Економіка Росії вже більше двох років піддається санкціям і взагалі зазнає шкоди внаслідок розв'язаної Кремлем агресивної війни. Але росіяни знаходять різноманітні лазівки й обхідні шляхи, яки допомагають їм уникати санкцій, зокрема й заборони на купівлю російських енергоресурсів і запровадженої G7 цінової стелі на нафту.
Захід має активізувати економічну війну проти Росії, посилюючи санкції та суворо караючи усіх, хто їх порушує.
У грудні Вашингтон оголосив про санкції проти іноземних банків, які досі проводять транзакції з банками РФ. Ці заходи були застосовані щодо банків з Китаю, Туреччини, Об’єднаних Арабських Еміратів та Індії, і вони вже починають працювати.
Але тепер союзники України повинні припинити незаконне постачання до РФ китайської електроніки та конфіскувати 300 мільярдів доларів активів російського Центробанку, заморожених на Заході після початку російського вторгнення.
Україна отримає від МВФ 1,1 млрд доларів
Минулого тижня Конгрес нарешті затвердив фінансування військової допомоги Україні, а також ухвалив закон про РЕПО, який дозволяє конфіскацію російських активів у США. Але Європа досі дискутує з приводу конфіскації активів Кремля.
«Багато уваги громадськості справедливо було прикуто до коливань з приводу підтримки членами Палати представників від Республіканської партії військової допомоги Україні (натепер схваленої), але продовження економічного тиску також є важливим важелем впливу на Путіна, і ми повинні активізувати нашу гру», – написали нещодавно переконані прихильники посилення санкцій проти РФ професор Єльського університету Джеффрі Зонненфельд і його науковий керівник Стівен Тіан.
Ентоні Блінкен, держсекретар США, нещодавно дорікнув Китаю (який пообіцяв не надсилати зброю Росії) за те, що той є наразі «головним постачальником» Путіна. І це не дивно з огляду на те, що Пекін продовжує постачати електроніку, запчастини та технології оборонній промисловості Росії.
The Economist зазначив, що «торгівля з Китаєм – не єдина проблема для західних країн, які намагаються ослабити оборонні спроможності Росії. Попри суворий експортний контроль, у 2023 році до Росії різними шляхами потрапила значна кількість компонентів (переважно електроніки) західного виробництва. Товари з Франції, Німеччини та Японії потрапляли до Росії через треті країни, такі як Туреччина та Об’єднані Арабські Емірати, які не приєдналися до західних санкцій».
З початку війни двоє вчених Єльського університету, які заохочували вихід великих корпорацій з російського ринку, вели перелік компаній, які вийшли з Росії на знак протесту проти її вторгнення в Україну
Вихід низки світових корпорацій з ринку країни-агресорки наніс відчутний удар по її економіці, але, як нещодавно писав Зонненфельд, є дані про те, що чимало підсанкційних товарів, зокрема сучасні напівпровідники, продовжують надходити до Росії попри суворі санкції.
Він додав, що багато керівників провідних американських авіабудівних компаній та авіаперевізників впродовж багатьох місяців скаржаться, що до Росії потоком йдуть контрабандні авіазапчастини.
«Наші власні дані відстеження російських літаків показують, що «Аерофлот» і S7 дивним чином значно збільшили кількість експлуатованих літаків Boeing і Airbus, попри те, що обидві компанії припинили всі продажі до Росії, обслуговування та підтримку колишніх російських контрагентів та вжили заходів, які мали гарантувати, що кінцеві користувачі не росіяни», – написав Зонненфельд. «До Росії контрабандою ввозять не тільки військові технології».
Він також зазначив в інтерв’ю CNBC, що нещодавно росіяни стали одними з перших у світі клієнтів, які отримали доступ до нових довгоочікуваних окулярів Apple Vision Pro. Окуляри з’явилися у продажу в РФ ще до того, як Apple почала пропонувати цей товар споживачам у Європі.
Вашингтонський Центр стратегічних і міжнародних досліджень встановив, що підтримка Китаєм російської оборонної промисловості стрімко зросла на початку 2023 року.
У березні Kyiv Post писав: «Українські військові впевнені, що є вагомі докази того, що Росія використовує зображення американських комерційних супутників для планування своїх ракетних атак та керування ними. Українські військові кажуть, що отримати як архівні, так і нещодавно зроблені супутникові знімки ще ніколи не було настільки просто. Крім того, коли Росія хоче атакувати стаціонарні житлові чи промислові об'єкти, архівні фото високої роздільної здатності з датою зйомки та координатами можна отримати без зайвих запитань».
Експерти з Єльського університету радять поширити санкції на металургійний і сировинний сектори економіки Росії. Метали є другою після енергоносіїв статтею російського експорту, вони приносять до російського бюджету 60 мільярдів доларів на рік. Ще кілька мільярдів надходять від продажу інших російських товарів, таких як пиломатеріали, фанера та сільськогосподарська продукція. Ці санкції досі не були запроваджені Заходом через російську кампанію дезінформації, в якій стверджувалося, що такі санкції сприятимуть неконтрольованому зростанню цін на ці товари й дестабілізують світову економіку.
