19 січня цього року в Україну повернувся один чоловік, про якого майже рік мало що було відомо. За різними джерелами, він ніби перебував в російському полоні в окупованому Бердянську. Він стверджує, що ще до окупації міста поїхав туди, аби вивезти своїх близьких, та не встиг.
У листопаді росіяни відпустили чоловіка, але він не одразу поїхав до України. Спочатку Крим, потім Росія, Грузія, де в нього бізнес, а далі – Україна. І вже в січні він безперешкодно повернувся на своє місце роботи.
ПРИЄДНУЙТЕСЯ ДО НАС
Підписуйтесь на наш Viber-канал.
Враховуючи бойові дії в Україні та окупацію частини території росіянами, така ситуація могла статися з будь-яким українцем. Але ця історія відбулася не з простою людиною, а з народним депутатом вже забороненої проросійської партії «Опозиційна платформа – За життя» (ОПЗЖ) Олександром Пономарьовим. Без перевірок та пояснень, що з ним сталося в окупованому Бердянську, він повернувся до роботи в парламенті та продовжив голосувати за закони.
«Розтин» російської антидронової рушниці показав, що не така вона й «сучасна»
Олександр Пономарьов. Фото: ОПЗЖ
Та в липні Пономарьов отримав підозру у державній зраді. Його підозрюють у співпраці з росіянами та налагодженні роботи своїх підприємств в інтересах окупантів - йдеться про постачання паливно-мастильних матеріалів для військової техніки РФ. Попри заяви депутата про те, що він у лютому особисто приходив у правоохоронні органи і навіть пройшов поліграф, суд відправив його під арешт.
Подібні скандали з парламентарями від ОПЗЖ після повномасштабного вторгнення Росії – звична ситуація. 6 членів цієї фракції отримали підозру у державній зраді, і більшість із них переховуються в Росії. Один з її лідерів Віктор Медведчук – кум Путіна – був обміняний на українських військовополонених з Азовсталі.
У вересні 2022 р. діяльність партії ОПЗЖ була заборонена в Україні, але депутати від цієї політичної сили продовжують працювати в парламенті та брати участь у формуванні майбутнього України.
Стосунки з Росією
ОПЗЖ була створена в листопаді 2018 р. на залишках іншої проросійської партії «Опозиційний блок». Більшість із представників цієї політичної сили були вихідцями з іншої проросійської «Партії регіонів», завдяки якій свого часу президентом став Віктор Янукович (втік з України до РФ у 2014 р.). Серед них - віце-прем’єр-міністр у команді Януковича Юрій Бойко, екс-голова Адміністрації президента Януковича Сергій Льовочкін, міністерка соціальної політики часів Януковича Наталія Королевська та інші. Список буде довгий.
Вони та група інших депутатів прийняли рішення об’єднатися з політичною силою Вадима Рабіновича «За життя», яку підтримував Медведчук. Рабінович і Медведчук стали лідерами ОПЗЖ, яка на парламентських виборах у 2019 р. отримала 13% голосів українців і здобула 44 депутатських мандата. Того ж року Бойко брав участь у президентських виборах і посів 4 місце.
Віктор Медведчук та Володимир Путін. Фото: ТАСС
Але перед цим вони здійснили скандальний візит до Росії - вже коли вона окупувала частину Луганської та Донецької областей і Крим. Там вони зустрічалися з екс-прем’єром РФ Дмітрієм Мєдвєдєвим, який зараз підтримує знищення України, та головою Газпрому Алєксєєм Міллером.
Це викликало резонанс у суспільстві, адже поки російський агресор незаконно перебував на українській території, українські політики (Бойко на той час був народним депутатом) дозволяли собі візит до Росії. Попри це партія не втрачала підтримку, що дозволило її лідерам ще раз вирушити до Москви говорити про відновлення діалогу між країнами.
Олексій Міллер, Дмітрій Мєдвєдєв, Юрій Бойко, Віктор Медведчук. Фото: ТАСС
Ідеологія ОПЗЖ базувалася на відродженні стосунків з Росією, поступках Кремлю в питаннях окупованих територій, критиці українських патріотів, яких її лідери називали “бандформуваннями”, агресивній підтримці російської мови. Також її представники залякували громадян - буцімто вступ України до НАТО і ЄС лише зіпсує життя і розізлить Росію. З такими наративами ОПЗЖ орієнтувалася на виборців східних, південних та центральних регіонів.
“Наша політична сила наполягала на двох ключових моментах: врегулювання ситуації на Донбасі шляхом виконання Мінських домовленостей, і після того подальше врегулювання відносин з Росією з широкого кола питань. Щодо позиції окремих членів нашої партії, то тут війна досить чітко визначила, хто є хто”, - так тепер відповідає Бойко на звинувачення у підтримці кремлівської пропаганди.
Для розповсюдження своїх ідей Медведчук разом зі своїм партнером та колегою по партії Тарасом Козаком придбав три українських телеканали - NewsОne, ZІК і 112 канал. Пізніше їхня діяльність також була заборонена.
Паралельно проштовхувати російські меседжі їм допомагав іще один народний депутат - Євген Мураєв, який фінансував телеканал Наш. За даними розвідки Великої Британії, Кремль начебто розглядав його як лідера уряду окупованої України.
Євген Мураєв. Фото: пресслужба
Медведчук запевняв керівництво РФ, що росіян в Україні зустрічатимуть квітами, але сталося зовсім навпаки, і це означало кінець проросійських політиків і їхніх політичних сил.
