ПОЯСНЕННЯ: ATACMS вже в Україні, і ось що буде далі

Офіційно – ATACMS вже в Україні.

Довгоочікувана тактична балістична ракета дебютувала в Україні під час нищівної атаки на російські аеродроми на початку цього тижня, яку один прокремлівський військовий блогер назвав «найсерйознішим ударом цієї війни».

Цю новину Україна підтвердила вражаючим відео, в якому повідомила: «Кажуть, що хороші речі отримвують ті, хто вміє чекати. Друзі, так воно і є».

ATACMS (вимовляється як «aтакамс») – це тактична балістична ракета виробництва американської оборонної компанії Lockheed Martin. Її розробка почалася в 1980 році через тогочасну потребу США у неядерній зброї великої дальності для нанесення ударів по тилових і резервних позиціях потенційного супротивника.

Ракета завдовшки 4 метри діаметром 610 міліметри має твердопаливний двигун, який забезпечує дальність дії від 160 до 300 кілометрів (залежно від використовуваної модифікації).

ATACMS можна запускати з гусеничної реактивної системи залпового вогню (РСЗВ) М270 або високомобільної артилерійської системи (HIMARS) М142, обидві вже на озброєнні ЗСУ.

Чого Україна вже досягла завдяки цим ракетам?

У своєму дебюті в Україні ATACMS були використані для атаки на дві військові авіабази росіян: у Бердянську та в Луганську.

У вівторок українські ССО заявили, що під час операції під назвою «Стрекоза» було знищено дев’ять гелікоптерів, пускову установку ППО та склад боєприпасів.

Хоча спочатку не розголошувалось, який саме вид зброї був використаний під час цієї атаки, невдовзі у соцмережах почали з'являтися фото чогось схожого на уламки суббоєприпасів ATACMS у місцях влучань.

Пізніше президент Зеленський підтвердив цю новину у своєму щоденному зверненні, сказавши: «Сьогодні моя особлива подяка США. Наші домовленості з президентом Байденом працюють. Саме так. ATACMS добре зарекомендували себе».

Скільки ATACMS зараз в Україні?

Згідно з повідомленнями, поки що в Україну надійшло менше десятка ракет ATACMS, і вважається, що це модифікація M39, максимальна дальність якої становить близько 160 кілометрів. Це, схоже, підтвердила речниця Ради національної безпеки США Едрієнн Вотсон, яка заявила у вівторок, що «нещодавно» надіслана в Україну версія має найменшу дальність, тобто 165 кілометрів.

На фото уламків ракет, виявлених на аеродромі Бердянська, видно американські суббоєприпаси M74, розроблені в 1970-х роках і вже не використовувані армією США.

Інші аналітики аргументовано припускали, що ATACMS, якими Україна завдала ударів по російській авіабазі в Бердянську, належать до модифікації ракети Block I, яка вперше надійшла на озброєння армії США в 1996 році і здебільшого була знята з експлуатації в середині 2010-х років.

США довго не бажали надсилати ATACMS в Україну, побоюючись, що вони будуть використані для ударів по цілях на території Росії, що потенційно може призвести до ескалації війни в Україні.

«Ми впевнені, що ці ATACMS забезпечать значне збільшення бойових можливостей України без шкоди для нашої (США) оборонної потужності», – сказала Вотсон.

Україна вже має у своєму арсеналі протикорабельні крилаті ракети Storm Shadow і SCALP, надані Великою Британією та Францією, які мають більший радіус дії – 250 кілометрів. Саме вони були використані для нищівного удару по Генеральному штабу Чорноморського флоту РФ у Севастополі минулого місяця.

Storm Shadow/SCALP – це найсучасніша зброя, розроблена для подолання захисних радарів і перехоплювачів супротивника, адже ракета летить низько над землею зі швидкістю звуку. Її унітарна боєголовка сконструйована таким чином, що здатна глибоко проникати у мішень перед детонацією. Вдосконалена система наведення ракети використовує GPS, попередньо запрограмоване спостереження за місцевістю та інші технології, які дозволяють планувальникам ударів обирати та вражати цілі з точністю до одного метра.

Але крилаті ракети Storm Shadow і SCALP запускаються з літаків, що потребує більш тривалого часу на підготовку та потенційно ставить під удар екіпаж бомбардувальника.

