По-перше, давайте з'ясуємо, про кого взагалі йдеться.
Перебіжчики. Термін, який, здається, скоріше асоціюється з минулим століттям, з відчайдушними часами СРСР та тотального шпигунства часів холодної війни. Тоді термін цей майже завжди стосувався тих, кому вдалося втекти з країн комуністичного блоку на Захід.
ПРИЄДНУЙТЕСЯ ДО НАС
Підписуйтесь на наш Viber-канал.
Зворотні перебіжчики (або перебіжчики навпаки) – ті, хто втік із західних демократій, щоб розпочати нове життя в СРСР – були значно більш рідкісними (і куди менш зрозумілими) персонажами в анналах історії. Ретроспективний погляд крізь століття показує, що серед них були не лише «атомні шпигуни» та інші особи, що втікали від судового переслідування, але й чимало «істинно віруючих» у комунізм, ексцентричних і дезорієнтованих.
Зараз літо 2023 року. Росія нещодавно пережила спробу державного перевороту, або заколоту чи повстання – залежно від того, кого про це питати. «Вагнер» втік до Білорусі, а світові корпорації та значна кількість росіян виїхали з РФ ще рік тому.
Рютте зустрівся з Трампом у Флориді
І знову ж таки, невелика група тих, хто вирішив втекти до Росії із Заходу, являє собою дуже різношерсту команду ідеологічно нерозважливих, переслідуваних за кримінальні злочини, психічно нестабільних і просто диваків.
Зустрічайте колишню обвинувачку Джо Байдена Тару Рід.
Протягом кількох тижнів у 2019 році Рід спричиняла значний розголос, і навіть деякий час здавалось, що її звинувачення проти тодішнього кандидата в президенти Байдена в рамках компанії MeToo можуть зірвати президентську кампанію 2020 року.
Рід висунула звинувачення в тому, що Байден скоїв сексуальне насильство над нею на початку 1990-х років, коли вона недовго працювала помічницею в його виборчому штабі.
Історія Рід була широко популяризована деякими найзапеклішими правими критиками Байдена, включаючи брудного шахрая Роджера Стоуна, давно і міцно пов'язаного з Трампом, та нині звільненого русофіла-телеведучого Fox News Такера Карлсона. Проте майже так само швидко почала з’являтися цікава інформації про обставини життя самої Рід. Інтернет-розслідувачі та поважні світові видання виявили деякі документи та копії інтерв’ю, з яких стало відомо про численні псевдоніми Тари, судові позови проти неї, банкрутства, фальсифіковані освітні записи та особисті профілі у GoFundMes.
Двома головними адвокатами, які працювали на Рід у період її виступів у ЗМІ, виявились відомий прихильник Трампа та редактор російського пропагандистського каналу Sputnik News. Спроба медіа-блицу Тари зазнала невдачі.
З огляду на безліч важливих подій, які відбулись у світі за останні три роки, ім’я Тари Рід з тих пір багато хто підзабув. Здавалося, що її справа, яка активно обговорювалась кілька тижнів влітку 2019 року, залишиться дрібною приміткою в минулому.
Здавалося до кількох останніх ескалаційних гучних заяв з боку Рід – і кожна з них була дуже конкретно пов’язана з Росією, війною Путіна та її власними, досі легкодоступними фрагментами виступів у дусі російської пропаганди.
Під час перерваного нею прес-бліцу Рід найбільше розпитували про те, що завдало шкоди її репутації і що стосувалось сфери особистого: банкрутства, судові позови, зміна імен. Але існує паралельний, тривожний напрямок розслідування, про який довго сперечались в Інтернеті, але до якого журналісти ставилися більш обережно.
Висуваючи свої звинувачення проти Байдена, чи працювала Рід на Росію?
Починаючи з минулого року вчинки Рід та її публічні виступи стосовно повномасштабного вторгнення Росії в Україну, м’яко кажучи, ще більш гостро поставили питання, які найбільш сміливі журналісти ставили Тарі ще у 2019 році.
Російський слід у справі Рід досяг кульмінації цього літа, коли вона знову постала перед громадськістю під час сльозливої прес-конференції, щоб повідомити світові, що вона планує стати «перебіжчицею» до Росії.
Рід у супроводі не кого іншого, як засудженої шпигунки та злочинниці, яка стала депутаткою російської Держдуми, Марії Бутіної, оголосила, що переїжджає до Росії, де вона буцімто нарешті зможе «відчути себе в безпеці», як пояснила Тара.
«Я дуже ціную Марію та всіх, хто надає мені [захист]», – завершила Рід свій виступ на Sputnik News, попросивши Володимира Путіна надати їй російське громадянство, пообіцявши «бути хорошою громадянкою і продовжувати [своє] життя в позитивному ключі».
У ретроспективі грандіозний фінал п'єси Рід під назвою «Зворотнє перебіжництво», ймовірно, можна буде побачити протягом кількох років.
