Мабуть, ми не до кінця розуміємо суть російсько-української війни. Ми чекаємо, що Збройні сили України прорвуть російський фронт і звільнять окуповані території, але справжня драма не в цьому. Владімір Путін розв'язав війну проти України і ніколи не відступить, якщо не зазнає поразки.
Якщо цю війну можна припинити тільки за умови усунення Путіна, то чи не краще було б, якби він зазнав поразки від своїх же співвітчизників, а не від українських воїнів, які віддали і віддають життя за те, що по суті є "російським питанням"? Притомні російські ліберали, такі як Леонід Гозман і Віктор Шендерович, закликають до капітуляції Росії заради її ж блага, як це зробили Німеччина і Японія в 1945-му.
ПРИЄДНУЙТЕСЯ ДО НАС
Підписуйтесь на наш Viber-канал.
"Бунт" Євгенія Пригожина 23-24 червня показав, що сама Росія незахищена, бо Путін відправив майже всі війська і техніку в Україну, тож видається, що краще атакувати саму Росію, а не потужні російські укріплення на щільно замінованій території України.
Хроніка війни в Україні. 21 листопада: «Ми здатні та можемо відповісти»
Бунт Пригожина був спробою перевороту. Після невдалої спроби перевороту такі сильні режими, як режим Ердогана в Туреччині чи Мадуро в Венесуелі жорстоко карають відповідальних за путч. А Путін навпаки виявив слабкість, зустрівшись у Кремлі з 35 ватажками заколоту. Якщо після невдалого перевороту немає серйозного покарання, потім часто трапляється новий, серйозніший переворот. Ця слабкість Путіна може стати для нього фатальною.
На наше превелике здивування, після бунту Пригожин залишився на свободі і вільно літає на своєму приватному літаку по всій Росії, тим самим наочно демонструючи слабкість Путіна. Так, Кремль зняв із посад і заарештував десятків зо два офіцерів високого рангу, в тому числі кількох генералів, але це лише підкреслює факт розколу в лавах вищого військового керівництва. Замість бойових генералів призначили кабінетних, і це послабить російську армію. А тим часом російські вояки на відео скаржаться на те, що до них ставляться як до гарматного м'яса.
Досі неясно, що буде з "вагнерівцями", але більшість із них, схоже, відправляють "у заслання" в Білорусь – без важкого озброєння і техніки. Знову ж таки, це вказує на слабкість путінського режиму і викликає очевидне запитання: чи не варто нам зробити ставку на внутрішні розбірки в Росії, а не на прорив ЗСУ на фронті?
Якщо так, то ЗСУ чинили би правильно, зберігаючи життя бійців в обороні, аж поки путінський режим не впаде. Дивно, що цей слабкий режим досі тримається, бо російським солдатам насправді нема за що воювати.
8 місяців тому Марія Пєвчіх і Георгій Албуров з відомої групи Навального зняли скандальне відео про генерала Сєрґєя Суровікіна. Цей "Генерал Армагеддон" співробітничав із Пригожиним у Сирії і заробив багато грошей, допомігши Геннадію Тимченку – найбагатшому друзяці Путіна – отримати контроль над сирійськими нафтогазовими активами. Тут чітко видно, що конфлікт між Кремлем і Пригожиним/Суровікіним тягнеться до самої верхівки кримінального синдикату Путіна.
Тут задіяний і силовий блок, до якого входить ФСБ. Чудове російське видання у вигнанні "Медуза" писало про те, як колишнього полковника ФСБ Михаїла Полякова, який наглядав за кремлівськими Telegram-каналами, пов'язаними з першим заступником глави адміністрації Путіна Сєрґєєм Кирієнком, заарештували за "здирництво".
Кирієнко, який колись був соратником мого покійного друга Бориса Нємцова, вже довгий час працює на братів Михаїла і Юрія Ковальчуків – петербурзьких "яструбів", які дуже близькі до Путіна. Михаїл контролює Росатом і всю ядерну індустрію РФ, а Юрій – банкір і "медіа-зірка" Путіна. Братів Ковальчуків вважають найближчими (і найтупішими) радниками Путіна. Від публічних виступів Михаїла тхне "совком".
Тимченко, Ковальчуки і Аркадій Ротенберг – це ті люди, через яких гроші державних компаній потрапляють до кишені Путіна. Чи означають останні події, що брати Ковальчуки порвали зі своїм колишнім союзником Тимченком? Це логічно, але аж ніяк не очевидно. Тимченко ніколи не говорить нічого публічно, а Юрій Ковальчук взагалі мовчить.
У будь-якому разі, розколи в військовому керівництві і в ФСБ очевидні, а в кримінальному оточенні Путіна – цілком можливі. Його режим певно крихкий.
А тому слід розглянути найоптимальнішу для України стратегію під іншим кутом. Те, що нам відомо про рейди [російських добровольців – Ред.] на територію Росії і бунт Пригожина, дозволяє нам поставити питання: чи не більш оптимальним і найменш кровопролитним буде, якщо російські волонтери воюватимуть у Росії?
Втіленню такої стратегії можуть завадити США, які бояться дестабілізації Росії. Так її боявся Джордж Буш, який виступив проти незалежності України в своїй сумнозвісній промові "Chicken Kiev" у Верховній Раді 1 серпня 1991 року. Вчіть історію! Загрозою є не дестабілізація Росії, а Путін! Від застосування ядерної зброї не виграє ніхто, в тому числі й Путін! І чим скоріше він зазнає поразки, тим меншим буде ризик ядерної війни. Боріться за свободу і демократію!
Андерс Аслунд є автором (разом із Андрюсом Кубілюсом) книги Reconstruction, Reform, and EU Accession for Ukraine (Frivärld 2023).
Погляди автора статті можуть не збігатися з поглядами редакції Kyiv Post.
