Прочитав опубліковану сьогодні статтю відомої організації з вивчення політичних ризиків, в якій, по суті, йдеться про те, що варто забути про використання заморожених російських активів для відновлення України.
Здається, суть аргументу полягає в тому, що згідно з європейськими правовими висновками, ми можемо стикнутися з відмовою, оскільки це якимось чином поставило б під сумнів недоторканість прав приватної власності на Заході.
Гадаю, це думка європейських правників, які роками отримували гроші від путінських олігархів.
Вибачте за мій цинізм.
Далі цитую свої думки з цього приводу, опубліковані кілька тижнів тому:
«Після удару по житлових будинках у Дніпрі знову виникає запитання: чому жоден із 400 млрд доларів російських активів, заморожених на Заході, не був переданий Україні? Зокрема, чому Мінфіни Великої Британії та США не докладають зусиль, аби це сталося?» Про це читайте тут.
Росіяни скиглять через масований ракетний удар по Рильську на Курщині
Зараз я хотів дещо додати.
По-перше, у тій самій статті йдеться, що оскільки заморожені активи недоступні для відновлення України, а західні платники податків навряд чи мають намір вкладати близько 500 млрд доларів, або навіть 1 трлн доларів, у відбудову, тягар ляже на приватний сектор. Однак приватний сектор ніколи не фінансуватиме потреби в реконструкції такого масштабу, можливо, доки не буде створено відповідну інституційну структуру відновлення (див. також статтю автора про AURA – Агентство з відновлення та вступу України до ЄС).
Якщо немає можливості використовувати заморожені активи, а приватний сектор і західні платники податків не в змозі забезпечити достатньо коштів, відновлення не буде – це факт.
Можливо, європейські та американські правозахисники й бюрократи не усвідомлюють, що в Україні Путін воює із Заходом. Ми маємо бути впевнені, що Україна переможе, і настане мир – інакше виграє Путін, і вся наша система впаде. На Заході пануватиме клептократія, можна буде взагалі забути про ті недоторкані права власності – це буде просто аргумент, який не має нічого спільного з реальністю.
По-друге, як я вже зазначав у статті на своїй сторінці substack, Росія безумовно несе відповідальність за руйнування в Україні, тож змусьте її виплатити репарації та змініть закони, якщо це необхідно. Чи знищення майна, воєнні злочини проти України та геноцид українського народу мають залишитися без покарання та репарацій? Я так не думаю тільки тому, що якийсь чиновник з мінфіну ЄС, Великої Британії чи США так не вважає.
Хто за це заплатить? Якщо цього ніхто не зробить, Україна не відбудується.
По-третє, я відчуваю, що противники використання заморожених російських активів просто не розуміють цього. Дійсно, під час цієї війни сталося багато того, що неможливо було навіть уявити навіть за кілька днів до подій, як-от:
* фактичне вторгнення (хоча я його очікував);
* заморожені активи Центрального банку Росії;
* крах фондового ринку Росії;
* виключення російських банків з міжнародної міжбанківської системи SWIFT;
* під санкції потрапили російські енергетичні та банківські активи;
* НАТО постачає Україні все більше сучасної зброї: спочатку танки T-72, ЗРК С-300, Міг-29, системи HIMARS, потім Abrams, Patriot, Leopard і, ймовірно, незабаром будуть винищувачі F-16 або їхні аналоги.
Зараз можливо все, і так має бути, коли ми говоримо, що це потрібно для перемоги України. Путін чітко заявив, що воює із Заходом, з нами. Ми боремося за збереження нашої системи – не лише України. І якщо для успіху і відбудови України, а отже й захисту нашої системи, потрібно залучити заморожені активи фашиста, воєнного злочинця, що вчиняє геноцид, то просто зробіть це.
Для національної безпеки використання заморожених коштів зараз важливіше за потенційне посягання на недоторкані права власності.
Передруковано з блогу автора @tashecon. Оригінал англійською тут.
Погляди автора можуть не співпадати з поглядами редакції Kyiv Post.
