2024 рік став катастрофічним для американської збройної підтримки України. Проста арифметика: зі зменшенням української вогневої потужності зростала площа захоплених росіянами територій.
Протягом 2024 року найбільш значущим геополітичним кроком США у відповідь на брутальне вторгнення Росії в Україну було запровадження майже повного ембарго на постачання виробленої в США зброї і боєприпасів українським Збройним силам.
Цей дефіцит вогневої потужності виснажив українські бойові підрозділи і допоміг Росії досягти найбільших успіхів з моменту вторгнення в Україну в лютому 2022 року.
З 31 грудня 2023 року по 21 квітня 2024 року через боротьбу в Конгресі Сполучені Штати припинили практично всі поставки зброї в Україну.
Двопартійний законопроєкт про надання Україні зброї та військової підтримки на суму 60 мільярдів доларів був поданий у другій половині 2023 року, але його розгляд затягнувся на кілька місяців. Це призвело до того, що подальші поставки всього – від набоїв до керованих ракет, танків, броньованих машин і критично важливих 155-мм артилерійських снарядів – залишилися без фінансування.
Для української армії, яка на той час стримувала масований російський наступ на сході Донбасу, припинення постачання зброї з боку США стало передвісником повільної катастрофи.
7 лютого Сенат США зробив останню, але невдалу спробу схвалити законопроєкт про надання Україні зброї. Десять днів потому, 17 лютого, російські війська захопили добре укріплене місто Авдіївка, яке українські війська успішно захищали з 2014 року. Там була практично знищена одна з найкращих бригад Збройних сил України (ЗСУ) – 79-та десантно-штурмова, більшість її офіцерів і сержантів якої загинули або були поранені.
До запровадження ембарго на постачання зброї американські виробники та військові склади постачали трохи більше половини всього військового спорядження, яке Україна отримувала від своїх союзників. Ракети для потужної зенітно-ракетної системи Patriot і високоточні артилерійські снаряди для систем HIMARS і M270 постачаються лише зі США.
Не менш важливим для вогневої потужності українських захисників був масивний потік 155-мм снарядів американського виробництва. Якби українські артилеристи мали їх у достатній кількості, вони мали би потужну перевагу в дальності і точності стрільби над російською артилерією.
За іронією долі, з політичної точки зору США, фінансування озброєнь для України (так само, як і для Ізраїлю та Тайваню, що було передбачено в нині мертвому законі) було другорядним. У той час у Вашингтоні велися великі дебати щодо можливих змін у внутрішньому прикордонному та міграційному законодавстві, що було найбільш суперечливою частиною законопроекту.
З огляду на те, що до президентських виборів залишалося менше року, законодавство у сфері прикордонної політики було політично токсичним для багатьох законодавців, які сподівалися бути переобраними, незалежно від того, як вони ставилися до України.
Американські політичні ЗМІ широко повідомляли про те, що наказ завалити законопроєкт віддав республіканцям тодішній лідер Республіканської партії, кандидат у президенти Дональд Трамп. Повідомлялося, що Трамп наказав завалити схвалений обома партіями законопроект, щоб його тодішній опонент у перегонах, чинний президент Джо Байден, не зміг пізніше проводити свою передвиборчу кампанію на платформі успішного ухвалення закону про реформування кордонів.
Американська підтримка України в її захисті від російського вторгнення – а тепер відсутність цієї підтримки – була побічною шкодою, прикладом того, як внутрішня політика США диктує зовнішню політику США.
23 квітня, після трьох місяців переговорів між адміністрацією Байдена і республіканською більшістю Палата представників ухвалила пакет законів попри заперечення республіканської меншості. Підтримка України, Ізраїлю та Тайваню була розділена на окремі законопроєкти. Голосування за закон про кордон взагалі не відбулося. За допомогу Україні Палата представників проголосувала 311 голосами проти 112.
