Росіяни, захищаючи заморожені мільярди, використовують риторику цивілізованого світу. Говорять про незаконність арешту активів, неправові дії урядів, порушення норм міжнародного права. Повний комплект юридичних термінів, які мають свідчити про жорстокість, несправедливість і зухвалість дій інших країн стосовно Росії. Зрозуміло, що вибудовуючи образ жертви, Росія розглядає факт заморозки активів у відриві від розв’язаної нею війни проти України, масових вбивствах людей й, подекуди, тотальному руйнуванню інфраструктури.
ПРИЄДНУЙТЕСЯ ДО НАС
Підписуйтесь на наш Viber-канал.
Людям зі стабільною психікою взагалі важко зрозуміти, якою ідеєю керувались російські політики і військові, коли бомбардували 500 кг ФАБами житлові квартали, скажімо, Чернігова.
Фото: Анастасія Рудник
Або скидали авіабомби на драмтеатр Маріуполя, поруч з яким люди виклали велетенське слово «ДЕТИ» російською мовою. Як сталося так, що «рятуючи» російськомовних людей на сході України від проголошених російською пропагандою «нацистов», Росія просто їх вбиває, зносить будинки разом з фундаментами, випалює будь-які елементи систем життєдіяльності, включно з лікарнями, школами, пожежними частинами, продовольчими мережами?
Росіяни скиглять через масований ракетний удар по Рильську на Курщині
Фото знищеного російською армією українського містечка Мар’їнка, після «обробки» його російською артилерією, тепер більше нагадує скелястий іншопланетний ландшафт, позбавлений будь-яких ознак життя, аніж місто, у якому жило 10 000 людей, в якому працювали школи, дитячі садочки, амбулаторії і промислові підприємства, продукція яких була відомою не лише в Україні. Ідеологи «русского міра» вирішили, що все це не має права на існування. Засудили цілу агломерацію на смерть. Без суду і слідства.
Фото з дрону Мар’їнка
Коли російські політики говорять про норми міжнародного права, виявляється, що вони знають про існування цих норм. Але до риторики про «міжнародне право» вони вдаються виключно заради захисту власних інтересів.
Справді, розмову про міжнародне право і місце Росії в його реалізації варто було супроводжувати фото й відео документами руйнувань тієї ж Бучі, Гостомеля, Мар’їнки, Бахмута, Попасної, Рубіжного, Сєвєродонецька, Лисичанська, Маріуполя й інших українських міст, містечок і сіл. Але коли ви показуєте це фото російському представнику в Раді Безпеки ООН Васілію Нєбєнзі, він, найвірогідніше, або виходить із зали, або транслює розроблену і затверджену у Кремлі дезінформацію про те, що це українці самі себе обстрілюють.
А в Росії та поза її межами відбуваються рухи, спрямовані на повернення заморожених активів російського Центробанку росіянам. На тлі зруйнованої ними України, росіяни говорять не лише про міжнародне право, а й про «крадіжку» цих грошей. Й про те, що вони змусять ЄС повернути ці активи. Й, навіть, з процентами. Так в російській газеті «Ізвєстія» про це заявляє постійний представник РФ в ЄС Кірілл Логвінов, який зворушливо звертається до цивілізаційних цінностей людства. Говорить про те, що «воровська схема суперечить загальноприйнятим нормам».
Для тих, хто досі не зрозумів «красу» цієї гри: про «крадійську схему» й загальноприйняті норми говорить представник країни, яка вкрала у іншої країни, визнаної в усьому світі, й члена ООН, значну частину територій разом з людьми, атомну станцію, порти, заводи, мільйони тонн зерна, металу, сільськогосподарську техніку, аеропорти й інші ресурси.
Водночас проросійські ідеї озвучують не лише росіяни. Професор Принстонського університету (США) Гарольд Джеймс на тему заморожених активів пише наступне: «З погляду міцного миру було б несправедливо та контрпродуктивно, якби переможці в односторонньому порядку захопили російські державні активи. Ці ресурси технічно є власністю російського народу, і вони будуть потрібні для побудови нової Росії, яка більше не залежатиме від путінської економічної моделі, що трималася на поєднанні експорту вуглеводнів і мілітаризму».
