13 грудня 2021 року заступник міністра закордонних справ Сергій Рябков заявив, що Паризьку хартію, яка “в повній мірі визнає свободу Держав у виборі власних форматів безпеки”, необхідно збалансувати фразою не за рахунок безпеки інших держав. Він попередив, що всі країни, які виступатимуть проти права Росії ветувати рішення НАТО щодо членства, стикнуться з дуже серйозними наслідками.

За чотири дні Росія оприлюднила проєкт договору з США про гарантії безпекиі проєкт угоди прозаходи для забезпечення безпеки Російської Федерації і країн-членів Організації Північно-Атлантичного договору”.

Advertisement

НАТО попросили утриматись від подальшого розширення.

[7 квітня 2023 року] Фінляндія стала 31-м членом НАТО. Вступ Швеції поки що гальмують недемократичні сили всередині самого Альянсу – не Росія.

Росіяни скиглять через масований ракетний удар по Рильську на Курщині
Більше по темі

Росіяни скиглять через масований ракетний удар по Рильську на Курщині

Ушкоджень зазнали Будинок культури, автостанція, педагогічне училище та школа.

Путін не хотів розширення НАТО на схід і цим, серед іншого, виправдовував вторгнення в Україну. Вступ Фінляндії став іще одним свідченням провалу його стратегії, а Україна і Молдова продовжують рухатись до членства в Альянсі.

Advertisement

Найважливішим є те, що вступ Фінляндії перекреслив один із головних постійних меседжів кремлівської дезінформації – про так звану “експансію НАТО на схід”.

Вторгнення Росії в Україну підштовхнуло фінів до пошуку захисту в колективній системі безпеки. Вступ Фінляндії збільшив довжину кордону між НАТО і Росією вдвічі”.

Насправді, розширення НАТО на схід є не частиною стратегії посягання на Росію, а наслідком її власної агресивної політики, що впродовж століть забезпечувала її постійне розширення за рахунок території сусідніх країн.

 

 

Не тільки Фінляндія, а й інші країни активно шукають захисту під парасолькою НАТО від експансії Росії на захід.

Advertisement

НАТО ніколи не розширялося на схід від бажання на когось напасти. Це відбувалося з метою захисту під егідою “Паризької хартії для нової Європи”, яка “в повній мірі визнає свободу Держав у виборі власних форматів безпеки”.

Росія хотіла зменшити міць НАТО в усіх країнах, що вступили до Альянсу після 1997 року (Албанії, Болгарії, Хорватії, Чехії, Естонії, Латвії, Литви, Угорщини, Чорногорії, Північної Македонії, Польщі, Румунії, Словаччини і Словенії). Коли Росія розв'язувала війни в Європі, вона намагалась обмежити здатність Альянсу розміщувати свої передові сили у відповідь на її агресивну зовнішню політику.

Коли Росія просила НАТО “вийти” з колишніх республік СРСР (тих, які вступили до НАТО після 1997 р.), вона вже окупувала одні й вела війни проти інших колишніх республік СРСР всупереч угоді, яку сама ж і пропонувала.

Advertisement

Однак від повномасштабного вторгнення в Україну Путін отримав прямо протилежний результат. Країни-члени НАТО почали переозброюватись. Були введені в дію плани оборони і розміщені тисячі додаткових військовослужбовців, а також значні військово-повітряні й військово-морські сили. На східному фланзі Альянсу в пряме підпорядкування НАТО перейшло понад 40 000 військовослужбовців, підтримку яких забезпечують іще сотні тисяч військових із армій країн-членів. Уздовж східного флангу – від Балтійського до Чорного моря – було створено вісім бойових угруповань. Країни-члени домовилися зміцнити передові рубежі оборони, збільшити бойові групи в східній частині Альянсу до рівня бригад, трансформувати Сили швидкого реагування НАТО і збільшити чисельний склад сил високого рівня готовності до понад 300 000.

Advertisement

Все це буде забезпечено більшою кількістю військової техніки і обладнання, більшою кількістю передових підрозділів, оновленими планами і силами оборони конкретних країн. В той же час, країни-члени НАТО посилюють захист свого населення та інфраструктури.

Замість відведення, якого вимагала Росія, вона спричинила найбільшу з часів Холодної війни перебудову системи колективного захисту і стримування.

Росія вимагала, щоб США утримувались від польотів своїх важких бомбардувальників і розміщення своїх бойових кораблів у районах, з яких “вони можуть завдавати ударів по цілях на території” Росії. В принципі, це означало заклик до НАТО утримуватись від присутності в Чорному, Балтійському і Баренцевому морях, в Арктиці і в повітряному просторі над Північною, Центральною і Східною Європою.

Advertisement

Знову ж таки, вона досягла прямо протилежного.

Східний фланг НАТО: Повітря. У повітрі завжди одночасно перебувають близько 30 літаків радіолокаційного стеження і винищувачів.

У відповідь на неспровокований напад Росії на Україну суттєво збільшилась кількість винищувачів НАТО на бойовому чергуванні в Східній Європі. У небі над Східною Європою в будь-який момент часу одночасно перебувають близько 30 літаків радіолокаційного стеження і винищувачів.

У небі над Східною Європою збільшилась присутність літаків радіолокаційного стеження і літаків-заправників. Від лютого 2022 року літаки AWACS регулярно патрулюють повітряний простір над Балтикою і Східною Європою, стежачи за російськими бойовими літаками біля кордонів НАТО. Альянс розмістив системи AWACS у Румунії.

Однак Росії вдалося не дати НАТО розмістити військово-морські сили в Чорному морі. Останній військовий корабель НАТО, який не належав країні Чорноморського басейну, залишив його 2 січня 2022 року.

Росія вимагала, щоб США забрали своє ядерне озброєння з Європи і ліквідували там усю відповідну інфраструктуру.

Очевидно, що цю вимогу Білий дім проігнорував.

Натомість Росія вдалася до ядерних погроз і дій, включно з модернізацією ядерних об'єктів у Криму, розміщенням платформ для ядерної зброї та комплексів Іскандер-M і підготовкою до розміщення тактичної ядерної зброї в Білорусі.

Окрім цього, до кінця 2024 року чи першої половини 2025-го Росія планує сформувати в складі свого Тихоокеанського флоту дивізіон підводних човнів із торпедами "Посейдон", що можуть мати ядерну боєголовку.

Це – ознака слабкості, а не сили. Чим більше своїх звичайних сил Росія втрачає на полю бою в Україні, тим гучніше вона брязкає своєю ядерною зброєю.

Тут вона втратила не тільки шалену кількість живої сили, включно з елітними військами, а й свої найновіші танки і більшість сучасних танків (3 600) і броньованих машин (7 000), понад 2 700 артилерійських систем і величезну кількість боєприпасів [на знищених складах]. У неї закінчуються високоточні керовані ракети. Їй не вдалося завоювати перевагу в повітрі над країною, в якої в 5-7 разів менше бойових літаків, та ще й менш сучасних. Її логістика працює погано, а бойовий дух солдатів – нижче плінтуса.

Військовий потенціал Росії суттєво впав, і тепер країна з претензіями на "супердержаву" стала залежною від Китаю, Ірану і Північної Кореї.

І все ж їй поки вдається обмежувати підтримку, яку Захід надає Україні, а це не є ознакою сили НАТО, і це тривожить.

 

Погляди автора статті можуть не збігатися з позицією редакції Kyiv Post.