Війна руйнує не лише енергетичну інфраструктуру та зернову логістику країни, але й її фінансову систему, котра впродовж останніх років стала значно прозорішою, та все ж ще не набула достатнього імунітету від хвороб 1990-х. Іншими словами, сьогодні вона «попливла», наче боксер під час нокауту. Але почала лікуватися старими схемами, котрі ще більше погіршують її самопочуття.

За оцінкою аграрних експертів, як мінімум, половина зернового та олійно-жирового ринку пішла в тінь. Для одних гравців ринку це вимушений крок, а для інших – спосіб вивести капітали за кордон.

Advertisement

Особливо некомфортно почуваються на ринку структури, котрі не можуть працювати по-сірому і на цьому тлі виглядають, як білі ворони. До речі, свого часу вони стали індикатором оздоровлення зернового ринку в Україні, інакше тут не з’явилися б. Йдеться про зернові кооперативи, створені на Дніпропетровщині та Кіровоградщині за підтримки Канади, як пілотна модель залученості дрібних фермерів до кооперативного руху. «До війни ринок працював більш-менш нормально, поступово відбілювався, очищався, а зараз майже повністю пішов у тінь», — розповідає  директор кооперативного елеватора та виконавчий директор Об’єднання кооперативів «Господар» Сергій Курдицький.

Advertisement

Діяльність кооперативів складалася із двох напрямків: постачання МТР для учасників, а також закупівля та реалізація зерна. За рахунок налагоджених зв’язків, величини партій кооперативу вдавалося, постачати міндобрива, пальне, насіння, запасні частини, ЗЗР за цінами на 5-25% нижчими від ринкових. І в той же час зерно та олійні культури реалізувалися за кращими цінами, ніж пропонували навколишні посередники, й продавались напряму великим трейдерам в річкових та морських терміналах.

Тут треба нагадати про регіональні особливості ринку. Наближеність до так званої червоної зони (Донецька, Луганська області) ставила місцевих виробників у невигідне становище у порівнянні з аграрними братами з інших регіонів, позаяк постачальники дерли три шкури за МТР, і водночас відкушували від ціни на збіжжя чималий шмат, який нібито мав компенсувати погані дороги, віддаленість від портів та воєнні ризики. А тому зерновий кооператив на Дніпропетровщині для аграрної дрібноти цього регіону став своєрідним стабілізатором. Недаремно ж за останні роки навколо нього згуртувалося понад 100 фермерів із площею угідь близько 35 тис. га.

Advertisement

Початок повномасштабної війни підтвердив життєздатність першого напрямку діяльності кооперативу. «Обсяги спільних закупівель не лише не зменшилися, але й навіть збільшилися. Виняток становлять міндобрива, бо ціни на них просто фантастичні, навіть зі знижками вони аграрію не по кишені»,  — говорить Сергій Курдицький.

Advertisement

Але другий напрямок, як кажуть, не витримав критики під тиском тіньового ринку зерна, що відродився внаслідок відсутності відшкодування ПДВ експортерам. «Ціна зерна за готівку майже така ж сама, як за «безготівку» з ПДВ,  у фермера є вибір продати за готівку соняшник по 12-12,5 тис. грн/т і по «безготівці» з ПДВ — 13-14 тис. грн/т, але все одно прийдеться сплатити ПДВ, тож виходить, що продаж за «безготівку» невигідний…»  — пояснює менеджер.

Ви можете уявити, щоб кооператив, створений за підтримки уряду Канади, для того, аби вчити дрібних українських фермерів цивілізованим фінансовим манерам, раптом почав брати участь у брудних схемах? Таке і в страшному сні не може привидітися. Але разом із тим кооператив не може заборонити своєму члену вільно розпоряджатися продукцією. А фермеру в умовах, коли його бізнес іде на дно, не до правил, тут, аби вижити.

Advertisement

Об’єднання кооперативів спробувало займатися експортом самостійно, як це роблять у Канаді чи інших країнах, але тут же побачили, що ця діяльність може вилізти боком через накопичення вхідного ПДВ, який наразі не відшкодовують й не відомо коли будуть відшкодовувати.

«Коли курс НБУ 36,6 гривні за долар, а в обмінниках під 40 гривень — фермеру вигідно продати продукцію за кеш. Паралельно зріс попит на виведення валюти із країни. Фактично так відмивають гроші. Дають недобросовісним імпортерам готівку, ті купують за неї соняшник і потім скидають гроші на рахунок за кордоном», — пояснює виконавчий директор Всеукраїнської асоціації громад Іван Слободяник.

Advertisement

Фінансова система аграрного сектору опинилися в замкнутому колі, яке більше нагадує зашморг. Чому не відшкодовують ПДВ? Бо нагальні військові потреби миттєво вимітають всі рахунки. Чому бюджетна діра збільшується із катастрофічною швидкістю? Бо економіка пішла в тінь.

«Втрати держбюджету та ризики для бюджетів громад від цих схем просто колосальні», — вважає Іван Слободяник.

Влада, шукаючи варіанти розв’язання проблеми, збирається внести на розгляд Верховної Ради України законопроєкт №8166, який пропонує створити експортні депозити для кожної експортної операції, на яких експортер має «заморозити» не менше 15% від суми експортного контракту; надати НБУ право розпоряджатися цими коштами, а також визначати порядок їх повернення; якщо загальна сума попередніх експортних депозитів становить не менше 35 млн доларів, то така особа може не поповнювати депозит.

Аграрна спільнота миттєво відреагувала на цю пропозицію. «Ухвалення законопроєкту № 8166 стане зрадою з боку держави. Цей документ не розв’язує конкретних проблем, натомість створює їх ще більше»,  — підкреслює президент асоціації «Український клуб аграрного бізнесу», виконавчий директор Agricom Group Петро Мельник.

На думку заступника голови ГС «Всеукраїнська Аграрна Рада» Дмитра Кохана, в нинішніх умовах легальний експортер у порівнянні з нелегальним втрачає до 10-15%, а під час пікових стрибків долара — 20-30% виручки.

«На жаль, держава так і не змогла розв’язати основні проблеми — зрівняння курсів валют та налагодження процесу відшкодування ПДВ. Цей проєкт закону буде лише ускладнювати ситуацію. Легальний експортер і справді кластиме ці 15% на депозит, а «чорний» показуватиме мінімальну митну вартість і буде «депонувати» незначні кошти, а також використовуватиме інші схеми для обходу пропонованої системи, які вказаним законопроєктом не закриваються. А тому треба будувати ефективний контроль на кшталт системи електронного адміністрування ПДВ, де усі операції йдуть по одній формулі через зрозумілу для аграріїв калькуляцію. Невід’ємною частиною цієї системи має бути «овердрафт» для легальних експортерів, на суму якого вони можуть експортувати без обов’язку поповнення експортних депозитів, наприклад, відсоток від сплачених ними податків або раніше поверненої в країну валютної виручки», – наголошує Дмитро Кохан.

М’яч на боці законодавців. Було б добре, аби вони залучили для пошуку рішення аграрної асоціації, науковців, закордонних фахівців. А в разі збоїв в роботі нової моделі, оперативно внести зміни, бо ситуація нестандартна…