У геополітичному ландшафті, сповненому напруги та суперечок, прем’єр-міністр Угорщини Віктор Орбан нещодавно позиціонував себе як гіпотетичного посередника у мирних перемовинах між Росією та Україною. Однак через його надто тісні зв’язки із президентом Росії Володимиром Путіним міжнародна спільнота має глибше з'ясувати справжні наміри Орбана. Орбан не видається нейтральним посередником, він діє скоріше як емісар Путіна, і це викликає серйозні занепокоєння щодо його доброчесності та його впливу на єдність Європи.
Заклики Орбана до миру слід розглядати крізь призму його довгострокових відносин із Путіним. Протягом багатьох років Орбан незмінно підтримує політику Кремля та підриває принципи демократії та верховенства права, на яких грунтується Європейський Союз (ЄС). Починаючи від контрактів на постачання енергоносіїв і закінчуючи непохитною політичною підтримкою Путіна, Орбан вибудував складну мережу залежностей від Москви, вперто протиставляючи Угорщину ширшій європейській спільноті. Тому його нещодавні ігри у мирну дипломатію виглядали не як реальна спроба врегулювати конфлікт, а як стратегічна операція, інспірована Кремлем, метою якої було підірвати європейську солідарність.
Польща пригрозила Росії закриттям всіх консульств в країні
ПРИЄДНУЙТЕСЯ ДО НАС
Підписуйтесь на наш Viber-канал.
Щоб краще зрозуміти мотиви Орбана, необхідно звернутися до історії угорсько-російських відносин за часів його прем'єрства. З моменту свого вступу на посаду в 2010 році Орбан чітко дотримувався проросійського курсу, це стосується, зокрема, суперечливої ядерної угоди «ПАКС-2», яка фінансувалася переважно за рахунок російських позик. Цей проект не лише посилив залежність Угорщини від російських енергоносіїв, а й символізував неповагу Орбана до стратегій диверсифікації енергетики ЄС, спрямованих на зменшення залежності від Москви. Постійні висловлювання Орбана на користь скасування санкцій ЄС проти Росії посилює його роль як союзника Кремля та ставить під сумнів його нейтральність як посередника-миротворця.
Дипломатичний дебют Орбана відбувається на критичному етапі війни між Росією та Україною. Оскільки війна триває, обертаючись дедалі більш руйнівними наслідками для цивільного населення й інфраструктури, потреба у надійному посереднику на можливих мирних переговорах ще ніколи не була такою гострою. Однак сумнівні досягнення Орбана ставлять під сумнів його придатність виконувати роль посередника. Його уряд неодноразово перешкоджав зусиллям ЄС виступити єдиним фронтом проти російської агресії, від блокування спільних заяв до накладення вето на санкційні пакети. Ці дії Орбана не тільки заохочують Путіна до подальшої агресії, а ще й підривають колективні заходи ЄС з відновлення миру і ставлять під питання здатність блоку впливати на вирішення збройного конфлікту.
Існує надто багато підстав для скепсису щодо мирної ініціативи Орбана. Позиціонуючи себе мирним посередником, Орбан хоче підвищити свій міжнародний статус і водночас просувати на Заході російські інтереси. Його нещодавні заяви загалом повторують тези Кремля, втім дещо змінюють кремлівські наративи й зображують Україну головною перешкодою до відновлення миру. Риторика Орбана знімає з Росії відповідальність за розв'язання війни й представляє Україну агресором, намагаючись в такий спосіб підірвати міжнародну підтримку Києва. Прихильність Орбана до російської пропаганди є яскравим доказом того, що його сумнівне посередництво – це насправді лише просування інтересів Путіна.
Крім того, внутрішня політика Орбана підозріло співпадає із автократичнми звичками його російського колеги. В Угорщині за його керівництва спостерігається глибока деградація демократичних інститутів, утиски свободи ЗМІ та зниження незалежності судової системи. Ці прикрі процеси неодноразово викликали осуд з боку керівництва ЄС, яке розпочало кілька процедур із притягнення Угорщини до відповідальності за неповагу до основних цінностей Євросоюзу. Авторитарні тенденції Орбана у поєднанні з його очевидною прихильністю до режиму Путіна кинули довгу тінь на його сумнівну миротворчу місію. У світлі цих фактів ЄС повинен зайняти тверду позицію із протидії політичним махінаціям Орбана. Європейська комісія з її новим керівництвом однозначно повинна засудити дії Орбана та вжити конкретних заходів для обмеження його впливу. Це включає зміцнення механізму верховенства права як передумову утримання Угорщиною коштів з бюджету ЄС. Це фінансування має бути припинене, доки Будапешт не продемонструє справжню прихильність демократичним принципам і не припинить просувати інтереси Кремля. ЄС також повинен запровадити цілеспрямовані санкції проти угорської верхівки, причетної до підриву єдності та цінностей союзу. Крім того, ЄС має посилити підтримку України шляхом збільшення дипломатичної, економічної та військової допомоги. Це не лише обмежуватиме агресивні дії Кремля, але й надішле Путіну чітке повідомлення про те, що ЄС непохитно стоїть на боці Києва. Зміцнюючи оборону України, ЄС може пом’якшити наслідки підривної дипломатії Орбана й підтвердити свою відданість повазі до міжнародного права та прав людини. Євросоюз також має посилити внутрішню злагодженість у протистоянні підривній тактиці Орбана. Це вимагає посилення солідарності між державами-членами союзу, зокрема посилення структур розвідки та координації стратегічних комунікацій задля ефективної протидії російській дезінформації. Виступаючи єдиним фронтом, ЄС зможе протистояти спробам використати внутрішні розбіжності та зайняти тверду позицію на тлі зовнішніх загроз.
Спроба Орбана виступити посередником у російсько-українських мирних перемовинах є погано завуальованою спробою вчергове прислужитись Путіну за рахунок європейської єдності. Його глибоко вкорінені зв’язки з Кремлем, із автократичним режимом Путіна, роблять його ненадійним і надто скомпрометованим посередником. Брюссель повинен визнати дії Орбана тим, чим вони насправді є – стратегічний прийом для дестабілізації Євросоюзу та просування порядку денного Москви. Негайно вживши рішучих заходів проти антиєвропейської політики Орбана, ЄС зможе захистити свою єдність, свої цінності і зробити значний внесок у досягнення справедливого та стійкого миру в Україні.
На кону зараз стоїть надто багато, тому ЄС не може дозволити собі самозаспокоєння та самовдоволеності. Дії Орбана є не лише порушенням європейських принципів, а й прямою загрозою безпеці та стабільності регіону. Оновлена Європейська комісія повинна прийняти виклик і продемонструвати рішучість і лідерство перед лицем антиєвропейських та проросійських підступів Орбана. Лише завдяки непохитній відданості демократичним цінностям і узгодженим діям ЄС зможе пережити цей небезпечний період потрясінь і стати сильнішим, об’єднанішим і краще підготовленим до відповіді на майбутні виклики.
Погляди, висловлені автором у цій статті, можуть не поділятися Kyiv Post.
