Для Росії й музика – теж зброя

Росія всіма способами й засобами намагається втримати інші держави в сфері свого впливу. Про один із таких засобів говорять менше, проте віднедавна він вийшов на передній план: музика як знаряддя для завоювання підтримки за кордоном.

Ґоран Бреґовіч – сербський музикант і композитор, пісня "Калашніков" якого відома в усьому світі, отримав заборону на виступи в Молдові. Минулими вихідними він вирушив до Молдови на фестиваль гітарної музики, аж тут організатори оголосили у Facebook, що виступати він не може “з причин, що не залежать від організаторів і учасників”, і що в аеропорту Кишинева він не пройде паспортний контроль.

21 серпня Міністерство внутрішніх справ Молдови пояснило заборону на в'їзд Ґорана Бреґовіча і його команди його проросійськими поглядами. Міністр Адріан Ефрос повідомив журналістам, що Бреґовіч підтримав анексію Криму, тим самим підтвердивши свою проросійську позицію.

За день до того Прикордонна поліція Молдови повідомила, що зважаючи на результати “аналізу ризиків” та інформацію, яку Служба розвідки і безпеки (SIS) отримала від міжнародних партнерів, за минулу добу у в'їзді на територію Молдови було відмовлено 29 іноземним громадянам.

Імена не були вказані, і неясно, чи був Бреґовіч серед цих 29 іноземних громадян, які “становлять загрозу внутрішній безпеці Молдови”, однак це цілком можливо.

Заступник прем'єр-міністра Молдови Дмітрій Алайба написав у соцмережах, що “сьогодні танцювати під музику Ґорана Бреґовіча – це все одно, що танцювати на могилах усіх українців, що загинули в результаті збройного конфлікту”.

Здається, Бреґовіч не розуміє, чому йому не дали виступити в Молдові: “Я об'їздив зі своїми музикантами всю Європу, і ніде не було складнощів”. Дивно, адже йому вже забороняли виступати в Польщі та Україні після його виступів у Криму в 2015 році, а Міністерство закордонних справ України заявило, що за його дії йому загрожує “до 15 діб адміністративного арешту, штраф або заборона на в'їзд”. 

Бреґовіч має довгу історію відверто проросійських поглядів. У 2015 році він заявив, що “народи Балкан завжди відчували велич Росії", і що “Захід завжди страждав на параною щодо цього. Сподіваюся, вона в них колись пройде”.

Белград відреагував: Міністерство закордонних справ Сербії зажадало від Кишинева пояснень, а міністр Івіца Дачич – один із провідних проросійських голосів у політичному керівництві Сербії, якого російський президент Владімір Путін нагородив Медаллю дружби в 2018 році, заявив, що “це рішення не відповідає традиційно дружнім відносинам між Сербією і Молдовою”.

Президент Сербії Вучич взагалі сказав, що відреагувавши таким чином на пісню Бреґовіча “Калашніков”, Молдова “зробила з мухи слона”, і глузливо зауважив, що “ось так деякі країни реагують на нісенітниці в соцмережах”. Однак справа тут не в пісні.

Колишній президент Молдови, лідер Соціалістичної партії Ігор Додон гнівно заявив, що за заборону на в'їзд Бреґовіча особисто відповідальна його наступниця Майя Санду, яка виступає за членство Молдови в НАТО і ЄС. Вона вже не вперше стає об'єктом нападків з боку свого попередника, який постійно звинувачує її в перевищенні президентських повноважень. Раніше цього року Додон був звільнений з-під домашнього арешту, під яким він перебував за звинуваченнями в корупції.

І вже не вперше Молдова забороняє в'їзд громадянам Сербії. У лютому  Кишинів не впустив до країни сербських уболівальників, які збиралися приїхати на футбольний матч “Шериф” Тирасполь - “Партизан” Белград. Федерація футболу Молдови повідомила про заборону на в'їзд за кілька днів до матчу. Тоді урядовці висловлювали занепокоєння, що під виглядом уболівальників команди з Придністров'я до Кишинева приїдуть найняті Москвою бойовики з метою скинути демократично обраний уряд. Санду заявляла, що в змові проти неї замішані Чорногорія, Білорусь і Сербія.

Республіка Молдова – найбідніша країна Європи – була однією з небагатьох країн колишнього СРСР, які чіплялися за своє радянське минуле, поки комуністи не програли на виборах 2009 року. Відтоді в парламенті Молдови присутні фракції проєвропейських політичних сил. Опитування, проведене в 2022 році Міжнародним республіканським інститутом (IRI), показало, що 63% громадян Молдови підтримують вступ до Європейського Союзу, а 33% – проти цього. За оцінками Міжнародної організації з міграції (ІОМ), з майже 4 мільйонів громадян Молдови 1,16 мільйона живуть за кордоном – переважно в країнах ЄС.

Поки Молдова рухається в бік Заходу, Сербія залишається вірним союзником Росії, в той же час тонко балансуючи між Вашингтоном і Москвою. Завдяки своєму впливу в регіоні та залежності Сербії від російських енергоносіїв Москва затягла Белград до свого табору, а той отримує фінансову підтримку від Заходу за своє нещире прагнення членства в ЄС.

Дехто на Заході вважає, що Сербія рухається в бік Заходу, але вона, засуджуючи в ООН вторгнення Росії в Україну, вимагає такого ж засудження інтервенції НАТО в Югославію і захисту своїх інтересів щодо Косово. Більше того, засудивши вторгнення Росії на дипломатичному рівні, Сербія відмовилась запровадити санкції проти неї і сприяє їй в обході санкцій, надаючи можливості для цього російським компаніям.

Захід обрав пристосувальну політику щодо режиму Вучича в надії на те, що він не стане на бік Москви. Такий підхід неправильний, бо він лише заохотить і Вучича, і Путіна – як політично, так і фінансово. Зважаючи на історію та геополітичні реальності російсько-сербських відносин, у Вучича мало логічних причин для того, щоб дистанціюватися від Росії. 

Як видно на прикладі Африки, Москва намагається використати свої давні зв'язки, щоб хоч якось компенсувати невдачі на глобальній арені. Однак їй не вдається мати бажаний зиск із таких зв'язків із Белградом, бо Європа живе за іншими правилами. Ті, що роблять політику, мають бути послідовними і дати зрозуміти тим, хто підтримує путінський режим, що їм немає місця в Молдові чи деінде в Європі.