Отже, росіянам знадобляться ці ресурси. Щоб створювати «нову Росію». Вже без Путіна. Під оплески всього цивілізованого світу хтось із західних лідерів, вчергове, натисне кнопку перезавантаження стосунків з Росією. Як це вже робив, зокрема, американський президент Барак Обама.
Тобто, на думку професора, в результаті цієї війни росіяни мають позбутися власного диктатора. За них, як не крути, цю задачу відсторонення Путіна від влади має виконати український солдат на фронті і цивільні люди, які нині сидять в Україні під російськими ракетними обстрілами. Бо ті, хто будуватимуть «нову Росію» не спромоглися змістити власного диктатора за кілька десятиліть його правління. Я вже не кажу, що більшість з них – культивували путінізм в Росії. Вставали струнко й оплесками зустрічали, коли диктатор заходив до Кремлівської зали, підтримували його, коли він вводив російські війська в Україну, вбивав і вбиває українців…
А що ж із зруйнованою росіянами Україною?
Можливо, Гарольд Джеймс має на увазі масштабний повоєнний план відновлення України на кшталт відомого Плану Маршалла? Й консолідоване рішення всієї цивілізації допомогти Україні вижити, поки росіяни на розморожені мільярди створюватимуть «нову Росію»? Ну, якщо професор пропонує повернути заморожені активи путінського режиму на розбудову вже постпутінської Росії, він же думав про те, що робити зі зруйнованою росіянами Україною? Ні, про це сказано небагато. У контексті відновлення України й інших постраждалих від війни націй, професор Принстонського університету говорить про створення якоїсь "адміністрації ООН з надання гуманітарної допомоги та реабілітації".
Схоже, у представленій моделі подолання наслідків цієї війни, українцям надається почесне право власними силами відновлювати зруйновану росіянами країну. А у якості бонуса, можливо, отримати продуктовий набір з фури, яка приїде в якесь спалене росіянами повоєнне місто під прапором «гуманітарної адміністрації ООН». Уявляєте собі таку «гуманітарну адміністрацію ООН» у згаданій нами Мар’янці? Так, тієї самої ООН, яка не змогла запобігти військовим конфліктам і нинішній війні в Європі. Тобто, не виконала основного свого завдання, заради чого й була створена після 2-ї Світової війни.
Але в цих пропозиціях професора Принстонського університету, як на мене, немає основного запобіжника проти застосування грубої сили у сучасному світі. У них не йдеться про принцип історичної справедливості. Адже зло, якщо воно залишається непокараним, обов’язково повернеться. Повернеться новими війнами, вбивствами і руйнуваннями. І текстами Солженіцина, якого автор згадує у своїй статті, це зло, на жаль, зупинити неможливо.
Думаю, що багато народів Європи усвідомили, що бар’єром між ними й тим, що нині є в Росії, є сильна Україна. Яку одного разу спільними зусиллями вже вдалося роззброїти й передати частину ядерної зброї, чим суттєво посилили ядерний потенціал Росії. Чим вона залякує весь світ. Й не виключено, що отриманими від України крилатими ракетами Х22 Росія обстрілює саму Україну. Активну участь у такому посиленні ядерного потенціалу країни-агресора зіграв ще один президент США – Білл Клінтон.
Фото: Кравчук, Клінтон, Єльцин
У якості винагороди за ядерне роззброєння цивілізований світ навіть не надав Україні План дій щодо членства в НАТО (згадаймо саміт НАТО у Бухаресті в 2008 році й позицію, зокрема, ФРН, Франції й Нідерландів). Україна залишилась в «сірій зоні», сам на сам з озброєною Росією. Можливо, нині час – зробити висновки з попередніх помилок? З тих самих помилок, які підштовхнули Путіна до війни.
І, насамкінець. Сподіваюсь, що не вся професура поважного Принстонського університету культивує й поширює наративи, що синхронізуються з інформаційними операціями кремлівських пропагандистів. На мою думку, таке поважне товариство повинно мати власні ідеї щодо створення нової системи безпеки у сучасному світі.
