Успішність нещодавньої сміливої експедиції президента Володимира Зеленського до Вашингтона, де він намагався забезпечити підтримку Конгресу США фінансування так необхідного Україні оборонного пакету вартістю 61 млрд доларів, не видається безперечною. Хоча зустрічі українського президента з виробниками зброї та лідерами Сенату виявилися продуктивними, приводи для занепокоєння залишаються.
Майже одночасно з візитом Зеленського до округу Колумбія керівництво республіканців у Палаті представників оголосило, що вони продовжуватимуть домагатись імпічменту президента Джо Байдена через начебто причетність його до ймовірних незаконних бізнес-угод його сина в Україні та Китаї. Це рішення було ними прийняте попри те, що немає жодних доказів зв'язку POTUS (президента Сполучених Штатів) з цією діяльністю Байдена-молодшого. Сам процес імпічменту може перетворитись на партизанську битву, яка, ймовірно, ще більше поглибить непорозуміння між Україною та Республіканською партією.
Чи можна взагалі назвати це «переговорами»?
ПРИЄДНУЙТЕСЯ ДО НАС
Підписуйтесь на наш Viber-канал.
Однак напруга та невизначеність спостерігаються не лише в США. Минулого тижня, ще до того, як було оголошено про поїздку президента Зеленського до Вашингтона, інсайдер з української армії сказав Kyiv Post, що «офіс Зеленського вже визначився з кандидатом на посаду нового головнокомандувача українськими збройними силами. Тепер ця кандидатура має бути узгоджена у Вашингтоні».
Подейкують, що Зеленський розглядає кандидатуру Михайла Забродського на заміну Залужному. Забродський – генерал у відставці, який колись працював у парламенті й наразі є членом конкуруючої зі «Слугами народу» політичної партії колишнього президента Петра Порошенка. Відомо, що Забродський вільно володіє англійською мовою і, як вважається, має міцні стосунки з Вашингтоном.
Раніше The Washington Post повідомляла про зростання розчарування в Пентагоні через те, що Україна не реалізувала плани контрнаступу, розроблені за підтримки Америки, що начебто й призвело до нинішньої ситуації, коли «найвищі військове керівництво України визнає, що війна зайшла в глухий кут».
У великій статті, опублікованій The Economist, Залужний також визнав, що війна перейшла в «патову ситуацію», з якої практично неможливо вийти, доки на полі бою не з’являться нове, більш технологічне обладнання.
Під час нещодавньої зустрічі з міністром оборони США Ллойдом Остіном «Комсомольская правда» повідомила, що оточення Залужного запропонувало змінити парадигму, заявляючи, що Україні знадобиться 17 мільйонів артилерійських снарядів – кількість, яка явно перевищує можливості Америки на даний момент. Цей запит видається дуже невчасним, враховуючи те, що Конгрес США продовжує затримувати допомогу Україні.
Мотиви теперішньої бездіяльності Конгресу та нездатність Білого дому досягти угоди щодо безпеки кордонів США (популярна серед республіканців тема) багато хто сприймає скептично, адже ситуація загалом відповідає тезам нещодавньою статті в Bild, в якій стверджується, що Захід навмисно позбавляє Україну зброї, аби примусити її погодитись на мирні переговори з Росією.
Зволікання Білого дому протягом більш ніж року, перш ніж він надіслав Україні деякі системи озброєння, про які вона просила, у поєднанні з його впертою відмовою передати Києву ракетні системи великої дальності, такі як ATACM, дозволили Росії відновити деякі спроможності, які вона втратила раніше в ході війни. Росія всіяла українську землю сотнями тисяч мін і змогла збільшити кількість своїх військ на театрі воєнних дій попри величезні втрати. За деякими оцінками, на початку вторгнення до путінської СВО було залучено 170 000 російських військових, а натепер, за поточними оцінками, кількість російських загарбників в Україні перевищує 420 000.
На відміну від американського Конгресу, Кремль має чітку стратегію подальшого ведення війни в Україні, Путіну просто треба бути більш витривалим та послідовним за американців з їх суперечливими інтересами. Москва виділяє 29,4 % свого федерального бюджету наступного року на військові витрати. Для порівняння – хоча загальні витрати США на оборону щороку збільшуються в сім разів, їхній оборонний бюджет наразі становить лише близько 13 % загальних федеральних витрат.
Один анонімний український обраний лідер, який за своєю посадою отримує детальні зведення про безпеку країни, конфіденційно розмовляючи з Kyiv Post, сказав, що йому видається очевидним, що інерція на лінії фронту не зміниться найближчим часом, оскільки дешеві російські безпілотники та міни створюють величезні проблеми для ЗСУ. Чиновник сказав, що російські фугаси, прикріплені до безпілотників, зробили використання на лінії фронту багатьох західних бойових машин майже неможливим. Ці зауваження українського високопосадовця звучать в унісон зі словами колишнього міністра оборони України Олексія Резнікова, який не раз казав, що українські війська «не можуть маневрувати через щільність мін і протитанкові перешкоди».
Зеленський, безперечно, був би фаворитом на наступних виборах, однак останні опитування громадської думки показують, що генерал Залужний може стати для нього серйозним суперником під час президентських перегонів: 83 % українців сказали, що довіряють Залужному, в той час як президенту Зеленському довіряють 72 %.
За такої невизначеності для України буде непростим завданням знаходити баланс між конкуруючими інтересами на фронті, в Києві, в окрузі Колумбія та в країнах Європи. Але у будь-якому випадку найкращого результату можна буде досягнути, якщо Америка поставить на перше місце інтереси власної національної безпеки, зміцнивши оборону своїх союзників, які борються також і за інтереси США, зокрема без зволікань надсилаючи більше зброї для захисту України. Однак наразі, здається, навколо цього ведеться надто багато ігор, і це вже виходить за межі звичної двопартійної боротьби в Конгресі.
Погляди, висловлені автором у цій статті, можуть не поділятись Kyiv Post.
