Мітці Пердью, Клара Калударович і генерал Девід Петреус разом працюють над створенням некомерційної моделі штучного інтелекту Mental Help Global, пілотний проєкт якого вони представлять в Україні. Mental Help Global покликаний доповнити традиційну терапевтичну допомогу, яку пропонують неурядові організації, прозоро відстежувати вплив та показники психічного здоров'я для дослідників, а також усунути перешкоди в доступності індивідуальної терапії.
Kyiv Post зустрівся з Мітці Пердью, Кларою Калударович для того, щоб поговорити про Mental Help Global і не лише про це.
ПРИЄДНУЙТЕСЯ ДО НАС
Підписуйтесь на наш Viber-канал.
Знайомтесь! Мітці Пердью, американська журналістка, письменниця, бізнесвумен, борчиня з торгівлею людьми, у першій частині розмови з амабасадорками Mental Help Global.
Мітці, як, на ваш погляд, підтримувати мотивацію тим людям, які волонтерять і ведуть глобальні проєкти для України?
Засновниця Дня вишиванки Леся Воронюк волонтерам: головне не зупинятися
Це дуже складно. Я знаю це, бо я письменниця. Я написала 237 статей про Україну. У 2022-му, коли я почала писати, відчувалася сильна підтримка. Часом було важче достукатись до аудиторії.
Але поділюсь, який зараз настрій у наших медіа в США: всі дуже емоційно сприймають те, що президент Зеленський зробив у Курській області. Я повторюю тільки те, що читаю і чую: вони просто в захваті від хоробрості й винахідливості України. І це був дуже сильний хід, який вплинув на весь світ. Ось яка моя відповідь, як мотивація.
Ви разом з Кларою Калудерович і генералом Девідом Петреусом везете до нас в Україну глобальний проєкт з психологічного здоров’я — ШІ модель Mental Help Global. Яке ваше бачення відновлення наших людей після війни?
Як я прочитала в міжнародному виданні Всесвітньої організації охорони здоров’я, 15 мільйонів людей в Україні мають проблеми безсоння, тривожності, депресії.
ВООЗ каже, що в світі таких людей 1 мільярд. Це мене дуже зацікавило. І оскільки я цікавлюсь психологією і пишу для Psychology Today, то взяла інтерв’ю в прекрасної 14-річної української дівчини Дарини. Вона розповіла мені, як росіянин прямо на її очах вбив з автомата Калашникова її батьків у Бучі. Це було дуже важко.
Коли дівчина вийшла з кімнати після інтерв’ю, я спитала в жінки-поліцейської, яка була моїм перекладачем, чи буде надана якась психологічна допомога цій дитині? Бо вона ж пережила таку страшну травму…І поліцейська мені відповіла: «Таких травмованих людей у нас мільйони, а спеціалістів, які б зарадили цій проблемі — дуже мало. Ця дівчинка залишається з цим наодинці».
І коли я побачила, скільки зараз українців з такими психологічними травмами, то замислилась: як знайти шлях, щоб допомогти їм з цим впоратись?
Як ця ШІ технологія буде працювати? Чи можете ви розповісти про неї більше?
Так. ШІ сьогодні може творити дива. Ми можемо зайти в інтернет і ставити будь-які запитання та отримувати на них відповіді. Це як ніби я говорила б із людиною. От я й замислилась: а чи можливо так зробити, щоб говорити з ШІ, наче з психотерапевтом чи психологом? Так, я розумію, що ШІ не замінить живого спілкування між людьми, але це набагато краще, ніж нічого.
Я наведу вам приклад, як одного разу це спрацювало. Я брала інтерв’ю в однієї жінки, в якої були панічні напади. Щоб впоратися зі своїми нападами, вона навчилася робити три речі: по-перше, пам'ятати, що панічні атаки не тривають вічно, хоча в цей момент здається, що зараз усе - кінець. Зазвичай вони тривають десять хвилин. Дуже сильні — двадцять. Тож, якщо ви перебуваєте в цьому стані, пам’ятайте, що це не буде тривати нескінченно.
По-друге, коли у вас панічний напад, вам може здаватися, що ви помрете.
Нагадайте собі, що люди від панічних атак не помирають. Ще одне, третє: якщо ви десь можете спертися на стіну або сісти, це вам допоможе, бо вам потрібно відчути опору, а не просто беззахисно стояти.
Це відчуття стабільності значно полегшить ваше самопочуття. До чого це я? Якби був хтось поряд, хто міг би дати такі прості поради в цей момент, це би трошки полегшило життя.
Так, ми не можемо розв'язувати наші проблеми в один момент. Але це краще, ніж нічого. Ця технологія допомагатиме людям відчувати, що вони не наодинці зі своєю проблемою. Що вони не самотні в цьому і що про них піклуються.
Я ще раз зазначу, що це не замінить психотерапевта, а лише підтримуватиме людей. Ми хочемо допомогти таким чином тим людям, у яких немає можливості звернутися по професійну психологічну допомогу.
На якій стадії зараз проєкт?
Цього тижня я буду в Київському Американському Університеті. Одна дуже щедра людина пожертвувала на розвиток цього проєкту 100 тисяч доларів. Ці кошти заплатять дуже впливовим спеціалістам із розвитку технологій та висококваліфікованим психологам. Саме вони будуть втілювати в життя цю ідею.
