Періодично тема «замороження» війни Росії проти України виринає на поверхню в світових медіа, як, наприклад, у виданні "Politico".
На якомусь етапі, українцям, можливо, й запропонують цей, так би мовити, компроміс. Мовляв, виходимо на мирну угоду, а питання об'єднання України залишимо на майбутнє. Адже ви, українці, сильні, в цьому переконався весь світ, цивілізована частина якого буде вам допомагати й надалі. Тож звільнення всієї території України – це лише питання часу. А зараз головне – припинити стріляти. Адже у німців вийшло, зрештою, подолати радянсько-російську окупацію й об'єднати країну. І ви зможете. А поки що побудете як Південна Корея – частиною західного світу з тимчасово відрізаними частинами території. Або як Ізраїль з його системою безпеки і допомогою та співпрацею з іншими країнами, передовсім США. Гарантії безпеки України за ізраїльською моделлю обговорюють, зокрема, у виданні «The Wall Street Journal».
ПРИЄДНУЙТЕСЯ ДО НАС
Підписуйтесь на наш Viber-канал.
Ізраїльський досвід, звісно, надзвичайно цінний. Наприклад, в організації роботи спецслужби Моссад та покарання воєнних злочинців, які занесли руку над єврейським народом. Але Ізраїль не межує з Росією і його не обстрілюють російськими стратегічними бомбардувальниками «Ту-22М3», «Ту-160», «Ту-95», «Калібрами», «Іскандерами», «Кінжалами» й іншими російськими крилатими і балістичними ракетами.
Та й між повоєнною Німеччиною і Україною – величезні відмінності. По-перше, Україна не мусить платити, в тому числі територіями, за наслідки своїх дій. Україна ні на кого не нападала й не руйнувала інші країни. Та й варіант «замороження конфлікту» і відкладення питання повернення територій на майбутнє відрізане самими рашистами – вони їх «включили» до складу РФ. Росії, звісно, постійно не вистачає земель. І це попри те, що середня щільність населення Росії – десь 8,5 осіб на 1 квадратний кілометр, що в 5 разів менше за середньосвітовий показник.
Навіщо Росії «нові території»? Явно не для того, щоб вирощувати моркву з картоплею. Росія завжди утворює «санітарні» зовнішні території по периметру своїх кордонів. В даному разі, виходячи з офіційної ідеології – для захисту від країн НАТО. Тож все, що захоплює Росія, вона перетворює на військові бази й місця дислокації своїх військ.
Цього разу, у війні проти України, путінська Росія потрапила у пастку власної постійної експансії. Відрізання чужих територій – у Фінляндії, Грузії, Молдови, України, давно стало частиною доктрини РФ. Але у випадку з Україною рашисти пішли ще далі – вони не лише створили бандитські анклави типу «Л/ДНР», а й встигли незаконно включили окуповані території у склад своєї РФ-її. Тож фіксація цього стану окупації на невизначений термін призведе до того, що Росія цілковито адаптує ці землі, здійснить переселення народів, туди звезуть і розселять загарбників з їхніми сім'ями і зацементують створений статус-кво.
Чи справді хтось вірить, що в майбутньому питання повернення територій можна буде вирішити дипломатичним шляхом, домовившись із наступниками Путіна-Лаврова? Такий собі Брест-литовський мир, у якому Росія відмовиться від того, що вважає «своїми» територіями і вже переробила їх «за власним образом і подобою», за участі переселених на окуповані території не лише військових і росгвардійців, а й вчителів і батюшок войовничого російського православ’я, й вихованої в дусі «русского міра» молоді? Скажу просто: цього не станеться. Сподівання ж на німецький варіант об’єднання, коли західна модель продемонструє свою привабливість, теж не спрацює. «Русскій мір» так влаштований, що чим привабливішою буде «західна вітрина» України, тим більшим буде бажання у рашистів та їхніх послідовників її розбити і знищити.
Не думайте, що своїми успіхами Україна поверне окуповані території. Сучасні росіяни, які нині підтримують диктатора Путіна, готові жити погано, але їм треба пишатися військовою могутністю й «величчю» своєї країни та її зброї. А пральні машини, праски, телевізори і планшети вони собі награбують під час «визвольних» походів і окупації чужих територій.
Отже, через певну кількість років цивілізований світ навіть чути не захоче про повернення колись окупованих Росією територій України. Подумайте: зараз Фінляндія стала членом НАТО. Чи погодяться партнери по Північноатлантичному альянсу на військову операцію з повернення колись окупованих Радянським Союзом територій, які тепер перебувають у складі Росії? Ви справді вірите в подібну можливість?
Тим більше, що помилкові сценарії Україна вже випробувала на власному гіркому досвіді. Добровільно-примусово, під тиском партнерів, віддаючи країні-агресору не лише ядерну зброю, а й звичайні види озброєнь – такі, як неядерні крилаті ракети й бомбардувальники, Україна не отримала ані членства в НАТО, ані Плану дій щодо цього членства. Альтруїзм й миролюбність України не оцінили навіть її партнери. Екс-президент США Білл Клінтон лише тепер визнав помилковість своєї достатньо агресивної політики з роззброєння України.
Тож коли серйозно обговорюються сценарії «замороження» війни – фактично, на умовах Росії (бо ж Путіну треба щось дати і зберегти йому обличчя), і гарантії безпеки України типу «ізраїльських», без вступу України в НАТО, ми маємо розуміти, що насправді йдеться про створення умов для наступної війни, і не лише в Україні, яка, не маю сумнівів, вибухне з новою силою. Це буде просто спроба її відтермінування.
Навіщо «заморозка» Росії
А от Росія використає «заморозку» й не прийняття України в НАТО по повній. Рашисти прагнуть зафіксувати "статус-кво" і перейти до підготовки до наступної війни, яку вони назвуть "другою українською війною". Адже вони нічого нового не вигадують – більшість злочинів, окупацій і вбивств російська імперія робила й раніше. Російські політики й військові здійснювали вторгнення в інші країни, шматки територій окуповували, політичних лідерів вбивали, «Боїнги» збивали. Тож коли кажуть, що в голову до Путіна, або до інших керівників РФ «не влізеш», це неправда.
Лідери РФ, у тому числі й Путін, ідуть за відпрацьованими російськими спецслужбами лекалами майже крок у крок і є достатньо передбачуваними. І після «заморозки конфлікту» випускатимуть в 4 зміни боєприпаси за Уралом, штампуватимуть бронетехніку, скуповуватимуть та вироблятимуть ударні безпілотники й плануючі авіабомби – все, що потрібно для руйнування української оборони й цивільної інфраструктури. І вони точно візьмуть до уваги власні помилки й прорахунки. Не маю сумнівів, що захоплені території росіяни використовуватимуть як плацдарми для нової атаки на Харків, Дніпро, Запоріжжя, Київ, Львів. Тож концепціями «заморозки війни» й пропозиціями партнерства, але не членства України в НАТО не треба нікого вводити в оману.
І, насамкінець, ще трохи історії. Адольфу Гітлеру теж «дарували» інші країни та їхні території, наївно сподіваючись, що це зупинить диктатора. З подібних історичних прикладів треба робити висновки, а не ігнорувати настільки очевидні небезпеки. Нині, у ХХІ столітті, наш світ потребує справжніх, сильних і ефективних рішень.