Зонненберг спростовує ці твердження: «Докази свідчать про те, що всі побоювання, що санкції проти російської металургійної галузі дестабілізують світову економіку, є необґрунтованими. Як ми аргументовано доводимо у нашому новому аналізі, через те, що світові ціни на ключові позиції російського експорту металів, такі як алюміній, нікель, мідь, цинк і кобальт, зараз значно нижчі за довоєнні, Росії набагато більш гостро потрібно експортувати свої метали, ніж світові потрібно їх купувати… Частка Росії у загальносвітовому експорті металів є відносно невеликою (не більше 6 % світових поставок по будь-якій із зазначених вище позицій), але доходи від експорту металів мають величезне значення для фінансування воєнної машини Путіна».
Війна Путіна здебільшого фінансується завдяки контрабанді та діяльності гігантського тіньового флоту нафтових танкерів. Обидві мережі необхідно виявляти й блокувати, але поки що це не зроблено. Ці тіньові танкери досі вільно працюють, більше того, вантажоперевізники та страховики країн G7 дедалі активніше співпрацюють з цією тіньовою нафтопостачальною мережею. Згідно з дослідженнями провідних економістів Київської школи економіки, принаймні половина усіх російських поставок нафти відбувається в обхід цінової стелі.
Чому танкери тіньового флоту РФ досі безперешкодно доправляють нафту до Китаю та Індії всупереч ціновим обмеженням? Військово-морські сили країн Заходу або берегова охорона можуть легко відстежувати та блокувати ці судна, але чомусь не роблять цього. Одне з можливих пояснень такого стану речей полягає в тому, що повне припинення контрабанди російської нафти начебто може призвести до стрімкого зростання світових цін на нафту, чого США, ЄС та й інші країни хочуть уникнути напередодні виборів. Але йде війна й нафтові прибутки живлять воєнну машину Росії. Як влучно зауважила американська журналістка та експерта з питань Східної Європи Енн Епплбаум, «якби ми справді прагнули перемоги у цій війні, у нас були б тисячі людей, які працювали б над санкціями, а не кілька хлопців із Міністерства фінансів».
Інше питання: чому Китай та Індія досі ігнорують санкції, імпортуючи дешеву нафту з Росії та Ірану? І чому Саудівській Аравії та ОАЕ досі дозволено купувати російські енергоносії за низькими цінами й потім перепродувати їх заради прибутку? Санкції без забезпечення їхнього виконання породили ще один прибуткову бізнес-модель: Індія зараз продає до Європи дизельне паливо та бензин, виготовлені із російської нафти, яку вона імпортує. Усіх цих порушників треба змусити дотримуватися санкцій, в інакшому випадку вони мають сплачувати збільшене мито на імпорт або навіть контрабандна нафта має бути конфіскована.
Замість цього західні лідери досі прислухаються до російських пропагандистських наративів, покликаних заплутати людей або породити у них страхи щодо можливого загострення економічних проблем. Наприклад, багато хто досі вважає, що конфіскація заморожених російських активів суперечить міжнародному праву й може підірвати американську або європейську валюту. Але вторгнення РФ в Україну та її нищення точно суперечить міжнародному праву, і в своєму юридичному трактаті професор Гарвардського університету Лоренс Трайб доводить, що конфіскація російських активів є юридично обґрунтованою. Крім питання законності конфіскації, існують побоювання, що вона може підірвати позиції резервної валюти, тобто долара США. Але ці побоювання також є невиправданими. Більшість зі 180 національних (так званих фіатних) валют світу є суто монопольними грошовими засобами, випущеними неефективними або корумпованими режимами, які запускають свої друкарські верстати, щоб виробляти нікчемний папір для купівлі влади. Те ж саме стосується 22 000 криптовалют.
«Золотим стандартом» валюти є долар США, оскільки ним опікується політично незалежна Федеральна резервна система, завданням якої є підтримка вартості долара та контроль за банками з метою попередити або принаймні пом'якшити фінансові кризи. Надійність цієї системи й економічна (та й військова) перевага Америки є причиною того, чому «зелений» відчутно домінує у світових фінансових операціях. Росія та деякі інші країни прагнуть підірвати домінування долара у світовій фінансовій системі, але їм це не вдається, оскільки, як влучно зауважила економістка Нуріель Рубіні, «ви не можете замінити щось нічим».
Зараз, коли вже третій рік в Європі точиться війна, союзники України повинні скоригувати свій курс. Вони не зможуть виграти війну, не спустошивши скарбницю ворога та не зменшивши критично його доходи. Ось чому ми повинні покласти край порушенням санкцій, накладених Заходом на путінську Росію. А порушники цих санкцій мають суворо каратися, якщо світ справді хоче зупинити війну, яку веде найзлостивіша у світі нація, й запобігти тому, аби інші нації робили те саме.
