Конфлікт як можливість: шлях до кращого спілкування та співпраці

Зазвичай, коли розмова заходить про конфлікт, то це означає, що взаємодія досягла піка гостроти. Коли люди вжепочали шлях найгострішого способу вирішення суперечливої ситуації, яка виникла під час взаємодії один з одним. Це може бути: протилежний погляд, різні цілі чи інші інтереси.

Проте, не зважаючи на це, необхідно навчитися керувати конфліктами та вирішувати їх ще на початковій стадії. Знаючи різні стратегії поведінки в конфлікті можна вибрати найкращий, який буде підходити до ситуації.

Стратегія уникання 

Уникання (програш — програш) — ухилення, ігнорування, пасивна не співпраця, небажання відстоювати власні інтереси. Бракує прагнення піти на співпрацю чи піти назустріч опонентові. Ухилення існує, як у свідомій (раціональній), так і в несвідомій (ірраціональній) формі.

Одна зі сторін, або, навіть, обидві ігнорують проблему, або відкладають її рішення. Сторони прагнуть вийти з конфліктної ситуації, не вирішуючи її. Це пасивний підхід до ситуації, коли людина просто хоче уникнути якось негативу.

Такий вибір можна вважати раціональним за таких умов:

• проблема, що спричинила розбіжності, не видається людині значущою, істотною. Предмет розбіжностей дріб’язковий, який не заслуговує витрати часу й сил
• існує можливість досягти власних цілей іншим, неконфліктним шляхом
• зіткнення відбувається між рівними або близькими за силою, рангом, статусом людей, які свідомо уникають ускладнень у своїх відносинах
• учасник конфлікту відчуває свою внутрішню неправоту або відчуває почуття провини
• розвиток і розв’язання конфлікту не обіцяє виграшу
• висока ціна конфлікту, тобто в разі перемоги в конфлікті людина однаково буде страждати та може втратити більше. Це може бути відносини, гроші час або інші важливі речі
• потрібно відкласти гостре зіткнення, щоб виграти час. Більш ґрунтовно проаналізувати ситуацію, що склалася, знайти додаткові ресурси для продовження боротьби.

Стратегія «суперництво» 

Суперництво (виграш — програш) — конфронтація, змагання, придушення, домінування. Активна й самостійна поведінка, спрямована на задоволення власних інтересів без урахування інтересів іншої сторони, а то й на пряму шкодить їм.

Дотримуючись цієї стратегії людина хоче, щоб її варіант розв’язання проблеми здавався кращим, ніж в опонента. Вона може вдаватися до маніпуляцій та погроз. Людина ставить за ціль виграти в конфлікті тому не зважає на потреби інших.

Умови ефективності використання цієї стратегії:

• проблема має життєво важливе значення для сторони конфлікту
• друга сторона легко йде на поступки
• сила дії однієї сторони конфлікту значно перевершує силу протидії, на яку спроможна інша сторона
• непередбачувана ситуація, де присутній авторитету для ухвалення рішення і, очевидно, що таке рішення найкраще
• учасник конфлікту наразі позбавлений іншого вибору.

Стратегія «пристосування» 

Пристосування (програш — виграш) — поступка, колабораціонізм. Форма пасивної співпраці, схильність пом’якшити конфліктну взаємодію, зберегти гармонію наявних відносин за допомогою згоди з іншою стороною. Іноді, може бути жертва власних інтересів для збереження відносин з опонентом.

Характеризується відсутністю турботи про досягнення мети в однієї зі сторін і водночас сильним прагненням до своїх цілей в іншої сторони. Проте, поступка може бути прийнята опонентом, як прояв слабкості та призвести до посилення його тиску і вимог.

