ПОЯСНЕННЯ: Історичне значення ратифікації Туреччиною членства Фінляндії в НАТО

Історичною і значною подією стало те, що вчора ввечері Туреччина стала останнім членом НАТО, який ратифікував членство Фінляндії у військовому альянсі.

Глава НАТО Єнс Столтенберг привітав ратифікацію, зазначивши у Twitter, що вона «зробить всю сім’ю НАТО сильнішою та безпечнішою».

Після десятиліть утримання від військових альянсів Фінляндія та сусідня Швеція оголосили про свої заявки на вступ до НАТО після вторгнення Росії в Україну минулого року.

Ось п’ять речей, які слід знати про заявки двох країн на членство.

Історичні розвороти

Десятиліттями більшість шведів і фінів підтримували політику військового нейтралітету. Але вторгнення Росії в Україну минулого року викликало різкі повороти. Зміна була особливо драматичною у Фінляндії, яка має спільний 1300-кілометровий кордон з Росією.

Більше по темі

План Зеленського замінити контингент США в Європі українським привернув увагу Трампа

Україна представила Трампу нові пропозиції, в яких є, зокрема, й наміри замінити американські війська в Європі українськими, щоб надати підтримку США та укласти прийнятну мирну угоду з Росією.

До подання заявки громадська підтримка членства в НАТО залишалася стабільною на рівні 20-30% протягом двох десятиліть, але лютневе опитування показало, що 82% підтримали рішення приєднатися до альянсу, повідомляє AFP.

Опитування у Швеції в січні показало, що 63% шведів виступають за приєднання до блоку. Під час холодної війни Фінляндія зберігала нейтралітет в обмін на запевнення Москви, що вона не вторгнеться.

Після падіння залізної завіси Фінляндія залишилася позаблоковою у військовому плані. Швеція прийняла офіційну політику нейтралітету наприкінці наполеонівських війн 19-го століття, яка була змінена політикою військової неприєднання після закінчення холодної війни.

Складний шлях

Скандинавські сусіди спочатку були непохитні у питанні приєднання до НАТО, погодившись подати свої заявки одночасно. Попри запевнення, що їх зустрінуть з «розпростертими обіймами», їхні заявки швидко наштовхнулися на опозицію, насамперед з боку Туреччини, яка є членом НАТО.

Заявки на вступ до НАТО мають ратифікувати всі члени альянсу. Президент Туреччини Реджеп Ердоган у середині березня звернувся до парламенту з проханням ратифікувати заявку Фінляндії, але відклав це рішення щодо Швеції через низку суперечок.

Подібним чином, коли 27 березня Угорщина ратифікувала заявку Фінляндії, заявку Швеції було відкладено «на потім». Фінляндія вирішила рухатися вперед, навіть якщо це означало залишити Швецію позаду. Оскільки парламент Фінляндії вже схвалив заявку, все, що йому потрібно зробити зараз, коли всі ратифікації забезпечені, це надати на зберігання «документ про приєднання» у Вашингтоні для остаточного оформлення членства.

Швеція проти Туреччини

Швеція, Фінляндія та Туреччина підписали тристоронній меморандум на саміті НАТО в червні минулого року, щоб забезпечити початок процесу вступу. Але Анкара неодноразово стикалася зі Стокгольмом, заявляючи, що її вимоги залишилися невиконаними, зокрема щодо екстрадиції громадян Туреччини, яких Туреччина хоче переслідувати за «тероризм».

Він звинуватив Швецію в наданні безпечного притулку для «терористів», зокрема членів Робітничої партії Курдистану (РПК). Переговори між країнами були тимчасово призупинені на початку 2023 року після того, як у Стокгольмі влаштували протести, які включали як спалення Корану, так і імітацію повішання опудала Ердогана. Пізніше шведські ЗМІ з'ясували, що спалення Корану організував журналіст, пов'язаний з Кремлем.

Військові

Політика Швеції довго диктувала, що країні потрібна сильна армія для захисту свого нейтралітету. Але після холодної війни вона різко скоротила витрати на оборону, сконцентрувавши свою військову увагу на миротворчих операціях. Об’єднуючи різні види військ, шведська армія може мати близько 50 000 солдатів, приблизно половина з яких є резервістами.

Хоча Фінляндія так само проводила політику скорочення витрат на оборону, вона утримувала набагато більшу армію, ніж Швеція. Чисельність країни з населенням 5,5 мільйона осіб становить 280 000 військових плюс 600 000 резервістів.

Після вторгнення Росії в Україну обидві країни оголосили про збільшення витрат. Швеція заявила, що націлена на 2 відсотки ВВП «якнайшвидше», а Фінляндія додала понад 2 мільярди євро (2,1 мільярда доларів) до свого оборонного бюджету в 5,1 мільярда євро протягом наступних чотирьох років.

Спогади про війну

Хоча Швеція надсилала війська до міжнародних миротворчих місій, вона не вступала у війну понад 200 років. Спогади Фінляндії про війну набагато свіжіші. У 1939 році її окупував Радянський Союз. Фіни вели запеклу боротьбу під час кривавої Зимової війни, але врешті-решт країна була змушена поступитися величезною частиною своєї східної Карелії за мирним договором з Москвою.

«Угода про дружбу» 1948 року передбачала, що Радянський Союз погодився більше не вторгатися, доки Фінляндія не братиме участь у будь-якій оборонній співпраці із Заходом. Дійсно, термін «фінляндизація» був придуманий для опису вимушеного нейтралітету країни, щоб заспокоїти свого сильнішого сусіда.

Багато політологів, особливо колишній держсекретар США Генрі Кіссінджер, закликали до фінляндизації України. Але ця можливість також, завдяки повномасштабному вторгненню Росії, була відкинута.