Зі зрадників у патріоти
Більшість депутатів від ОПЗЖ запевняють, що для них повномасштабне вторгнення Росії було неочікуваним.
Бойко в коментарі Kyiv Post заявив, що він нічого не знав про плани Кремля: “Я був впевнений, що війни не буде. 24 лютого прокинувся вночі, як і всі українці, під гуркіт канонади. А перед цим я повністю був згоден з позицією президента Зеленського, що війни не буде”.
Джерела Kyiv Post у Верховній раді розповідають, що напередодні вторгнення інший депутат від ОПЗЖ Нестор Шуфрич говорив про те, що Путін визнає нелегітимні Донецьку та Луганську народні республіки. “Потім він сказав досить чітко, що буде якась ескалація, але єдине, що Шуфрич ніколи не казав про вторгнення в Київську область. Він чітко казав, що росіяни будуть забирати всю Луганську область, підуть на Маріуполь. Звідки він це знав, мені невідомо”, - сказав співрозмовник, додавши, що слабо вірив у ці заяви.
Зараз у непублічних розмовах депутати ОПЗЖ в усьому звинувачують Медведчука і повністю змінили свою риторику - мовляв, треба воювати та допомагати фронту.
Дехто навіть пропонував використати свої російські контакти, або ж пропонував обміняти його на українських військовополонених. Представники влади сказали Kyiv Post, що було прийнято рішення не використовувати представників ОПЗЖ.
«Час розсудить»
Натомість партія була заборонена. Але парламентарі від неї залишились народними депутатами і створили дві депутатські групи – «Платформа за життя та мир» та «Відновлення України». До першої, яку очолює Бойко, увійшли політики, які мають багаторічний досвід депутатства, до другої – бізнесмени на чолі з Максимом Єфімовим.
Рабінович, Ілля Кива, Віктор Медведчук, Ренат Кузьмін, Тарас Козак і Олег Волошин втратили мандати через звинувачення у державній зраді. Наталія Королевська, Юрій Солод, Тетяна Плачкова і Юлія Льовочкіна позбулися статусу депутата через проживання в інших країнах та відмову відвідувати засідання парламенту. Ігор Абрамович вирішив повернутися в бізнес.
Деякі депутати – Льовочкін, Григорій Суркіс, Вадим Столар та ін. більшу частину часу проводили не в Україні і приїжджали сюди лише на засідання Верховної Ради, не бажаючи відмовлятися від місця в парламенті. Зараз, після заборони парламентарям виїжджати за кордон, вони вимушені перебувати тут.
Фракція ОПЗЖ в парламенті. Фото: ZN.UA
Всі інші парламентарі від колишньої ОПЗЖ не поспішають складати свої мандати. Навіть Пономарьов, якого підозрюють у співпраці з росіянами. До того ж, Шуфрич досі очолює парламентський комітет з питань свободи слова. Джерела Kyiv Post у правлячій фракції «Слуга народу» обіцяють, що найближчим часом його знімуть з посади голови – вже є план.
Натомість Бойко в коментарі Kyiv Post не відповів, чому депутати колишньої ОПЗЖ не складають мандати, сказавши лише, що це все «політичні плітки», які деякі політики використовують у своїх інтересах. «Час нас розсудить», - сказав він.
Чи можливо позбавити їх місця в парламенті?
Це непросте питання. Для цього рішення потрібна не лише політична воля, але й законні методи.
Як пояснюють Kyiv Post джерела у владі, ці депутати зараз дуже ефективні: «Вони голосують за всі важливі ініціативи – Стамбульську конвенція тощо. Мені здається, в них є історична роль відпрацьовувати ті гріхи, які вони мали. Вони зараз за президента».
Водночас інші політичні фракції звинувачують владу у співпраці з депутатами екс-ОПЗЖ, без яких більшість законодавчих ініціатив не були би прийняті.
«Під час війни не може бути принципових питань політичного характеру. На сьогодні всі ініціативи влади спрямовані на захист країни та перемогу. Тому, якщо вони не протирічать чинному законодавству та здоровому глузду, ми їх підтримуємо», - пояснює свою лояльність Бойко.
Щодо законних методів, то парламентарі неодноразово пропонували різні ініціативи щодо позбавлення мандату. Але все впирається в Конституцію. В правлячій партії «Слуга народу» зазначили, що «послідовно виступають за притягнення до юридичної та політичної відповідальності усіх проросійських політиків». Тому покарання «повинне мати серйозне юридичне підґрунтя, яке не викликатиме сумнівів ні в українських, ні в міжнародних судах».
Українська Конституція не передбачає план дій у випадку заборони політичної партії і ліквідації її вищого керівного органу, а тому немає законних підстав позбавляти мандату в такому разі. Депутат втрачає місце в парламенті, якщо відмовиться сам, якщо помре, якщо є вирок суду, у разі втрати громадянства або визнання його недієздатним чи зниклим безвісті.
Поки в Україні триває воєнний стан, зміни в Конституцію неможливо внести, а тому депутати екс-ОПЗЖ залишаються в парламенті доти, доки не будуть проведені вибори, які теж неможливі під час війни.
Соціолог Любомир Мисів вважає, що високий антирейтинг проросійських політиків матиме вплив на виборців. До прикладу, той самий Бойко має 77% недовіри серед українців. Все залежить від того, як скоро будуть проведені вибори. Поки що ці народні депутати не мають великих шансів на проходження в новий парламент. Але все може змінитися.
