Поза межами кордонів України вторгнення Росії до країни-сусідки призвело до часткового перегляду світового порядку, зокрема до формування нових блоків, яких не було з часів холодної війни.
Поза межами кордонів України вторгнення Росії до сусідньої країни призвело до часткового перегляду світового порядку, зокрема до формування нових блоків, яких не було з часів холодної війни. Ось деякі з основних змін на той час, коли війна добігає кінця свого першого року.
ПРИЄДНУЙТЕСЯ ДО НАС
Підписуйтесь на наш Viber-канал.
Нові блоки об'єднуються
Війна загострила конфлікти та протистояння, а також існуючу глобальну тенденцію до об’єднання країн у блоки з центрами у Вашингтоні та Пекіні.
«Ми перейшли до невпорядкованого багатополярного світу, де все є зброєю: енергія, дані, інфраструктура, міграція», – заявив у грудні Високий представник Європейського Союзу з питань закордонних справ і політики безпеки Жозеп Боррель. «Геополітика – це життєво важливе слово, все є геополітикою».
Без заявих деталей, - Зеленський про удар по арсеналу під Брянськом
Центральна Азія, Кавказ, Балкани, Африка та Азіатсько-Тихоокеанський регіон здавна були театром битви за вплив між такими державами, як Китай, ЄС, Росія та Туреччина – чи то через фінансування інфраструктурних проектів, чи то шляхом укладання угод щодо торговельної, військової чи дипломатичної співпраці.
Війна проти України ще більше розхитала ситуацію, послабивши контроль Росії над колишніми радянськими республіками в Центральній Азії та відкривши для Туреччини нову роль посередника.
«Ця хаотична реорганізація реальна, але, скоріш за все, тимчасова», – вважає П’єр Разу, голова французького дослідницького центру FMES.
«Після закінчення війни Росія та Європа неминуче будуть ослабленими та виснаженими, тоді як двома найбільшими бенефіціарами цієї ситуації будуть США та Китай», – додав він.
Росія зближується з Китаєм
Китаю довелося розглядати цю війну в світлі своєї довгострокової стратегічної мети стати провідною державою світу до 2049 року.
Хоча Пекін підтримує Москву, він уникає кроків, які могли б налаштувати проти нього Захід.
«Китай не дистанціюється, а скоріше консолідує свої тісніші відносини» з Росією, вважає Еліс Екман, аналітикиня з питань Азії Інституту досліджень безпеки ЄС.
У своєму щорічному звіті, опублікованому цього місяця, розвідувальні служби Естонії заявили, що «передчасно розглядати стриману підтримку Сі Цзіньпіном війни Путіна як ознаку дистанціювання від Росії».
Може ця підтримка не є широкою, і Китай не пропонує такого ж рівня допомоги, як Вашингтон надає Україні, але «ми повинні зважати на факти: їхні економічні зв'язки зміцнилися», – наголошує Екман.
Насправді перебіг цієї війни свідчить про те, що Москва ризикує стати простим васалом або сателітом Пекіна.
«Росія не в змозі вести на рівних переговори з Китаєм, який візьме від Росії все, що забажає, не даючи їй того, що вона хоче», – наприклад, зброю чи важливі електронні компоненти, – вважає Агата Демаре, економістка і експертка із санкцій.
Тим не менш, «ідеологічні міркування можуть зіграти провідну роль за умови економічного дисбалансу, і ці відносини не слід аналізувати лише з точки зору раціональності», – додає Екман.
«Кремль робить ставку на диверсифікацію своїх геополітичних, економічних і стратегічних зв'язків з Туреччиною, Близьким Сходом, Іраном і Африкою», щоб обмежити свою залежність від Китаю, додає Разу.
Величезний ядерний арсенал Росії – набагато більший, ніж у Китаю – також заважає їй стати повністю підпорядкованою Пекіну.
Чи має ще значення Європа?
Для Європейського Союзу війна представляє як потенційну можливість показати, що він ще здатен виступати в ролі ключового гравця, так і небезпеку знову зіграти другу (після Вашингтона) скрипку.
