«Ви не боїтеся Росії?» – мене часто запитують друзі та знайомі, які читали мої статті у Kyiv Post. Коли я писав для The Korea Times, мене запитували, чи боюся я Північної Кореї. Те саме питання, але інший режим. Ні для кого не секрет, що Північна Корея має досвід викрадення іноземців. Ця країна також полюбляє пускати ракети без розбору – направо й наліво. Нещодавно вона випустила найбільшу кількість ракет малої дальності за один день. Я не здивований. Росія активує своїх маріонеток по всьому світу, щоб створити імідж глобального гравця.
Я знаю випускника Гарвардського університету, який живе в Сеулі і допомагає перебіжчикам з Північної Кореї висловитися, розповідаючи їх історії англійською. Його звати Кейсі Лартіг (Casey Lartigue). Хоча йому не подобається цей ярлик, Кейсі – активіст, що привертає увагу. Якщо він не боїться режиму Північної Кореї, чому я маю боятися? Я просто занепокоєний громадянин, який пише авторські статті. Навряд чи це мішень, що варта уваги.
ПРИЄДНУЙТЕСЯ ДО НАС
Підписуйтесь на наш Viber-канал.
Ви помітили, як декому здається, що оперативники російського режиму всюди? Саме такого мислення очікує від нас Путін. Звичайно, у світі є всілякі погані хлопці, але думати, що вони завжди поруч – це відверта омана. Не обов’язково прагнути стати знаменитим – просто час від часу діліться своїми думками зі світом. Якщо хочете, зберігайте стриманість, не привертайте багато уваги. Просто пам’ятайте, що є різниця між тим, щоб не привертати увагу і боятися власної тіні. Я вважаю, що привертати увагу громадськості – це гарна ідея. Це дозволяє людям побачити ваш талант і спосіб мислення. Найважливіше те, що це відкриває вам двері та збільшує можливості працевлаштування – ви не просто безіменне обличчя в натовпі.
Не зрозумійте мене неправильно. Будь-який режим – надзвичайно небезпечний. Просто пам’ятайте, що жоден режим не є всемогутнім, так само як жоден режим не контролюється диктатором, у якого охоронці дефілюють у коротких спідницях. Ну, добре, Каддафі був одним з таких.
Маніяк із сокирою, що ховається за рогом, більше загрожує вашому життю. Думайте про нього, а не про якийсь безглуздий режим.
Дехто каже, що написання статей – це словесне виявлення героїзму. Такі коментарі викликають в мене сміх. Я просто використовую своє вміння писати, аби бути корисним у боротьбі за свободу. Не варто бездумно кидатися словами «герой» і «героїзм», так само як не можна зловживати словом «нацист». Коли ви неправильно використовуєте слова, вони втрачають свою силу.
Хочете справжнього героїзму? Українські діти, які протистоять русифікації та зґвалтуванням – герої. Польські діти, які протидіяли германізації під час Другої світової війни, були героями. Борис Джонсон приїжджає до Києва під час війни – це героїзм.
Якщо ви боїтеся привертати увагу громадськості, ви можете приєднатися до Північноатлантичної організації хлопаків (NAFO, the North Atlantic Fellas Organization) – геніальної групи, яка бореться з російською пропагандою, застосовуючи гумор та факти. Не секрет, що російські мілітаристи ненавидять гумор, оскільки він підриває їхній авторитет. Вони вимагають сприймати їх серйозно. Я уявляю російського дипломата, який відчуває спокусу написати твіт, у якому він обрушує свою лють на «купку підлих псів». Тепер скажіть це російською.
Ви боїтеся привернути увагу, тому що хтось скаже про вас щось погане? І що? Мені байдуже, що люди намагаються мене зачепити, тому що я вивів їх із зони комфорту. Те, через що проходжу я – це крихітна частка того, через що доводиться проходити публічним людям. Прем’єрку Фінляндії критикували за вечірки. Кого, взагалі, хвилює, що вона влаштовує вечірки? Вона одна з небагатьох політиків, які говорять все так, як є. На запитання, як закінчити війну, вона відповіла, що Росія має піти з України. На жаль, констатація очевидного сьогодні шокує багатьох людей.
Росіяни використовують абсурдні тактики, щоб відвернути увагу світу від геноциду, який відбувається в Україні.
Приклад – Олена Зеленська, дружина президента України Володимира Зеленського, яка піддалася жорсткій критиці за те, що у фотосесії для журналу Vogue сиділа у занадто нежіночній позі. Чи це була психологічна атака армії російських ботів, що розповсюджують нісенітниці? Я лише віддаю належне Росії. Світ переповнений дурнями, які все роблять не так. Не потрібно вправляти мозок Росії. Звичайно ж, розкритикувати Олену Зеленську за нежіночну позу під час війни – важливіше, ніж російські воєнні злочини. Дивний світ, чи не так?
І ви хочете сказати мені, що вам не байдуже, що думають такі недоумки про ваші статті, подкасти чи будь-що? Справді? Гей, друже! Їхня думка не варта вашого часу. Якщо ви зупинитесь, ці заздрісні та дурні люди лише зрадіють, що у вас нічого не вийшло. Не дайте їм такої змоги.
Авторські погляди в цій статті можуть не збігатися з поглядами редакції Kyiv Post.
Оригінал англійською тут
