ЗСУ наступають, і лише кілька днів тому Росія заявляла, що не проводитиме “референдуми” на окупованих територіях, але щойно виступив Путін, як її політика різко змінилась: тепер, навіть під час бойових дій, ці “референдуми” відбуваються. Люди намагаються знайти інше слово для цього нонсенсу, який є пропагандистським заходом, якщо не гірше.

Те, що відбувається, краще розглядати як дійство, влаштоване для ЗМІ. Немає не тільки жодних юридичних підстав для того, щоб називати його “референдумом”, а й фактичних підстав для того, щоб називати його навіть “псевдореферендумом”. Псевдо є псевдо, але така практика все ж існує. Те, до чого зараз вдається Росія, є нічим іншим, аніж медійним заходом з метою формування громадської думки щодо окупованих територій України.

Advertisement

Проведення референдумів під час збройного конфлікту і під загрозою застосування сили є незаконним. І вже це є причиною для того, щоб повністю ігнорувати такий медійний захід. Проте це лише видима частина проблеми. Ці референдуми, якщо вони відбудуться, будуть дійсно незаконними, але тут треба бути уважним: навіть кажучи “незаконний референдум”, ми не заглиблюємося в суть і можемо переконати себе, що якесь там голосування відбулось із якимись там порушеннями.

Advertisement

Для голосування потрібна інфраструктура. Там її немає. Звичайно, нам показуватимуть картинки, на яких бабусі тримають у руках якісь папірці, але жоден журналіст не має права назвати це “голосуванням”. Ба більше – навіть якби в росіян і була така інфраструктура на окупованих територіях, і навіть якби вони спробували змусити людей голосувати, вони не можуть цього зробити, оскільки фактично не контролюють повністю жодну з окупованих областей.

Ні про яке голосування не може бути й мови. Українці і їхні голоси тут ні до чого. Тут справа в тому, що потрібно Путіну. Росія програє війну, і Путіну потрібна нова стіна ілюзії. Як і всі тирани в усі часи, він припустився фатальної помилки, тож наостанок він зробить так, що вона стане фатальною для власного народу. Путін змушений відправляти в Україну резерви, і йому треба знайти причину, чому він це робить, не визнаючи того, що його війна – це помилка, і що Росія в ній програє. Треба розказувати, що його війна на знищення України – це захист батьківщини, а для цього йому потрібні такі медійні заходи.

Advertisement

Путін знає, що більшості росіян до України байдуже – окрім тих, хто любить дивитися війну в телевізорі. Але справи на цій війні йдуть так погано, що й телебаченню складно щось вигадувати. Путіну треба, щоб росіяни встали з диванів і пішли воювати, тож він оголосив “часткову мобілізацію”. Для того, щоб російські чоловіки пішли на війну, а їхні родини не бунтували, він змінив назву: “спеціальна військова операція”, яка мала знищити Україну за три дні, тепер називається “великою битвою на захист цивілізації”. Але ж “захищатися” росіяни мали б на власній території.

Advertisement

А тому Путіну треба представити окуповані території України, які відвойовують українці, як російські території, а для цього йому треба, щоб медіа зробили вигляд, що “референдуми” відбулися, і що українці на цих територіях зажадали приєднатися до Росії. Трюк по-російськи: бажання тирана – кілька слів на російському телебаченні – кілька рядків посилань на російських веб-сайтах – і вуаля – це вже російські території! Така неоковирна постмодерністська імпровізація не переконає нікого за межами Росії, ба навіть росіян. Але раз так вирішив Путін, то ЗМІ мусять старанно працювати на підтримку цього задуму.

Advertisement

В якийсь момент російські ЗМІ просто оголосять, що до РФ хочуть приєднатись (скажімо) 97% мешканців Донецької області, 96% – Луганської, 86% – Запорізької, 80% – Херсонської. Протоколи “голосування” з цими взятими зі стелі цифрами вже готові. З таким же успіхом я міг би написати, що 97% мешканців Брукліна хочуть, аби він увійшов до складу штату Міссісіпі.

Не варто навіть і говорити, що такі відсотки просто нереальні. Знаючи, що щось є вигадкою, ми чомусь все одно постійно запитуємо себе, чи могли б ми в неї повірити. Вигадка, яку зараз поширюють російські ЗМІ, нездійсненна, і вони самі це знають. Як працює російська електоральна пропаганда? – Людям брешуть про щось, і всі знають, що це неправда, а потім їх силою змушують зрозуміти, що альтернативи життя з цією неправдою немає. Ось так і з’являються такі відсотки, як у Північній Кореї, тому що так працює система. Ось така сміхотворна медійна кампанія. Але це не смішно. Це огидно.

Advertisement

А як щодо загиблих? Як щодо більше 100 000 українців, яких росіяни вбили в Маріуполі? Як ми маємо думати про їхні “голоси”?  Як щодо понад три мільйони насильно вивезених до Росії українських громадян, багато з яких зараз у таборах? В тих областях, де проводиться ця медійна кампанія, Росія знищувала місто за містом. Російські окупанти всюди залишають по собі братські могили. Коли два тижні тому я був в Україні, я бачив одну таку могилу і побував у людей, які втратили своїх рідних. Тоді українська армія звільнила майже всю Харківщину, і стало відомо про ще більше масових поховань, зокрема в Ізюмі.

Ось у такому світі проходить ця медіа-кампанія. Коли Росія заявляє, що буцімто переважна більшість українців – за приєднання до Росії, це означає, що вони хочуть до ями, щоб їх катували і депортували, щоб їхні будинки руйнували, і щоб їхні міста рівняли з землею.

Ці “референдуми” – кричуща непристойність. Коли в російських ЗМІ оголосять намальовані “результати”, Москва буде розказувати, як українці бажають відсвяткувати власний геноцид, приєднавшись до країни, яка його чинить. Така спроба приниження народу просто ганебна, і ця медійна кампанія – не більше і не менше, ніж один із воєнних злочинів, які коїть Росія.

Тімоті Снайдер – відомий американський інтелектуал і дослідник історії Європи. Його книги “Про тиранію” і “Землі крові” перевидані у 2022 році. Його праці надихають композиторів, їх зачитують на акціях протесту в усьому світі.

Погляди автора статті можуть не відображати позицію Kyiv Post.