Модифікація ATACMS, яка надійшла в Україну, скоріш за все, не здатна вражати так далеко, але ці ракети можна заряжати касетними боєприпасами, які розсіююються на великій території перед вибухом, що робить ракету ідеальним засобом ураження відносно вразливих цілей, таких як літаки на аеродромах або склади боєприпасів.

У старішій модель ATACMS Block I, яка, швидше за все, надана зараз Україні, використовується інерційна система наведення на ціль, що робить її дещо менш точною, ніж Storm Shadow/SCALP з її точним наведенням. Однак, як доводить відео з російського аеродрому в Бердянську, касетні боєприпаси, доставлені ATACMS, дуже ефективно знищили літаки, розміщені на доволі великій території.

Балістична ракета, технологічно подібна до ракет, які використовуються для виведення на орбіту супутників зв’язку, ATACMS летить по високій дузі на межі з космічним простором зі швидкістю, що втричі перевищує швидкість звуку. Як і в більшості армій світу, ракети та гармати російської протиповітряної оборони призначені в основному для виявлення та знищення бомбардувальників і ракет, що летять близько до землі зі швидкістю звуку, а не балістичних ракети, що наближаються до цілі по майже параболічній дузі зі швидкістю, що втричі (а то й більше) перевищує швидкість звуку.

Оскільки ATACMS можна запускати з мобільних пускових установок HIMARS, виконання вогневих завдань стає максимально швидким, адже операторам потрібно лише ввести координати цілі та підготувати систему до запуску, а оскільки ракета летить по балістичній траєкторії, російська ППО майже не має шансів її перехопити.

Єдиний дійсно ефективний захист від ракет ATACMS, доступний кремлівським стратегам, полягає в тому, щоб або приховати все, що тільки можна (що надзвичайно складно зробити на ворожій території), або перемістити все, що українці можуть захотіти вразити, за межі радіусу дії ATACMS.

Єдине, що реально зменшує рівень загрози, яку становлять ракети ATACMS для російських тилових баз і військової інфраструктури – це обмежена кількість ракет, які американці мають намір передати українцям.

Які об’єкти наразі перебувають в зоні ураження українських ATACMS?

Сучасні версії ATACMS, як версія касетної бомби, так і версія з унітарною боєголовкою, мали б широкий спектр російських цілей.

Однак, якщо США поставлять в Україну лише старішу версію ATACMS, Кримський міст і основні російські військові об’єкти в південній частині окупованого Кримського півострова – зокрема російські військові кораблі та військово-морські об’єкти в районі Севастопольського порту, а також російські бомбардувальники та винищувачі, що базуються на авіабазі міста Саки – як і раніше будуть поза зоною дії українських ракетників.

Тим не менш, російська військова присутність в окупованій частині України є значною, й існує багато цілей у межах радіусу дії першої моделі ракет ATACMS, якими Україна, ймовірно, й буде працювати.

В першу чергу прибуття ATAMCS до України, скоріш за все, відчує російська бойова авіація. Це стосується насамперед ударних вертольотів, які для належної ефективності повинні базуватися відносно недалеко до лінії бойових дій.

Протягом багатьох місяців вторгнення Росія «з великим ефектом» використовувала проти ЗСУ гвинтокрили з аеродрому Бердянська на заході Запорізької області, зазначив Інститут вивчення війни (ISW) у вівторок.

Аналітики інституту пишуть: «Попередні супутникові знімки аеродрому Бердянська показують, що російські війська розосередили літаки по аеродрому, і українські сили, ймовірно, змогли завдати ударів лише по окремих літаках наявними ракетами великої дальності.

Оснащена касетними боєприпасами версія ракет великої дальності ATACMS дозволить українським силам наносити удари по російських аеродромах і більш активно знищувати російські літаки та інші засоби».

Надходження західних ракет більшої дальності дозволило українським військам нанести численні удари по аеродрому Чорнобаївки, що завдало росіянам значних збитків, «і російське командування вивело військову техніку та авіацію з аеродрому через їхню нездатність захисти себе» проти українських обстрілів, пише ISW.

Крім того, аналітики ISW припустили: «Переміщення літаків на аеродроми, розташовані глибше в тилу, ймовірно, збільшить час, якого російська авіація потребуватиме для підтримки наземних операцій. Ймовірно, це особливо стосуватиметься російських гвинтокрилів, які діяли на відносно невеликих ділянках лінії фронту протягом тривалого часу, наносячи значної шкоди наступаючим українським силам з початку контрнаступу».