Кажуть, під час війни першою жертвою стає правда, а також пам’ять. Правда та пам'ять ніколи ще не були такими вразливими, якими вони стали в епоху цифрових технологій.
Після того як Путін вдерся в Україну, він і його уряд зробили багато помилок, і деякі їхні прорахунки навіть змінили світ. Його недолугі генерали також зробили безліч помилок, і деякі з них базувалися на хибних припущеннях щодо здатності України дати відсіч агресії та щодо реакції Заходу.
ПРИЄДНУЙТЕСЯ ДО НАС
Підписуйтесь на наш Viber-канал.
Проте в одній із ключових сфер війни дії Росії були набагато успішнішими, принаймні в короткостроковій перспективі. Російська тактика та стратегія дезінформації досягла багатьох бажаних результатів. Підготовка до відвертого наступу на інформаційне середовище готувалася довго, інвестиції в цю сферу робились довго та щедро. Варто лише пригадати викриття уряду США щодо втручання Кремля у президентські вибори 2016 року.
«Розтин» російської антидронової рушниці показав, що не така вона й «сучасна»
Нові інструменти
Тепер з'явились нові інструменти, які допоможуть аналітикам, активістам та іншим зацікавленим особам краще орієнтуватись у стрімких потоках дезінформації, що ллються із російських та/або проросійських джерел.
Повномасштабне російське вторгнення в Україну, яке почалося 24 лютого минулого року, спонукало некомерційну організацію Internet Archive (www.archive.org) поставити перед просте запитання: «Яку роль відіграють бібліотеки та архіви під час війни?» У відповідь на це команда, яка керує Архівом у Сан-Франциско, ініціювала та підтримала кілька проектів із високим ступенем впливу з метою зберегти та зробити доступними різноманітні новини із соціальних мереж та інших медіа, пов’язані з цією війною.
Понад 25 років цей архів зберігає цифрову інформацію, приділяючи особливу увагу тому, щоб зробити її загальнодоступною. Його співробітники також оцифровують матеріали в аналоговому форматі, зберігають їх та теж роблять ці ресурси доступними. Архів працює з різними носіями та джерелами, включаючи книги, наукові журнали, радіо, телебачення, програмне забезпечення, мікрофіші, мікрофільми (включно з 78-м форматом), а також компакт-диски та платівки. Загалом архівом було опрацьовано мільярди носіїв інформації обсягом у майже 100 петабайт пам’яті, які тепер безпечно зберігаються принаймні у двох окремих місцях і є доступними для дослідників, журналістів, студентів, політиків, активістів та широкої громадськості. Крім того, все це безкоштовно і не містить реклами, типової для комерційних послуг.
Архів став провідною у світі публічною установою цифрової пам’яті. За словами Марка Грема, який керує Wayback Machine (своєрідною «машиною часу» Інтернету): «Керівники архівів у своїй повсякденній діяльності ставлять перед собою одне питання: як їм як бібліотеці надавати максимум сервісів користувачам. З березня 2022 року архів став організатором понад десятка окремих проектів. Кожен з них використовує наявні можливості установи та, водночас, розробляє нові – відповідно до потреб».
Архівація ТБ
Телебачення, особливо державне в авторитарних державах (наприклад, в Ірані, Росії, Північній Кореї чи Китаї), є ключовим засобом, за допомогою якого у населення формується розуміння того, що є «правдивим» і важливим. Воно також допомагає формувати у населення цих країн ідеологічні переконання та загалом суттєво впливає на суспільну культуру. Державне ТБ є основою народної підтримки лідерів цих країн, зокрема таких їхніх важливих дій, як рішення розпочати війну.
Здебільшого програми цього телебачення не надто доступні на Заході. Через притаманну цьому носієві ефемерну природу, а також через те, що більшість програм транслюються не англійською мовою, досить складно у ньому орієнтуватись чи на нього посилатися.
Ґрем каже, що «одна з головних цілей проекту «Російський телевізійний архів» – допомогти зробити російське телебачення більш прозорим для Заходу: допомогти західним дослідникам, журналістам, політикам і населенню в цілому краще зрозуміти, що росіяни вивчають і як вони думають».
Впродовж вже кількох років більший проект архіву зі зберігання телевізійних новин допомагає зробити те, що транслюється на телебаченні по всьому світові, більш загальнодоступним. А проект з архівування відео робить відеоматеріали доступнішими для пошуку, цитування і взагалі використання. Це стосується відео з конференцій і різних інших урядових та громадських заходів.
Розглянемо один приклад: протягом 12 років незалежний телеканал ТВ Дождь транслювався з Москви. У березні 2022 року його закрили, і єдиний архів їхніх програм залишився в Росії. Співробітники архіву попрацювали над тим, аби перемістити збережені матеріали «Дождя» до Сан-Франциско і зараз роблять їх доступними для усіх зацікавлених через Інтернет-архів. Понад 59 тис. програм «Дождя» тепер можна переглянути через Архів телевізійних новин, і ще сотні архівних матеріалів додаються щодня. Програми ці російськомовні і без субтитрів.
