В середині серпня раптом знов пішли чутки про можливість проведення парламентських виборів навіть під час війни. Про це запитують журналісти, говорять дипломати, міркують політики. А дехто навіть розпочав непряму рекламну кампанію. По Києву вже стоять рекламні щити від Фонду Порошенка з політичними гаслами, які в перефразованому вигляді нагадують нам про вибори 2019 р.: «Армія – наша віра!»; «Зброя – наша мова!» тощо.
Нагадаю, що за нормою Конституції України чергові парламентські вибори у нас мали б відбутися в останню неділю жовтня п’ятого року повноважень Верховної Ради України, тобто 29 жовтня поточного року. Однак в умовах воєнного стану, згідно відповідного закону, проведення будь яких виборів заборонено. І воєнний стан вже продовжено до листопада 2023 р.
ПРИЄДНУЙТЕСЯ ДО НАС
Підписуйтесь на наш Viber-канал.
В Україні сьогодні відзначають День Десантно-штурмових військ
Чому тоді виникли ці чутки? Насправді розмови про вибори розпочались ще навесні. Тоді панували очікування, що успішний наступ Сил оброни України може принести перемогу вже в 2023 році. До того ж в опозиції побоювались, що президентська команда може скористатись високим рейтингом Володимира Зеленського для того, щоб забезпечити його переобрання на другий термін, а також перемогу його партії на парламентських виборах навіть в умовах війни. А тут ще й Президент ПАРЄ Тіні Кокс заявив у травні цього року, що Україні треба провести вибори навіть в умовах війни, бо демократія важливіша, ніж умови війни і обмеження воєнного стану. "Не буде жодних претензій до України, якщо вибори будуть не ідеальними. Але якщо ви НЕ проведете вибори – то у всіх будуть до вас запитання. Демократія – це, звичайно, не тільки вибори. Але без виборів демократія неможлива," – підкреслив Кокс.
Новим імпульсом для дискусії про вибори під час війни стала заява голови Верховної Ради України Руслана Стефанчука, яку він зробив у липні в інтерв’ю під час телемарафону, про те, що Конституція не забороняє проведення виборів під час дії воєнного стану. Хоча ще в червні Стефанчук казав, що вибори під час війни розірвуть країну.
Багато хто з українських юристів розкритикував Стефанчука і нагадав йому про ст. 83 Конституції України, в якій міститься норма про те, що «у разі закінчення строку повноважень Верховної Ради України під час дії воєнного чи надзвичайного стану її повноваження продовжуються до дня першого засідання першої сесії Верховної Ради України, обраної після скасування воєнного чи надзвичайного стану».
Також критики ідеї проведення виборів під час війни звертають увагу на проблеми із забезпеченням безпеки для виборців під час голосування, а також на проблеми і складнощі забезпечення права на голосування для мільйонів українців, які змушені були виїхати з місця свого постійного проживання, особливо для тих, хто перебуває зараз за кордоном. Також очевидно, що політична конкуренція під час виборів, яка в Україні завжди є гострою і емоційною, може якщо не розколоти наше суспільство, то суттєво зменшити рівень його консолідації, чим безумовно може скористатися ворог.
Прихильники ідеї виборів під час війни у відповідь на ці зауваження нагадують, що в Україні вже відбувались і президентські, і парламентські і місцеві вибори під час війни, зокрема в 2014-2015 рр., а також в 2019-2020 рр. Але тоді в країні не було воєнного стану, і масштаби війни були значно меншими. Кількість біженців, особливо тих, хто виїхав за кордон, була значно меншою. Не було повітряних атак росіян майже по всім регіонам України, які регулярно відбуваються після початку повномасштабного російського вторгнення і призвели до багатьох трагедій.
Тому зараз аргументи критиків проведення виборів під час війни представляються більш вагомими і обґрунтованими, тим більш в умовах нинішньої ескалації бойових дій і на фронтах і в повітрі.
Чому все ж таки розмови про вибори активізувалися саме зараз? Думаю, що це пов’язано і з перспективами розвитку воєнної та політичної ситуації, і з психологічними реакціями наших політиків.
Президентська команда дійсно потроху починає готуватись до виборів, але поки скоріше концептуально, ніж практично. В опозиції про це знають і нервують, бояться, що президентська команда зіграє на випередження, проведе вибори в сприятливих для себе умовах (високі рейтинги Президента Зеленського і низькі рейтинги опозиційних сил; контроль влади над інформаційним середовищем; пов’язані з воєнним станом обмеження політичної діяльності). Наближення дати чергових парламентських виборів у даному випадку є формальним приводом і тригером для таких побоювань. А раптом на Банковій вирішать оголосити вибори саме зараз.
Насправді в президентській команді готувалися і готуються до проведення президентських і парламентських виборів одночасно. Це найбільш вигідний для них сценарій, коли високий рейтинг Президента Зеленського забезпечить перевагу і для оновленої президентської партії. Планувалося, що такі вибори будуть оголошені відразу після завершення війни. А якщо війна завершиться перемогою України, то це напевно забезпечить перемогу на виборах і Президенту Зеленському, і його політичній силі.
Однак зараз очевидно, що війна з Росією затягується на невизначений термін, і, можливо, доведеться під тиском обставин йти на непопулярні домовленості щодо припинення бойових дій на певній лінії розмежування. Безумовно, все це може негативно вплинути на рейтинг Президента та його партії. Тому й посилюється серед представників команди президента інтерес до проведення виборів, не чекаючи завершення війни. Але важливо розуміти, що це стосується чергових президентських виборів (можливо, одночасно з парламентськими) в березні наступного року, як це й передбачено Конституцією України. Це підтверджується і неофіційною інформацією від представників керівництва Верховної Ради і президентської партії, що в цьому році (в жовтні) парламентських виборів не буде, але варто поступово розпочинати дискусію про доцільність проведення виборів під час війни, якщо буде очевидною вірогідність того, що війна затягнеться.
Чергові парламентські вибори, які мали відбутися наприкінці жовтня, з дуже високою вірогідністю не відбудуться. Адже вже в серпні мала б розпочатися організаційна підготовка до цих виборів. Але для того, щоб вибори до Верховної Ради відбулися, спочатку треба внести цілу низку законодавчих змін: 1) внести зміни до закону про воєнний стан, які дозволять проведення виборів під час війни; 2) виділити гроші на проведення виборів; 3) внести зміни до Виборчого кодексу, які забезпечать можливості для голосування за кордоном і взагалі не за місцем постійного проживання для мільйонів українських громадян. На сьогодні у Верховній Раді немає жодного законопроекту з цих питань.
Зазначу про ще одну специфічну проблему. На Банковій не дуже довіряють нинішньому складу Центрвиборчкому, який формувався в часи, коли Офіс Президента України очолював Андрій Богдан. Скандал з членом ЦВК Юрієм Буглаком, який весь час нинішньої великої війни перебував у США, але регулярно отримував зарплатню члена Центрвиборчкому, і його ймовірне звільнення зі складу ЦВК може викликати ланцюгову реакцію, яка може призвести як мінімум до суттєвого оновлення складу ЦВК, а можливо навіть і до обрання нового складу комісії.
Таким чином, попри усі чутки, не варто очікувати призначення виборів найближчим часом, і в будь-якому разі – в жовтні поточного року. А от питання щодо проведення чергових президентських виборів (ймовірно, одночасно з виборами до Верховної Ради) в березні наступного року поки що залишається відкритим.