Чинники, що визначають ефективність використання цієї стратегії:

• проблема не є суттєвою та значущою для людини
• опонент має істотно вищий ранг, потенціал, статус тощо
• висока значущість особистісних відносин, порівнюючи з предметом розбіжностей
• прагнення надати підтримку опонентові та отримати задоволення від свого добросердя
• тимчасове рішення, яке не розв’язує, а лише заморожує конфлікт із метою запобігти руйнівному зіткненню.

Стратегія компромісу

Компроміс (50 на 50) — схильність учасників конфлікту до врегулювання розбіжностей на основі взаємних поступок, для досягнення часткового задоволення своїх інтересів. Компромісна стратегія характеризується балансом інтересів конфліктуючих сторін на середньому рівні.

Інакше кажучи, це стратегія взаємної поступки. Активна форма компромісу, може проявитися в укладенні чітких договорів, прийнятті якихось зобов’язань тощо. Пасивний компроміс — це відмова від будь-яких активних дій щодо досягнення певних взаємних поступок у тих чи інших умовах.

Компроміс не можна розглядати, як спосіб вирішення конфлікту. Взаємна поступка часто є етапом на шляху пошуку прийнятного розв'язання проблем. Компроміс не слугує способом повного розв’язання конфлікту, однак, він є дієвим методом його регулювання.

Ефективність використання цієї стратегії залежить від таких умов:

• суб’єкти добре обізнані про причини та розвиток конфлікту й можуть раціонально судити про обставини, що складаються
• необхідно прийняти термінове рішення за дефіциту часу, а аргументи сторін однаково переконливі
• співпраця або конкуренція не призводять до успіху
• необхідно прийняти тимчасове рішення
• компроміс дає змогу зберегти взаємини й не втратити все.

Стратегія співпраці 

Співпраця (виграш — виграш) — співпраця, як і суперництво, націлена на максимальну реалізацію учасниками конфлікту власних інтересів. Але на відміну від конкурентного стилю співпраця передбачає не індивідуальний, а спільний пошук такого рішення, яке відповідає прагненням усіх сторін.

Така стратегія можлива за умови своєчасної та точної діагностики проблеми, що породила конфліктну ситуацію. З’ясовуються, як зовнішні прояви, так і приховані причини конфлікту. Сторони готові діяти згуртовано заради досягнення спільної мети. Стратегія може використовуватися лише в разі готовності обох сторін іти на зближення, у чому й полягає головна складність.

У конфліктній ситуації можливість співпраці з’являється коли:

• проблема, що спричинила розбіжності, видається важливою для конфліктуючих сторін і кожна з них не має наміру ухилятися від її спільного вирішення
• конфліктуючі сторони мають приблизно рівний ранг, потенціал або статус або зовсім не звертають уваги на різницю у своїх положеннях
• кожна сторона бажає добровільно й на рівноправній основі обговорити спірні питання, щоб дійти повної згоди щодо взаємовигідного вирішення значущої для всіх проблеми
• сторони, залучені в конфлікт, чинять, як партнери, довіряють один одному, зважають на потреби, побоювання та уподобання опонента
• є необхідні ресурси для розв’язання конфлікту

Найкраще для вирішення конфлікту є стратегія співпраці. Саме вона несе в собі вирішення ситуації та пошук найкращого шляху. У ній немає підводних каменів і опісля не намічається додаткових конфліктів.

Зазвичай, перші кроки з подолання конфлікту не прості, адже необхідно подолати низку бар’єрів: агресію, страх, недовіру, побоювання, що ускладнюють адекватне сприйняття конфліктної ситуації.

Однак, якщо предмет конфлікту має життєво важливе значення для однієї або обох суб’єктів конфліктної взаємодії, то про співпрацю не може бути й мови. У цьому разі можливий лише вибір боротьби або суперництва.

Для вирішення конфлікту необхідно проаналізувати всю інформацію та обставини. Далі, залежно від ситуації, уже обирати стратегію своєї поведінки. Проте пам’ятайте, що найкраще конфлікт вирішувати одразу, адже чим далі він відкладається, тим більше проблем пізніше, може бути.