У перші роки після обрання Трампа її публічні статті про Росію цілком збігалися з наративами типової американської демократки, лівоцентристської жінки-виборниці, якою Рід позиціонувала себе. У видаленому профілі під одним зі своїх багатьох псевдонімів вона часто гнівно писала про втручання Росії у вибори в США та критично ставилася до жахливих законів країни щодо домашнього насильства.
Але наприкінці 2018 року – за кілька місяців до того, як вона висунула свої звинувачення проти Байдена – щось кардинально змінилося. Рід раптом почала повторювати тези російських блогерів.
І в кількох власних постах вона почала висловлювати прихильність не лише до Росії загалом, а й особисто до Путіна. Деякі з її дописів стали нагадувати еротичні фанфіки про диктатора – особливо це стосується її впевнених твердженнь, що Путіна багато хто сприймає як міжнародний секс-символ.
У листопаді 2018 року Рід писала: «Президент Путін демонструє привабливе поєднання сили з м’якістю. Його чуттєвий образ відображає його любов до життя, втілення благодаті перед лицем труднощів…
Очевидна повага президента Путіна до жінок, дітей і тварин, а також його вміння займатися спортом п’янить американських жінок». Наступного року вона написала статтю, в якій зізнавалась, що «як і більшість жінок у всьому світі, мені подобається президент Путін… дуже подобається, у сорочці чи без сорочки».
У той самий період Рід відкрила тепер уже видалений публічний профіль на веб-сайті краудшерінгу Q and A Quora, де вона поставила лише чотири запитання – усі про Росію. На сайті вона стежила лише за трьома обліковими записами: усі вони належали росіянам, колишнім військовим та самозваним «керівникам пропаганди». Дехто з них невтомно писав у Твіттері про звинувачення Рід, висунуті проти Байдена.
У 2019 році, коли Рід оприлюднила свої звинувачення, інтернет-розслідувачі одразу звернули увагу на постійні й широко задокументовані похвали Рід на адресу Путіна. Дехто з них відкрито висловлював підозру, що Тару в буквальному сенсі завербували росіяни з метою дестабілізації процесу виборів у США.
Експерти-лінгвісти навіть провели мовний аналіз її твітів і висловили думку, що деякі новіші з них були написані зовсім не Рід, а скоріше носієм російської мови. Лінгвісти виявили мовні шаблони, які не відповідали ні її попередніми текстам, ні взагалі текстам англомовної людини.
В часи, коли вона виступила зі своїми звинуваченнями, Рід звикла атакувати всіх, хто публікував її пристрасні пропутінські твори та висловлював припущення про її зв’язки з російськими пропагандистами як змовниками її інтернет-активності.
Вона тоді навіть завантажила відео, в якому висміювала підозри щодо її зв’язків з Росією, на канал NYET, популярний у російських мережах. Згодом це відео було видалене.
Згадаймо літо 2022 року, три роки потому, і повномасштабне вторгнення Росії в Україну. Рід, або ті, з ким або для кого вона працювала, нарешті почали висловлюватись прямолінійно. Вони перестали навіть намагатися приховувати свої зв'язки.
Зокрема, у серпні минулого року Рід стала відвертою прихильницею рашистської Z ідеології – подія, надто шокуюча навіть для маргінальних кіл проросійського Заходу.
У 2022 році Калеб Мопен, який називає себе «марксистом-леніністом» і давнім співробітником RT, спробував заснувати відгалуження Комуністичної партії Америки, яке він назвав Центром політичних інновацій (CPI). Мопен не лише внесений до списку проросійських дезінформаторів міжнародними групами спостереження за ЗМІ, але й був помічений на неофашистських заходах разом із росіянином Олександром Дугіним і француженкою Марін Ле Пен.
CPI припинив свою діяльність невдовзі після свого заснування через публічні звинувачення його членів у зловживаннях. Однак його початковий захід оголошувався як «проведений на підтримку Сталіна, Путіна, Мао, Z-окупації та сепаратистів в Україні».
Проведений у непоказному готелі середнього класу в передмісті Чикаго, захід представляв невелику групу самозваних американських комуністів у беретах, які марширували кулуарами з радянськими та китайськими прапорами, прапором «Донецької народної республіки» та російськими прапорами з літерою Z на підтримку вторгнення Путіна.
Завершився він тим, що п'ять активістів промарширували по сцені і урочисто взялись за руки під звуки «Інтернаціоналу». Серед запрошених гостей, які не крокували маршем, були деякі особи, яких давно вважають російськими агентами-провокаторами, такі як Макс Блюменталь і Джексон Хінкл.
Відео цієї події швидко стало вірусним. Невдовзі воно було видалене, але не раніше, ніж багато міжнародних спостерігачів мали можливість оцінити його на предмет кумедності та одночасно жахливості.
«Це весело», – написав у Твіттері Ідріс Ахмад з New Lines, – «американські «соціалісти» в Чикаго проводять складну церемонію, яку вони завершують підняттям фашистського символу «Z».
«Фріки світу, єднайтеся!» – запропонував модерний лозунг екс-посол України в Австрії Олександр Щерба.
Ольга Лаутман, старша наукова співробітниця Центру аналізу європейської політики, написала: «Тож, по суті, ця порожня подія була організована Росією та пов’язана з правою рукою кремлівської розвідки Russia Today. Це божевілля».
