Націоналіст, який випереджав час

31 березня виповнюється 150 років від дня народження фундатора ідеї самостійної України та творця українського війська, першого ідеолога українського націоналізму, який понад 30 років присвятив боротьбі за незалежність України – Миколи Івановича Міхновського.

Микола Міхновський був нащадком старовинного козацького роду, корені якого простежуються ще з XVII століття, народився в сім'ї сільського священника в с. Турівка і за своє недовге життя став одним із найбільш неординарних представників українського національного руху початку XX століття. Він мав відвагу проголосити декларацію про початок відновлення суверенітету України під окупацією російської імперії і першим із наддніпрянських політиків висунув ідею самостійної соборної України, у той час як для більшості українських діячів вершиною прагнень був статус автономії.  

“Державна самостійність є головна умова існування нації, а державна незалежність є національним ідеалом у сфері міжнаціональних відносин”.

Саме він у 1917 році одним з перших почав просувати ідею формування українського війська, постійно наголошуючи на тому, що українську державу необхідно буде виборювати у важкій боротьбі, а для цього потрібна насамперед добре організована та озброєна армія. Невдовзі Міхновський заснував Український військовий клуб імені Павла Полуботка, ставши одним з організаторів 1-го Українського полку ім. Б. Хмельницького. Також він ініціював отримання Україною Томосу про незалежність церкви ще понад століття тому. Та організував підрив пам’ятника Пушкіну у 1904 року в Харкові. Пам’ятник після вибуху встояв, тоді Міхновський промовив: “Я хоча би спробував”.

“Яким правом російське царське правительство поводиться з нами на нашій власній території, наче з своїми рабами? На підставі якого права на всіх урядах нашої країни урядовцями призначено виключно росіян (москалів) або змоскалізованих ренеґатів? На ґрунті якого права з наших дітей готують по школах заклятих ворогів і ненависників нашому народові? Через що навіть у церкві панує мова наших гнобителів?”.

Микола Міхновський був організатором та співзасновником багатьох партій: Революційної української партії, Української народної партії, Украї́нської демократи́чно-хліборо́бської па́ртії.

Ось як згадував його один із засновників Союзу української державності Віктор Андрієвський: «Його відверто боялася будь-яка влада з тих, що розривали Україну на шматки. Міхновський - людина міцної вдачі, залізної та непохитної волі - був незручним, ба й небезпечним, опонентом. "Він був з тих людей, які вміють заразити - романтик, мрійник і ентузіаст. Але й - політик, свідомий дійсності і обставин. Я, що близько знав Миколу Івановича Міхновського, мушу відзначити ще одну його рису - сарказм… Ніхто так не вмів "приставити слово" - охарактеризувати свого противника, як він".

«Головна причина нещастя нашої нації - брак націоналізму серед широкого загалу її. Націоналізм - ангел помсти для пануючих і визискуючих націй, ангел помсти за упосліджених. У нас в Україні націоналізм дуже припізнився: наша нація, виключаючи небагатьох, переважно з інтелігенції, - не націоналістична. Вона не має національної свідомості серед загалу… не має наймогутнішої зброї для захисту своїх інтересів».  

Чимало колег не розуміли Міхновського, деякі навіть відверто недолюблювали за авторитарний характер і надмірний радикалізм, але його знала і поважала вся тогочасна українська культурна еліта. Він був настільки талановитим оратором, що на його виступи купували квитки. Найвідоміші промови увійшли в збірку «Самостійна Україна», де він піднимає питання, які досягли піку актуальності в наш час.

«Доки хоч на однім клапті української території пануватиме чужинець, всі покоління українців йтимуть на війну».

У «Самостійній Україні» автор наголошував на порушення з боку росіян домовленостей з українцями, укладених ще у Переяславі в 1654 році. Вони передбачали, на думку Міхновського, створення конфедеративної держави. Адже, як вважав він, під час повстання Богдана Хмельницького виникла українська держава. Натомість російська сторона знищила цю державу й почала проводити русифікаторську політику.

«Над нами висить чорний стяг, а на ньому написано: смерть політична, смерть національна, смерть культурна для української нації! І от посеред таких лихих обставин ми зійшлися до купи, ми згромадилися в одну сім'ю, перейняті великим болем та жалем до тих страждань, що вщерть наповнили народню душу і, хай навпаки логiці подій, ми виписали на прапорі: одна, єдина, нероздільна, вільна, самостійна Україна від гір карпатських аж по кавказькі!»

На цій землі йому судилося прожити всього 51 рік. Микола Міхновський був знайдений повішенним в садку свого друга Володимира Шемета з предсмертною запискою в кишені: «Волію вмерти власною смертю! І сюди круть, і туди верть, однаково в черепочку смерть, як каже приказка. Перекажіть моє вітання тим, хто мене пам'ятає. Ваш Микола". Це сталося на наступний день після кількох днів допитів в ДПУ. Факт самогубства до сих пір викликає сумніви.

Сьогодні в Україні відбуваються масові заходи, приурочені до дня народження Миколи Міхновського, ідеї якого відгукуються в душі кожного українця, і зараз як ніколи. Завзятий борець за самостійну Україну залишив нам 10 заповідей, які були написані для Української Народної Партії в 1903 році і про які хочеться нагадати зараз, у 2023 році:

1. Одна, єдина, неподільна, від Карпат аж до Кавказу самостійна, вільна, демократична Україна — республіка робочих людей.

2. Усі люди — твої браття, але москалі, ляхи, угри, румуни та жиди — се вороги нашого народу, поки вони панують над нами й визискують нас.

3. Україна для українців! Отже, вигонь звідусіль з України чужинців-гнобителів.

4. Усюди й завсігди уживай української мови. Хай ні дружина твоя, ні діти твої не поганять твоєї господи мовою чужинців-гнобителів.

5. Шануй діячів рідного краю, ненавидь ворогів його, зневажай перевертнів-відступників — і добре буде цілому твоєму народові й тобі.

6. Не вбивай України своєю байдужістю до всенародних інтересів.

7. Не зробися ренегатом-відступником.

8. Не обкрадай власного народу, працюючи на ворогів України.

9. Допомагай своєму землякові поперед усіх, держись купи.

10. Не бери собі дружини з чужинців, бо твої діти будуть тобі ворогами, не приятелюй з ворогами нашого народу, бо ти додаєш їм сили й відваги, не накладай укупі з гнобителями нашими, бо зрадником будеш. 


Можна повісити тіло, але ідея буде жити вічно.

Микола Іванович Міхновський (31 березня 1873 – 3 травня 1924) – Вічна пам'ять.