Повідомлялося, що Дональд Трамп кілька разів заявляв, що може зупинити війну Росії проти України, змусивши Україну відмовитися від окупованих Криму та Донбасу. Але згода України на територіальні поступки запустила би ланцюгову реакцію, яка призвела б до загибелі того світопорядку, який встановився після завершення Другої світової війни, й до початку «темної доби» агресивного імперіалізму.
Важливо розуміти, що відмова України від Криму та Донбасу стала би важливою у геополітичному сенсі подією, яка вплинула би не лише на саму Україну. Подивіться на сучасний міжнародний ландшафт. Китай вже відкрито говорить про вторгнення на Тайвань. Вірменія та Азербайджан досі конфліктують через Нагірний Карабах. Іран погрожує Ізраїлю прямими ударами. У світі виникає все більше заморожених і гарячих конфліктів.
Яку хімічну зброю РФ використовує в Україні, що з цим робити
ПРИЄДНУЙТЕСЯ ДО НАС
Підписуйтесь на наш Viber-канал.
Кінець НАТО
Якщо Україну змусять відмовитися від частини своєї території, це не тільки заохотить Володимира Путіна до подальших завоювань, це призведе до краху всього міжнародного правопорядку. Кордони більше не будуть недоторканими. Оскільки США все більше поринають в ізоляціонізм, на планеті назріває «ідеальний шторм», який потенційно може призвести до глобальної катастрофи. За найгіршого сценарію, якщо Україна програє війну, навіть середнього розміру країни, такі як Польща, більше не будуть захищені міжнародним правом і потужністю НАТО.
Здається, ми вже забули ультиматум Путіна від грудня 2021 року, в якому він вимагав вивести інфраструктуру та сили НАТО з територій, які не входили до Альянсу на 1997 рік. Путін хоче мати слабку Польщу, тому що вразлива Польща буде, по суті, маріонеткою Росії. Президент США Джо Байден стверджує, що територія НАТО є недоторканою, але Росія вже кілька разів довела, що це не так, спрямувавши ракети у повітряний простір Польщі.
Через побоювання ескалації жодної реакції на це з боку НАТО не було. Може, ескалація відбувається саме тому, що немає належної реакції з боку Альянсу? Те саме стосується і ймовірної відмови від територій з метою задобрити Росію. Замирення не спрацювало напередодні Другої світової війни і точно не спрацює зараз. Глибоко дивує те, що деяких західних політиків, зокрема й відомих стратегів від геополітики, здається, історія нічому не навчила.
В умовах наближення ймовірної глобальної війни, кожному з нас раніше чи пізніше доведеться обирати: залишатися пасивним спостерігачем чи втрутитися у перебіг подій.
Абсолютно не раціональний діяч
Умиротворення та переговори мають сенс, коли ми маємо справу з раціональним політиком. Але чи є Путін хоч скільки небуть раціональним політиком? Чи дотримується він тих угод, які укладає? Можливо, контрпродуктивно розмірковувати про психічну адекватність російського президента, але звернімось до фактів. Можна з упевненістю сказати, що Путін страждає на певний вид психічного розладу.
Чи буде людина при здоровому глузді публічно виголошувати 30-хвилинну діатрибу про цілком вигадану історію, щоб виправдати так звану «денацифікацію» України? Його зацикленість на Україні вказує на серйозні психічні проблеми. Навіть проросійськи налаштований Такер Карлсон сказав, що путінська «денацифікація» — це найтупіша річ, яку він коли-небудь чув. Здається, Путін щиро вірить у ту картину світу, яку він намагається нав’язати світові. І, на жаль, російський президент має достатньо влади, аби принаймні спробувати втілити свої псевдоісторичні марення у жахливу реальність. Якщо ми дозволимо, щоб це зійшло йому з рук.
Якби ми жили у нормальному світі, Росію вже давно поставили б на місце. Але в нашій викривленій реальності, в якій Україну сміють засуджувати за нанесення ударів по військових об'єктах на території РФ, у якій вбивати російських пропагандистів заборонено, тому що вони буцімто «цивільні особи», дуже малоймовірно, що Росію належно покарають за скоєні нею в Україні звірства.
Ганебні дипломатичні спроби задобрити Росію, швидше за все, продовжуватимуться, сприяючи подальшому геноциду проти народу України. Згадайте хоча б про безперервні бомбардування росіянами цивільної інфраструктури Харкова. Росія явно намагається зробити це місто-мільйонник непридатним для життя. І цей геноцидний сценарій, швидше за все, росіяни будуть намагатися поширити на всю Україну, якщо українці не отримають допомоги від США, якої вони так гостро потребують.
Наслідки поразки Україні у цій війні будуть жахливими для всіх нас.
Тому зараз не час сидіти осторонь, нічого не роблячи через страх чи жадібність. В умовах наближення ймовірної глобальної війни, кожному з нас раніше чи пізніше доведеться обирати: залишатися пасивним спостерігачем чи втрутитися у перебіг подій. І якщо я обираю діяти, а не пасивно очікувати, що саме я маю тепер робити для нашої спільної перемоги?
Наразі ми маємо зробити все можливе, щоб допомогти Україні захистити свою свободу та територіальну цілісність. Триваюча в Україні війна — це не якесь реаліті-шоу, яке можна вимкнути, коли воно починає нас дратувати або здається нудним. Те, що станеться найближчими роками в Україні, впливатиме на увесь світ ще кілька поколінь. Ми повинні прийняти правильне рішення й допомогти Україні здобути перемогу, поки ще не пізно.
Погляди, висловлені автором у цій статті, можуть не поділятися Kyiv Post.
