад. Відтоді клуб отримав від угорського уряду близько 8 мільйонів євро фінансової підтримки.

Загалом, Будапешт уже реалізував той чи інший футбольний проєкт, чи не в кожній країні, яка отримала від Угорщини хоча б частину території за Тріанонським мирним договором 1920 року. Фантомні болі колишньої імперської величі досі мучать угорське суспільство і є ймовірним поясненням популярності правих поглядів та успіху провідної партії Фідес. Дії Угорщини у футбольній сфері можна назвати формою неоколоніалізму.

Як це працює?

Ефект такої м’якої сили діє на «новонавернених» угорців, яких Будапешт натуралізує шляхом видачі паспортів, а також на етнічних угорців. Обидві групи, отримавши підтримку «метрополії», автоматично асоціюють її з чинним режимом. Це саме те, що потрібно Орбану.

Після законодавчих змін, ухвалених Фідесом у 2011 році, усі угорці мають право голосу на внутрішніх виборах. На парламентських виборах 2014 року партія Орбана отримала повну підтримку діаспори: близько 125 000 угорців проголосували поштою з-за кордону, і 95 відсотків із них віддали свої голоси за Фідес. Без перебільшення можна сказати, що ці голоси допомогли проурядовій коаліції отримати дві третини місць у парламенті, зберігши владу в руках Орбана.

Ситуація повторилася на наступних парламентських виборах у 2018 році, у яких взяли участь понад 220 тисяч закордонних угорців, і 96 відсотків із них проголосували за Фідес. Партія отримала 133 місця зі 199 у Національних зборах, таким чином продовживши термін повноважень Орбана ще на чотири роки.

Навіть у 2022 році, коли шість угорських опозиційних партій продемонстрували безпрецедентне бажання співпрацювати задля зміни режиму, сформувавши коаліцію і приділивши багато часу та уваги пропаганді серед угорської діаспори, їм не вдалося змінити баланс сил на свою користь. Із приблизно 260 000 угорців у діаспорі майже 94 відсотки проголосували за партію Орбана. Однак цього разу голоси угорців за межами Угорщини не внесли суттєвого внеску в успіх Фідес, яка перемогла досить впевнено, випередивши опозицію приблизно на 20 відсотків.

З усім тим, варто відзначити тенденцію зростання закордонного електорату Орбана і його партії. Якщо у 2014 році за нього проголосувало близько 122 тисяч представників угорської діаспори, то у 2022 році ця цифра подвоїлася до майже 248 тисяч. За результатами виборів, які відбулися 3 квітня, кожен двадцятий голос за Фідес надійшов з-поза меж кордонів Угорщини.

Багато це чи мало – питання спірне. Одначе в контексті майбутніх виборів і теоретичних проблем електоральної підтримки Фідес діаспора може стати тим «козирем у рукаві», яким можна скористатися в найскладніший момент.

Тому цілком можливо, що стратегія Орбана «інвестиції у футбол за кордоном» ще скаже своє останнє слово.

Оригінал англійською тут.

 

Погляди, висловлені в цій статті, належать автору і не обов’язково поділяються редакцією Kyiv Post.