ПОГЛЯД: Одеса і наслідки для варварської Росії, співучасники та Захід

Отже, для Росії та її прихильників немає нічого святого. Який сюрприз!

І як довго ще їм буде сходити з рук їхні цинічні, злочинні та нелюдські дії?

Де жалюгідна ООН та її безсилий, чи, можливо, боягузливий Генеральний секретар, уповноважений запобігати війнам, злочинам проти народів світу і людяності та сприяти миру? Чому вам не вдається продемонструвати нарешті лідерство в цьому? Росія продовжує використовувати вас і при тому ще й знущатися з вас.

А самовпевнені співучасники жахливих злочинів Росії – самовдоволені прихильники Москви від Китаю, Індії, Бразилії, Південної Африки до лицемірного святенницького Ватикану?

Стандартне їхнє «глибоке занепокоєння», як завжди, без прямого визначення винуватцем всього російського розпалювача війни, і все. Звичний бізнес і бажання виглядати хорошими для всіх.

Більше по темі

Повторення помилки - це вже не помилка, а вибір

Уїнстон Черчилль назвав Другу світову війну «непотрібною війною». На жаль, так можна назвати й війну в Україні – ми бачили, що вона наближається, але нічого не зробили, щоб зупинити її.

Як би ви відреагували, якби на вас напали, окупували ваші території, бомбардували ваші міста, а ваш ворог переконував би всіх, що все це справедливо, і немає жодних проблем? Хтось із вас насправді дотримується Статуту ООН, верховенства міжнародного права, чи ви просто посилаєтеся на міжнародні норми, тому що вони саме ваше існування визначають таким чином, що вам це дуже зручно?

Варварські ракетні удари Росії по українському порту Одеса цими вихідними влучили у самий центр міста. Влучили в його найбільший собор, який перебуває під охороною ЮНЕСКО, у визначні пам'ятники культури неподалік, в адміністративні та житлові будівлі.

Людські жертви, звичайно, також були. Але головною жертвою стало те, що залишалося ще від надуманої репутації Росії як цивілізованої держави, яка відстоює права того, що раніше називали «Третім світом». Те, що сьогодні ще точніше перекладається як попутницький антизахідний світ.

Вийшовши на початку цього тижня з угоди, укладеної за посередництва ООН і Туреччини щодо забезпечення безпечного транспортування зерна з українських портів, і таким чином шантажуючи нужденні регіони планети голодом, Росія намагається зірвати свій гнів ізольованої та загнаної в глухий кут у своїх антизахідних підступах держави, зосередившись на захопленні або знищенні в України всього, що тільки можна. Тобто того, що їй дозволять захопити або знищити.

Росія погрожує атакувати іноземні кораблі, що прямують міжнародними водами до та з українських портів, і значно посилила ракетні обстріли Одеси та сусіднього українського порту Миколаєва.

Знову і знову відносно безкарно порушуючи міжнародне право, Росія вдається до найжорстокіших форм помсти, які нагадують поводження диких, примітивних суспільств та держав, для яких завоювання та задоволення егоїстичних прагнень домінували над будь-якими людськими цінностями: гуни, монголи, більшовики, сталіністи та нацисти.

Напад на Одесу після жалюгідного у підсумку, але страшного на початку бліцкригу Росії у лютому-березні 2022 року, який мав на меті захопити Київ за кілька днів, є найнижчою точкою її хижих імперських прагнень та зневаги до демократичного світу та його цінностей.

Одесу, тоді відому за своєю русифікованою формою назви як Одесса, Росія колись вважала «своєю» дорогоцінною портовою перлиною  у так званій «Новоросії», створеній в ході російської імперської експансії наприкінці 18 століття. Ще донедавна, наприклад у 2013-14 роках, Кремль був впевнений, що цей порт із його багатою єврейською та багатонаціональною спадщиною залишається вірним Росії, і продемонструє це, коли прийде час.

Але Одеса, точніше її еліта, нерідко російськомовна, єврейська чи будь-яка інша, вирішила пов’язати своє майбутнє з Україною. Ця одеська еліта стала оплотом нової української політичної нації та орієнтованої на захід демократичної української держави.