На той час російські війська вже просунулися на десятки кілометрів по широкому фронту на Донбасі і тиснули на міста, які раніше знаходилися глибоко в тилу – такі, як Часів Яр, Торецьк, Курахове і Покровськ. На ділянках прориву атакам передували удари керованими авіабомбами, які російські бомбардувальники скидали за десятки кілометрів від меж досяжності української протиповітряної оборони.
Українські ЗМІ та бійці на полі бою повідомляли, що через великі втрати в першій половині року, а тепер катастрофічну нестачу снарядів, фронтові підрозділи все частіше були не в змозі виставляти достатню кількість військ для утримання нових оборонних рубежів. Російська авіація, яку не турбувала українська протиповітряна оборона через гостру нестачу американських зенітних ракет великої дальності, майже безкарно завдавала ударів по українській лінії оборони.
1 жовтня впало укріплене місто Вугледар, оборону якого 72-а десантно-штурмова бригада ЗСУ міцно тримала з перших днів війни. Історія була такою ж, як і раніше: наступало багато росіян, але не вистачало боєприпасів. 72-а відступила з великими втратами.
Наприкінці жовтня президент України Володимир Зеленський висловив занепокоєння тим, що українська оборона дедалі більше зношується і недооснащується. На прес-конференції в Рейк’явіку він звернув увагу журналістів на те, що на передову дійшло лише близько 10 відсотків тих боєприпасів і військової техніки, які США пообіцяли надати Україні в 2024 році.
Наступного дня, відповідаючи на запитання турецької інформаційної агенції Turan про критику Зеленського на прес-конференції у Вашингтоні, речник Державного департаменту США Метью Міллер ухилився від прямої відповіді і заявив, що поставки американської зброї в Україну відбуваються за графіком і є значними, і що звіти Пентагону це підтверджують.
Аналіз Kyiv Post опублікованих звітів Пентагону про фактичну військову допомогу, надану Україні, показав, що з 60 мільярдів доларів, виділених Конгресом на озброєння для України наприкінці квітня, за шість місяців в Україну були фактично відправлені партії озброєнь на суму лише 14,6 мільярда доларів.
Завдяки переважаючій вогневій потужності та поріділим українським лавам, темпи російського наступу в Україні прискорилися впродовж 2024 року. У жовтні кремлівські війська здобули найбільше з літа 2022 року, захопивши близько 420 квадратних кілометрів української території, здебільшого на Донбасі. У листопаді російські атаки встановили новий рекорд, захопивши близько 725 квадратних кілометрів української суверенної території.
На початку грудня Джейк Салліван, радник Байдена з питань національної безпеки, заявив в інтерв’ю провідному американському телеканалу ABC, що до того часу, як нова адміністрація Білого дому на чолі з Дональдом Трампом вступить на посаду 20 січня, Україна отримає від США все озброєння, обіцяне на 2024 рік. За його словами, протягом наступних двох місяців Київ побачить «лавину військової допомоги, яку ми надаємо Україні на всю суму – кожен долар, який нам виділив Конгрес».
The Wall Street Journal, серед інших американських видань, поставив цей намір під сумнів через обмежену фізичну спроможність США перевезти таку масу зброї, техніки, та боєприпасів – сотні одиниць бронетехніки і сотні тисяч снарядів і ракет. Занепокоєння Пентагону щодо скорочення власних запасів озброєнь до небезпечно низького рівня також, ймовірно, завадить США виконати свої зобов’язання перед Україною, затверджені Конгресом, йдеться в публікації.
8 грудня, Трамп сказав в інтерв’ю NBC News, відповідаючи на запитання, чи варто Україні очікувати зменшення допомоги від США, коли він вступить на посаду: «Можливо. Напевно. Звичайно».
За його словами, між США та європейськими країнами НАТО лежить Атлантичний океан, тому виділення військових ресурсів для стримування російської агресії «є більшою проблемою для них, ніж для нас».
