Потрібно закрити небо – інтерв’ю із заступником міністра енергетики Фарідом Сафаровим

В ексклюзивному інтерв’ю Kyiv Post заступник Міністра енергетики Фарід Сафаров розповів про основні ризики для енергетичної системи та свою роботу з міжнародними партнерами України.

Які ризики існують для енергетичної системи України? Якими можуть бути наступні цілі для російських атак?

Росіяни завдали серйозної шкоди енергетичній інфраструктурі України. Вони використовують різні сценарії, шукають слабкі місця системи і намагаються завдати удару саме по них. Безумовно, нам потрібні системи протиповітряної оборони, це є ключовим пріоритетом.

Ми можемо отримати сотні тисяч тонн різного обладнання, проте наступного дня буде новий ракетний удар, і, на жаль, нашу енергетичну інфраструктуру знову буде пошкоджено. Перш за все, нам потрібно закрити небо.

Які нагальні потреби та виклики стоять перед українською енергетичною системою? Чи допомагають Україні міжнародні партнери?

Ця війна йде не тільки проти України, але й проти нашої енергетичної системи. Ми стикаємося з масовим руйнуванням нашої енергетичної інфраструктури, переважно на  окупованих територіях. Однак, починаючи з 10 жовтня, масовані російські обстріли стали найтяжчими в історії, в результаті чого постраждала наша інфраструктура передачі та розподілу електроенергії.

Ми потребуємо великої кількості обладнання, яке потрібно доставити в Україну для ремонту наших електромереж. Існує величезна проблема з постачанням цього обладнання, тому що його виготовлення займає багато часу.

З початку війни Міністерство енергетики зкоординувало з міжнародними партнерами отримання необхідного обладнання для аварійного ремонту. Ми почали роботу з Секретаріатом Енергетичного Співтовариства та Європейською Комісією. Крім того, ми тісно співпрацюємо з міністерствами по всьому світу, не тільки з ЄС, а й з Канадою, США, Австралією. Також з приватними компаніями, зокрема Siemens, General Electric та іншими, щоб отримати необхідне обладнання.

Якщо ви живете в Києві, то мабуть помітили, що навіть після серйозних пошкоджень енергетичної інфраструктури ми досить швидко відремонтували і відновили електропостачання.

Чи відповідають українські стандарти енергетичного обладнання стандартам ЄС?

Архітектура української енергетичної інфраструктури створена в 1960-х роках, коли Україна була частиною Радянського Союзу, тому стандарти електромереж, що використовуються в Україні, є загальними для країн пострадянського простору. ЄС має іншу енергетичну структуру з іншими стандартами.

Наша мережа використовує більш потужне обладнання для розподілу електроенергії, оскільки основним джерелом енергії в Україні є атомна енергетика, яка потребує потужних мереж. Проте ми можемо використовувати європейське обладнання, труднощі є лише з обладнанням для підстанцій.

Які країни допомагають Україні найбільше?

З початку війни ми отримали 166 поставок обладнання, тисячі тонн різного обладнання. Україна отримала понад 1000 генераторів, сотні кілометрів кабелів та іншого обладнання.

Понад 20 країн є постійними партнерами України, серед яких ЄС, США, Великобританія і інші. Зокрема, Польща вже поставила нам понад 750 тонн різного обладнання.

Неймовірно, але не великі країни, такі як Латвія, Естонія, Литва, допомагають і привозять нам велику кількість обладнання.

Німеччина, Франція, Австрія також надсилають нам багато обладнання. Україна має багато енергетичних друзів. Є приватні компанії, які допомагають Україні. Наприклад, системні оператори в країнах ЄС безпосередньо допомагають системним операторам в Україні.

Скільки часу потрібно для того, щоб поставити це обладнання? Чи є у міністерства непокриті потреби?

Міністерство збирає потреби українських енергокомпаній і передає їх партнерам. В основному інші країни постачають нам те обладнання, яке у них є в наявності.

На жаль, останні кілька місяців ми маємо постійні ракетні обстріли української енергетичної інфраструктури з боку росії. Звичайно після масованих російських атак, тим більше після атак кожного тижня в нас досі залишається необхідність в обладнанні для відновлення енергетичної системи.

Чому наслідки російських атак на енергетичну систему України впливають на інші країни, зокрема Молдову?

Переважно це тільки Молдова, тому що наші енергосистеми пов’язані ще з часів Радянського Союзу – це була одна загальна енергосистема України, Молдови, Білорусі та Росії. На 24 лютого було заплановано від’єднати українську енергосистему від білоруської та російської для тестування в ізольованому режимі.

Ми розпочали процес від’єднання опівночі, а о 4 годині ранку Росія розпочала війну. Росіяни вважали, що таким чином їм вдасться вивести з ладу енергосистему України. За наступні дні українська енергетична команда провела неймовірну роботу і в екстреному порядку синхронізувала українську енергосистему з європейською. Це було дивом, тому що очікувалося, що Україна зробить це за півтора року.

Другим дивом стало те, що ми під час війни змогли налагодити експорт нашої електроенергії до ЄС. В Україні дуже багато потужностей з виробництва електроенергії. На жаль, росіянам вдалося захопити Запорізьку АЕС – найбільшу в Європі, однак, все одно у нас були доступні потужності для експорту електроенергії до ЄС.

Україна все ще експортує енергію?

На цей момент ні. З 10 жовтня, коли ми зіткнулися з критичним пошкодженням нашої енергетичної інфраструктури, прямим наказом міністерства було припинити експорт – нам потрібна енергія, щоб контролювати власну систему. Отже, з 11 жовтня експорт до ЄС взагалі не здійснюється.

Чи може Україна потенційно імпортувати енергію з країн ЄС у разі надзвичайної ситуації?

На жаль, атаки, з якими ми зіткнулися, призвели до того, що ми маємо розраховувати на імпорт, як одне з джерел постачання. Так, ми можемо імпортувати електроенергію з ЄС в екстрених випадках.