Пам’ятник  огидної російської імператриці німецького походження, яка втілювала російську імперську експансію та встановлення кріпацтва і деспотизму на півдні її величезної імперії, що стрімко розширювалася, так званої Катерини Великої, був знесений. Це дуже тішить. І, нарешті, тут знову згадують і вшановують справжніх архітекторів Одеси – італійців і французів – європейців, а не «євразійців».

За іронією долі останній ракетний обстріл Одеси вразив серед інших об’єктів у центрі міста і Спасо-Преображенський собор. Побудований наприкінці 18-го-на початку 19-го століть, він був одним із найбільших на той час соборів у Російській імперії. Його називали головною релігійною святинею «Новоросії», яку Путін та його імперсько налаштовані радники прагнуть концептуально відродити.

Сталін наказав зруйнувати Спасо-Преображенський собор у 1936 році в рамках комуністичної антирелігійної кампанії. Але його відбудували після 1991 року, коли Україна стала незалежною, і наївно, як доказ культурної толерантності, віддали його під контроль проросійської Православної Церкви України. Патріарх Московський Кирило, ревний прихильник Путіна у його війні проти України, провів службу під час відкриття відбудованого собору.

Так, російські ракети серйозно пошкодили головний собор Одеси, який поки що перебуває у володінні проросійської православної церкви в Україні. Як соромно! А чи справді всім так вже соромно?

Проросійськи налаштовані православні монахи Києво-Печерського монастиря (який українська держава наразі прагне повернути собі), опитані невдовзі після влучання в одеський собор, стверджували, що не знають, чиї саме ракети влучили в Одесу та зокрема в собор. Але їхні спроби прикидатися дурнями не виглядають переконливо і знову доводять, на чиєму насправді боці ці «релігійні кадри» – ця затята п’ята колона РФ, як їх все частіше називають українці.

Отже, давайте подивимося, чи цей російський ракетний удар по головному символу проросійської церкви в Україні (і, здається, прицільний, а не випадковий) якось вплине на тих православних християн в Україні, які все ще залишаються лояльними до Москви. І загалом на залишки проросійських елементів у самій Одесі.

І останнє, але не менш важливе – кілька слів про реакцію ООН. Причому не в Україні, де її представники не обирали слів, засуджуючи жорстокі напади Росії. А там, де це справді має значення – якщо ООН все ще претендує на авторитет і вагу у вирішені цієї проблеми – у її штаб-квартирі, серед її найвищих посадовців.

Леді та джентльменам, які обіймають найвищі посади та отримують найвищі зарплати в ООН, пора нарешті сказати росіянам досить і почати заробляти свою платню як відповідальним представникам людства, а не просто механічно відробляти свої тисячі доларів як добре оплачуваним високопоставленим «нейтральним» клеркам.

Припиніть вдавати, що рятуєте світ від голоду, виступаючи посередником між Росією та Україною.

Скажіть нарешті однозначно: Росія, ви порушуєте міжнародне право і Статут ООН, вчиняєте жахливі воєнні злочини і порушуєте міжнародну безпеку. Додайте ще таке: Росія, ти є винуватицею та розпалювачкою цієї війни, і твоя обструктивна поведінка в Раді Безпеки є не тільки ганебною, але й глибоко образливою для ООН і того, що вона повинна представляти.

І тоді ми знову почнемо вас поважати і сприймати серйозно. Візьміть нарешті на себе ініціативу та врятуйте те, що залишилося від вашої репутації, поки історія не викинула вас на смітник до інших невдах і банкрутів. В інакшому випадку, Гутерріш, усе ваше оточення та ваші прес-секретарі – вас скоро почнуть демонізувати.

А НАТО – зрозуміло, що ви не бажаєте бути втягнутими в пряму конфронтацію з Росією через ризик ядерної війни. Але принаймні патрулювати судноплавні шляхи в міжнародних водах Чорного моря та супроводжувати кораблі з цивільними вантажами ви могли б.

Якщо ви не бажаєте продемонструвати таку рішучість через побоювання ескалації, попросіть хоча б свого члена Туреччину зробити це. Інакше Анкара теж буде принижена і змушена пасивно спостерігати за тим, як непередбачувана агресивна Росія безперешкодно домінує у Чорному морі.

Одеса, Одеса! Мати «українських» портів, ти маєш нарешті бути почутою.