Почесною гостею заходу, яка отримала нагороду від CPI, була не хто інша, як Тара Рід. На відео CPI Рід заявила, що вона «вдячна і зворушена» нагородою, після чого виступила з восьмихвилинною промовою, сповненою інтенсивного вихваляння Росії.
Серед цих спорадичних «спливаючих вікон» у ЗМІ – починаючи з минулорічного мітингу Z-команди в чиказькому готелі до цьогорічної спільної з Бутіної заяви на прес-конференції – був помічений ще один загадковий доказ зв’язку Рід/Росія взимку 2022 року, про який майже не повідомлялось.
Серед святкових новин загубилась дивна історія про те, що Росія спробувала збентежити адміністрацію Байдена, запросивши Рід виступити перед Радою Безпеки ООН як експерку з питань України. Радбез під головуванням Індії відмовився вислухати Рід на тій підставі, що прохання про виступ було незрозумілим і недоречним.
Звивистий шлях Рід до Москви проливає світло на рідкісний, але доволі цікавий феномен, який впродовж останнього століття спостерігався у деяких мешканців Заходу (від симпатиків Радянського Союзу часів холодної війни до нинішніх ентузіастів Путіна), які вирішили переїхати до Росії.
Своєю заявою про еміграцію до РФ Рід приєдналась до сумнівної компанії злочинців і просто необачних, які з різних причин відмовилися від батьківщини – лише для того, щоб майже в кожному випадку потім пошкодувати про це.
Деяким із цих перебіжчиків минулого століття справді вдавалося вижити в Росії, щоб потім померти в крихітній квартирці, де вони почувалися глибоко самотніми й нещасними, адже вони не могли повноцінно спілкуватися російською і їх тримали в ізоляції від громадськості, під пильним «наглядом» КДБ.
Деякі з них потрапили до ГУЛАГу. Декого просто вбила сталінська таємна поліція – за іронією долі переважно як підозрюваних у шпигунстві на користь Заходу.
• Найвідомішим із перебіжчиків зі США до СРСР (а потім і у зворотньому напрямку) був Лі Гарві Освальд. У 1959 році він приїхав до СРСР за туристичною візою, висловлюючи палкі симпатії до радянської влади та просячи дозволу залишитися тут. Радянська влада спочатку не хотіла приймати його, поступившись лише після того, як він спробував покінчити життя самогубством. Але вже у 1961-му він писав у своєму щоденнику, що з нього досить, і що він хоче повернутися додому. У 1962 році йому та його російській дружині дозволили повернутися до США. Що було далі, всім добре відомо.
• Найвідомішим на сьогодні американсько-російським перебіжчиком вже нового століття є Едвард Сноуден. Після копіювання та оприлюднення секретних документів уряд США не визнав Сноудена виправданим інформатором, тому він підлягав судовому переслідуванню за шпигунство. У 2014 році він, намагаючись уникнути екстрадиції до США, втік і зрештою приземлився у Москві, де й отримав політичний притулок. У вересні 2022 року Сноуден отримав російське громадянство, а в грудні того ж року склав присягу на вірність Росії.
• Зірка бойовиків Стівен Сігал – ще один дивний політичний персонаж, який став відвертим прихильником Путіна в 2010-х роках. У 2014 році він назвав Путіна «одним з найпотужніших світових лідерів сучасності» і висловив підтримку анексії Криму. У 2016 році Сігал отримав російське громадянство і був призначений «спецпредставником» російського народу у світі. У лютому цього року Путін нагородив Сігала російським орденом Дружби.
У своєму тривожному есе в червневому випуску Esquire під назвою «Вітаємо обвинувачку Байдена Тару Рід з початком нового життя у Росії», коментатор Чарльз Пірс так висловився про спільну прес-конференцію Бутіної-Рід: «Я не можу стверджувати напевно, що це не просто випадковий збіг, але ця медіа-подія відбувається приблизно в той самий час, коли Москву обстрілюють [безпілотники в Кремлі], і це, безумовно, висвітлює синхронність цих подій під особливим кутом зору».
Зрештою, люди на Заході, можливо, й схильні вважати цих людей – від Сігала до Освальда, від низки зрадників і шпигунів типу Розенберга до Сноудена – просто якоюсь шайкою шахраїв і брехунів. Але насправді ті, хто входить до цієї групи, протягом понад століття послідовно служили більшій, корисній для Росії меті: дискредитувати Захід.
Як би не склалась російська одіссея Тари Рід, безсумнівно одне: вона буде далеко від Каліфорнії. Як писав Пітер Саводнік, автор книги про період втечі Освальда з Радянського Союзу, яка вийшла 2013 року (незадовго до втечі Сноудена у 2014 році): «Є мало доказів в історичних записах того, що їм вдалося здобути хоч щось з того, на що ці люди сподіватися… По суті, ніхто з громадян США, які перейшли на бік Росії, не вважав, що це було розумне рішення».
Погляди, висловлені автором у цій статті, можуть не поділятись Kyiv Post.