Грем зазирнув у не таке вже й далеке майбутнє: «Найближчими місяцями архів почне використовувати автоматичне розпізнавання мови та пов’язані технології для транскрипції аудіо в текст, перекладу цього тексту англійською та іншими мовами та індексування для підтримки текстового пошуку».
З березня 2022 року співробітники архіву заархівували та зробили доступними майже всі трансляції чотирьох російських каналів (Росія-1, Росія-24, Перший канал Росія та НТВ), одного українського (Еспресо) та одного білоруського.
У співпраці з проектом «Порятунок російських незалежних медіа» (спонсорований BARD College і PEN.org) архів заархівував ключові російські медіа-сайти. Ці веб-архіви постійно оновлюються та доступні через Wayback, а також через текстовий пошук тут.
Соціальні медіа
Telegram – одна з найпопулярніших соціальних мереж в Україні та Росії. Люди використовують її для обміну як приватними повідомленнями, так і публічними. Починаючи з 23 квітня, команда архіву почала співпрацювати з групою людей, які мають намір заархівувати матеріали вибраних Telegram-груп, а це понад 1 мільярд дописів, і це на додаток до понад 100 тис. загальнодоступних Telegram-каналів, заархівованих на даний момент.
VK.com – це велика соціальна медіа-платформа, що базується в Санкт-Петербурзі і використовується переважно російськомовними користувачами. Співробітники сан-франциської установи архівували вибрані публікації з приблизно 3 тис. регіональних публічних груп. Ці групи були відібрані волонтерами особисто і охоплюють усі регіони Росії, а також Крим, наприклад:
З 20 лютого 2022 року архів працює над фіксацією усіх дописів на вибраних офіційних сторінках VK. У всіх інших групах він фіксує лише дописи з певними ключовими словами. Ці ключові слова стосуються війни, економіки, освіти та інших тем, які можуть бути цікаві майбутнім історикам.
Особливо їх цікавлять сторінки, пов’язані з окупованими українськими територіями, а також популярні російські групи, які вони могли раніше пропустити.
Допомога під час війни
Ґрем згадує час, коли «незабаром після початку війни більше тисячі волонтерів зібралися разом, щоб допомогти виявити та архівувати українські веб-ресурси, важливі з культурної точки зору».
Проект Saving Ukrainian Cultural Heritage Online (SUCHO.org) заархівував матеріали на archive.org та Wayback Machine. Співробітники архіву зараз створюють колекцію archive.org файлів WACZ (веб-архів), створених у рамках проекту.
За допомогою сервісу Archive-It Інтернет-архіву з 14 квітня 2022 року архів двічі на день архівує матеріали 947 сайтів російських новин і 316 сайтів українських новин.
Archive-It надає можливості архівування та підтримку різноманітним інституціям і спільним проектам, що документують російсько-українську війну: Український науково-дослідний інститут Гарвардського університету (HURI), Центр міської історії Центрально-Східної Європи, Оксфордський новий коледж, SUCHO (Saving Ukrainian Cultural Heritage Online) і La contemporaine.
Вікіпедія
Статті Вікіпедії часто містять у собі цитати із зазначенням джерел. Проект Turn All References Blue (TARB) Інтернет-архіву працює над додаванням посилань на ці цитати. На сьогоднішній день архів додав вже майже мільйон посилань на цифрові версії книг, доступні на archive.org, які цитуються в більш ніж 50 різномовних версіях Вікіпедії.
В рамках цієї роботи на сайт української Вікіпедії архів додав 17 тис. посилань на книги та визначив 25 тис. цитованих книг, які потребували посилань. Щоб допомогти придбати ці книги, вони співпрацювали з книжковим інтернет-магазином Better World Book (належить дочірній некомерційній організації Internet Archive). Вони планують і надалі зосереджуватися на покращенні якості та кількості цитувань з посиланнями в україномовній версії Вікіпедії.
Багато бібліотек та інших культурних установ в Україні були зруйновані повністю або частково, а доступ до книг і відповідних освітніх ресурсів був значно ускладнений. Щоб допомогти у вирішенні цієї проблеми, особливо щодо матеріалів українською мовою, архів нещодавно започаткував сайт з підбіркою українських книг. Архів приділяє першочергову увагу придбанню, оцифровці та підвищенню доступності цих книг, а також шукає інші способи підтримки української бібліотечної сфери.
Уроки минулого
Під час «холодної війни» повільний і грунтовний підхід до збору дезінформації працював добре. Але у 2023 році, під час російської війни проти України, стратегії, які, наприклад, допомагали RFR/RL досягати успіху протягом десятиліть, вже не можуть сприяти досягненню цілей Заходу у протистоянні кремлівській пропаганді. У новому світі, де меми та тролі постійно супроводжують новини, швидкість та дотепність, які характеризують Інтернет-архів, не є чимось довільним, це вже стало необхідною ознакою сучасного медіа.
Наш час вимагає підходу, який передбачає фіксацію та зберігання для подальшого аналізу якомога більшого масиву російської какофонії різних голосів: дисидентів, чесних журналістів, пересічних громадян, пропагандистів, попутників, корисних ідіотів, державних службовців.
Потрібен справді комплексний підхід, і це те, над чим наразі наполегливо працює Internet Archive.
Погляди, висловлені автором в цій статті, можуть не поділятись Kyiv Post.
