Від редакції: Ця стаття є стислим викладом більш повного та глибокого аналізу потенційних наслідків перемоги Росії над Україною, опублікованого Українським центром оборонних стратегій 8 квітня 2024 року, із яким можна ознайомитися тут.
Минуло більше десяти років відтоді, як президент Володимир Путін розпочав війну проти України, і два роки відтоді, як вона перейшла у повномасштабне вторгнення. Яким буде остаточний результат цієї війни, поки що незрозуміло, хоча більшість аналітиків виділяють три можливих варіанти її фіналу:
ПРИЄДНУЙТЕСЯ ДО НАС
Підписуйтесь на наш Viber-канал.
Заморожений конфлікт або мирна угода, яка фіксує наявну лінію розмежування, або щось близьке до цього.
Перемога України, після якої російські війська виходять з усієї території України.
Перемога Росії, тобто окупована вся Україна або переважна частина її території.
Хроніка війни в Україні. 21 листопада: «Ми здатні та можемо відповісти»
Я зосереджуся на останньому сценарії, оскільки саме його реалізація матиме найбільш негативні наслідки як для євроатлантичної, так і для глобальної безпеки. «Патова ситуація», «заморожений конфлікт» або компроміс, коли Україна поступається Росії окупованими територіями, можна прирівняти до відкладеної російської перемоги за більшістю наслідків.
«Без України Росія перестає бути імперією, але якщо вона підкорює Україну й підпорядковує її собі, Росія автоматично стає імперією». (Збігнєв Бжезінський)
Якщо Росія переможе Україну, це, в уявленні Путіна, створить передумови для повернення Росії статусу великої держави. РФ вже є державою із найбільшим у світі ядерним потенціалом, а з підкоренням України вона отримає величезні економічні переваги, додаткову енергію та промислові виробництва, технології та людські ресурси, необхідні Москві для досягнення стратегічного паритету зі США й Китаєм. Україна слугуватиме ключовим фактором для подальшого просування Росії на захід і спроби відновити контроль над усіма територіями, які раніше входили до сфери впливу Радянської та Російської імперій.
Проголошена Путіним імперіалістична концепція «русского мира» включає «колишні території Київської Русі, Московського царства, Російської імперії, Радянського Союзу та сучасної Російської Федерації». Ці території включають зокрема й країни, які зараз входять до НАТО. Тому перемога Росії над Україною, безперечно, матиме руйнівні наслідки для євроатлантичної та глобальної безпеки. Як сказав Жозеп Боррель, Верховний представник ЄС із закордонних справ і політики безпеки: «Якщо Україна програє, програємо ми».
Геостратегічні наслідки
Якщо Україна зазнає поразки, вони будуть величезними.
Кордон НАТО з Росією збільшиться з нинішніх 2553 до 5887 кілометрів. Російські засоби заборони доступу перемістяться майже на 900 км ближче до Варшави, Берліна, Парижа, Брюсселя та Лондона, що дозволить Кремлю контролювати більшу частину акваторії Чорного моря й більшу частину Північної, Східної та Центральної Європи.
У межах 100-250 кілометрів від «нового російського кордону» опиняться кілька європейських міст із населенням у понад мільйон. Це змусить Альянс тримати величезну кількість військ та комплексну мережу протиповітряної оборони у стані постійної боєготовності вздовж кордону, який фактично стане лінією фронту між демократією та автократією.
Стратегічна концепція, розроблена НАТО 2022 року, передбачає куди менш активні оборонні заходи.
Якщо Україна впаде, встановлений Кремлем у Києві маріонетковий уряд поставить залишки оборонно-промислового сектору країни на задоволення потреб російської зовнішньої політики та військової доктрини Кремля. НАТО втратить важливого військового партнера, оскільки не спромоглося прийняти Україну до своїх лав, дозволивши таким чином Росії використовувати багаті економічні ресурси України та винахідливість її народу. Європа втратить найсильнішу та найбільш загартовану в боях армію на континенті, у той час як Росія поставить собі на службу її значну частину й неодмінно використає її проти європейських держав у досить короткій перспективі.
Перемога Росії сприйматиметься у світом як поразка Заходу та НАТО, враховуючи, що євроатлантична спільнота та її партнери, такі як Японія, Південна Корея, Австралія та Нова Зеландія, публічно зобов’язалися підтримувати Україну. Це стане для всіх ознакою відсутністі волі у мешканців країн Заходу, які наразі нездатні усвідомити свої можливості зупинити Росію. Євроатлантична спільнота особливо гостро відчує наслідки значного скорочення свого дипломатичного, економічного та військового впливу на світовій арені.
Навіть якщо НАТО не буде безпосередньо задіяне у війні з Росією, скоріш за все, воно не зможе пережити перемогу Путіна у війні через загострення фундаментальних розбіжностей, які виникнуть всередині Альянс. Всім стане зрозумілим, що НАТО більше неспроможне попереджати кризи й стримувати конфлікти та війни.
Наслідки для стратегічної концепції НАТО
Замість того, щоб взяти на себе зобов’язання робити більше або взагалі відмовитися від «управління кризою», як це передбачено в його Стратегічній концепції 2010 року, Стратегічною концепцією НАТО 2022 року передбачається, що блок, навпаки, буде робити менше. Альянс був змушений знизити рівень своїх амбіцій – незважаючи на постійні заклики країн Східної Європи втрутитися у перебіг війни – через брак політичної волі та військового потенціалу.
