Портрет української бригади морської піхоти після 1000 днів війни

Багато офіцерів і сержантів елітної 36-ї Окремої бригади морської піхоти імені контр-адмірала Михайла Білинського воюють не 1 000 днів, а понад десять років. Бойова історія підрозділу є однією з найдовших і найкривавіших у Збройних силах України (ЗСУ).

Бригада воює всі десять років російсько-української війни

Бойове хрещення десантники, які вважаються найкращим десантно-штурмовим з'єднанням України, отримали на оборонних позиціях східніше Маріуполя під час першого вторгнення Росії в Україну в 2014 році. Проти них були банди підтримуваних Москвою сепаратистів, артилерія регулярної російської армії, російські десантники і спецпризначенці, які намагалися захопити Донбас.

На той час Україна могла залучити обмежену кількість повноцінних підрозділів, тому перекинула на лінію фронту близько 500 бійців 36-ї кримської бригади берегової оборони, яка на той час дислокувалася в Миколаєві.

Коли Москва майже безкровно анексувала півострів, близько половини особового складу бригади перейшли на бік Росії, Ті, хто залишився вірним Україні, були переформовані в 36-ту Окрему бригаду морської піхоти і в квітні 2014 року були кинуті в бій на схід від Маріуполя. Маючи лише особисту зброю, кулемети й міномети, вони, тим не менш, утримували лінію фронту.

У 2014 і 2015 роках Франція, Велика Британія, Росія та Україна підписали так звані "Мінські домовленості", які мали встановити перемир'я, а міжнародні спостерігачі мали забезпечити дотримання режиму припинення вогню. Насправді ж бойові дії на фронті ніколи не припинялися.

Військове керівництво в Києві закріпило за 36-ю бригадою морської піхоти рівнинну місцевість на схід і північний схід від Маріуполя. Протягом багатьох років її військовослужбовці перебували на бойових ротаціях і майже безперервно потерпали від артилерійських і мінометних обстрілів, снайперів і штурмів окопів.

З 2014 по 2021 рік, коли решта світу вважала війну між Росією та Україною замороженою та значною мірою врегульованою, 36-та бригада продовжувала воювати і регулярно втрачала людей: майже щомісяця двоє-троє бійців гинули або діставали поранення, а в погані місяці – ще більше.

У перервах між ротаціями відбувалося поповнення особового складу, навчання нових бійців. Бригада почала отримувати важке озброєння. У 2018 році були проведені спільні навчання з морськими піхотинцями США – але хто кого навчав?

До початку 2020-х років офіцери, сержанти й піхотинці 36-ї Окремої бригади морської піхоти вже були досвідченими ветеранами, які давно звикли до російської армії і вже не боялися її. Для підтримки морських піхотинців були сформовані одні з перших в Україні підрозділи ударних безпілотників.

До війни 2022 року, на відміну від майже всіх інших українських сухопутних підрозділів, до морської піхоти приймали лише добровольців, які проходили місячний курс підготовки – з багнюкою, недосипанням, бойовими тренуваннями вдень і вночі і злими інструкторами.

36 ОбрМП обороняла Маріуполь на початку повномасштабного вторгнення

Коли Росія вдруге вторглася в Україну, одна частина 36-ї бригади воювала на позиціях східніше Маріуполя, які обороняла вже майже сім років. Саме вони у перші дні війни відбивали атаки 58-ї армії Росії, що наступала на місто, але зрештою були змушені відійти до металургійного комбінату «Азовсталь» у Маріуполі. Вони перетворили його на фортецю і протрималися там у повному оточенні 85 днів. Наприкінці травня 2022 року переважаючі сили Москви зрівняли місто з землею та захопили його. Майже 1 000 українських морських піхотинців були змушені здатися в полон.

Морський піхотинець 36-ї бригади стоїть біля пам'ятника її загиблим у бою бійцям під час панахиди 16 листопада в Миколаєві. Фото: прес-служба 36-ї бригади.

Інша частина бригади влітку 2022 року воювала на півдні під Херсоном і Миколаєвом, де її бійці – чоловіки та жінки – в буквальному сенсі захищали свої сім'ї та домівки: Миколаїв, до якого від лінії фронту всього кілька десятків кілометрів, був і залишається місцем базування 36-ї бригади.

У жовтні 2022 року ЗСУ розпочали контрнаступ на півдні, під час якого морські піхотинці отримали завдання захопити плацдарм біля села Давидові Броди на річці Інгулець. Вони взяли його після місяця боїв.

Наприкінці весни 2023 року бригаду перекинули на Запорізький напрямок, де росіяни вже підготувалися до українського контрнаступу.

Українські підрозділи наштовхнулися на підготовлену оборону і страждали від нестачі обіцяних західних боєприпасів і засобів протиповітряної оборони. Бригада просунулася приблизно на п'ять кілометрів ціною втрати майже чверті особового складу вбитими і пораненими, а за місяць генерали в Києві відкликали наступ.

У жовтні 2023 року вище командування української армії відчайдушно шукало нові шляхи для ведення війни з російською армією, яка значно переважала Сили оборони чисельністю і ще більше – озброєнням. І без того мізерні поставки західних артилерійських боєприпасів скоротилися до мінімуму, зенітних боєприпасів було ще менше, а деякі союзники України вже відкрито обговорювали ймовірну капітуляцію України.

Велика десантна операція на Херсонщині - подробиці

У першій великій десантній операції, яку коли-небудь проводила українська армія від часу форсування Дніпра в 1943 році, 36-та бригада переправилася на човнах через Дніпро в трьох місцях поблизу Херсона і зайняла крихкий плацдарм. Місцевість була болотистою, і російська артилерія місяцями обстрілювала морських піхотинців, до яких боєприпаси та все інше необхідне можна було доправляти лише човнами або безпілотниками.

Москва кинула своїх морських піхотинців і десантників на українців, які трималися в зруйнованому рибальському селищі Кринки. На плацдарм летіли планерні бомби і важкі снаряди, а бригада не мала чим відбиватися, окрім як FPV-дронами. За повідомленнями, до евакуації останніх морських піхотинців із Кринок у квітні – знову ж таки на човнах – бригада втратила понад 300 бійців.

Після того, як українське командування згорнуло Кринський плацдарм, морські піхотинці не мали перепочинку, оскільки підрозділи 36-ї бригади були перекинуті на її старий сектор на Донбасі для посилення оборони Авдіївки. Там Росія прорвала українську оборону в середині лютого, але цього разу 36-й бригаді вдалося вивести свої підрозділи практично без втрат, і їх знову направили на навчання та доукомплектування.

Наразі бойові підрозділи 36-ї бригади морської піхоти перебувають на лінії зіткнення в Курській області Росії, куди вони були передислоковані у вересні. Вони утримують ділянку на північному сході і поки що, за офіційними повідомленнями, утримують свої позиції.

Військовослужбовець 36-ї бригади морської піхоти замінює ствол німецької БМП Marder у Курській області Росії. Фото: Генеральний штаб ЗСУ.