Лише 11 із 32 країн-членів НАТО вже досягли рекомендованого показника витрат на оборону у 2 % валового внутрішнього продукту (ВВП). 15 країн-членів, починаючи з 2006 року, жодного року не досягали цього показника. 25 країн-членів демонструють «відставання» у 10 або більше років, протягом яких вони не виконували зобов'язання витрачати 2% на оборону.
Таким чином, незважаючи на величезні ресурси Альянсу, його члени відчувають гострий брак обороноспроможності та рішучості, до того ж у цих країнах закінчується зброя та боєприпаси, які вони можуть постачати Україні або накопичувати для протистояння потенційній російській агресії. Євроатлантична оборонна промисловість аж ніяк не здатна забезпечити безпеку регіону хоча б у 10-річній перспективі.
Перемога Росії над Україною стала би першим рішучим кроком у реалізації ширшої геостратегічної концепції Кремля.
Перемога Росії перетворить Україну на зону партизанської війни, тобто зону дестабілізації в Європі. Це також спровокує набагато більшу міграційну кризу, ніж та, що спостерігалася після 24 лютого 2022 року. Ця криза буде масштабнішою за все, що Європа бачила після завершення Другої світової війни.
Можна передбачити, що понад 10 мільйонів українців втечуть до інших країн, що потенційно дестабілізує Європу, зокрема ЄС. Ймовірно, це також змусить багатьох молдован втекти до Румунії та інших країн ЄС, оскільки за поразкою України, швидше за все, послідує напад Росії на Молдову, яка не є членом НАТО.
Отримавши доступ до величезних природних ресурсів України: газу, нафти, сільськогосподарських угідь, технологій і, особливо, до людських ресурсів, Росія поверне собі статус великої держави. Вона матиме суттєво вигідніші позиції для того, аби змусити Європу піти на значні поступки, зробивши ставку на продовольство, нафту, газ, корисні копалини та подальшу міграцію біженців як на зброю. І все це буде підкріплено її, зрештою, успішним досвідом застосування військової сили та погроз застосувати ядерну зброю.
Наслідки для Росії
Перемога Росії в Україні стане першим важливим кроком у реалізації геостратегічної концепції Кремля, згідно якої Москва протистоїть її давньому ворогу – демократичному колективному Заходу, і перш за все євроатлантичному співтовариству. Триваюча гібридна війна Росії проти Заходу буде загострюватися. Зумівши безкарно змінити кордони України, Кремль надалі буде все більш відверто ігнорувати міжнародне право й нищити архітектуру європейської безпеки, яка забезпечила континентові 70 років відносної безпеки, стабільності та процвітання. Подальше руйнування засобів стримування НАТО та заснованого на правилах світового порядку призведе до того, що по усьому світові спалахуватимуть все нові й нові конфлікти.
Без жодного пострілу... вже одна пропозиція Україні стати членом НАТО кардинально змінила б баланс у війні на користь Києва.
Потенційні здобутки від перемоги над Україною для Росії значно перевищують ту шкоду, яку їй зараз завдає своїми санкціями Захід. США, ЄС та окремі члени НАТО досі дотримуються тієї самої стратегії, яка дозволила Росії спочатку перетворити мир на кризу, потім на конфлікт і зрештою на повномасштабну війну. Заходу бракує спільного бачення бажаного кінцевого результату війни, необхідної стратегії для його досягнення і, що не менш важливо, бракує бажання робити те, що для цього потрібно.
Що може зробити Захід?
Щоб позбавити Росію здатності перемогти Україну – і забезпечити європейську безпеку та стабільність – США, Європі та НАТО терміново потрібно виробтти нову стратегію, засновану на постійних факторах, викладених у цій статті. Захід має визнати, що перемога над Україною є лише одним із кроків у реалізації ширшої стратегії Росії. Країни Заходу також повинні визнати, що перемога Україн має вирішальне значення як для європейської безпеки, так і для довіри до НАТО.
Членство України в НАТО є, мабуть, єдиною дипломатичною ініціативою, яка може покласти край цій війні. Без жодного пострілу, лише за допомогою дипломатичної заяви вже одна пропозиція Україні стати членом НАТО кардинально змінила б баланс .
Це рішення офіційно зробить Альянс однією із сторін війни, якщо військові дії триватимуть після дати вступу України. І це означало б, що якщо Росія вирішить продовжити агресію проти України після цієї дати, це запустить механізм колективної оборони НАТО відповідно до статті 5. Таким чином, членство України в Альянсі стане «доконаним фактом». НАТО змусить Кремль погодитися на це, а також відповісти за всі можливі наслідки продовження війни.
Це також посприяло би завершенню ери правління Путіна. Путін не може дозволити собі, щоб усе виглядало так, ніби він зазнав поразки від України – нації, якої, як він стверджує, взагалі «не існує». Але він змушений буде вивести свою армію з території України, якщо відчує реальну загрозу зіткнення із найсильнішим у світі військовим альянсом.
Погляди, висловлені автором у цій статті, можуть не поділятися Kyiv Post.