«Європа діє досить непогано, вона продемонструвала свою стійкість, свою здатність дуже швидко реагувати з самого початку війни, надаючи військову підтримку, допомогу біженцям, зменшуючи свою енергетичну залежність» від Росії, сказав один із високопоставлених європейських чиновників на умовах анонімності.
ЄС «відповів на нагальні потреби. Чи підготувався він до майбутнього та до свого місця на глобальній шахівниці? Треба над цим попрацювати», – додав чиновник.
Демаре зауважує, що «очевидно є два блоки: один американський, інший китайський з його союзниками, зокрема Росією. Поки неясно, стане Європа третім блоком чи ні, чи вона приєднається до американців».
Спільно із Вашингтоном наразі підтримуючи Київ, європейські лідери хочуть «зміцнити відносини зі США, але розуміють, що вони можуть залишитися наодинці на один-два політичні терміни», якщо кандидат-ізоляціоніст знову претендуватиме на Білий дім, говорить Разу.
З огляду на те, що все більше атлантичних країн-членів ЄС не бачать майбутнього поза зоною безпеки США та НАТО, союз шукає більше можливостей для забезпечення своїх стратегічних потреб чимось, окрім російського викопного палива, постачання якого тепер значною мірою припинене.
У декларації саміту, що відбувся у Версалі поблизу Парижа в березні минулого року, такі галузі, як видобуток ключових сировинних матеріалів, виробництво напівпровідників та харчових продуктів були визначені як пріоритетні.
Бруно Тертре з французького Фонду стратегічних досліджень (FRS) зазначив, що європейці страждають від своєї схильності до «стратегічного зволікання», відмовляючись діяти, поки в них не залишається іншого вибору.
Тим не менш, ЄС намагатиметься прокласти собі дорогу до місця учасника будь-яких переговорів, якими завершиться російсько-українська війна.
Як говорить з цього приводу Тертре: «Якщо вас немає за столом, ви в меню».
«Я не хочу, щоб лише китайці чи турки домовлялися про те, що буде далі», – сказав президент Франції Еммануель Макрон газеті Le Monde у грудні.
Поворот США у бік Азії
У 2009 році тодішній президент Барак Обама передбачив, що «відносини між Сполученими Штатами та Китаєм визначать перебіг 21 століття», передвіщаючи переміщення уваги Вашингтона з Атлантичного світу на Тихоокеанський.
Проте вторгнення Росії в Україну свідчить про те, що колишньому віце-президенту Обами Джо Байдену не так легко відкрутитися від Європи.
«Росія стримує цей американський зсув у бік Китаю. США повинні відносно швидко вирішити це європейське питання», – заявив один з командувачів французької армії генерал-майор Бертран Тужуз.
Дослідниця Вашингтонського університету Джованна Де Майо заявила, що Байден зіткнувся з необхідністю «балансування», підкресливши «збільшення закликів до якнайшвидшого врегулювання конфлікту» з боку політиків США, а також нарікання опозиції від Республіканської партії щодо постачання Байденом зброї Україні.
Тим не менш, ця війна дала нам багато уроків щодо потенційного конфлікту з Китаєм з приводу Тайваню, заявив нещодавно Financial Times командувач збройних сил США в Японії Джеймс Бірман.
«Після російської агресії в 2014 і 2015 роках ми серйозно взялися за підготовку до майбутнього конфлікту: навчання українців, попереднє розміщення поставок, визначення місць, з яких ми могли б здійснювати постачання», – сказав Бірман.
«Ми називаємо це облаштуванням театру. І ми облаштовуємо його в Японії, на Філіппінах та в інших місцях».
Удар по глобалізації
Окрім постачання Києву зброї, союзники України на чолі зі США та ЄС прагнуть придушити російську економіку жорсткими санкціями.
Ці заходи позначаються, серед іншого, й на глобальній системі вільної торгівлі, якою вона сформувалась після закінчення холодної війни, вона вже достатньою мірою постраждала.
«Санкції заповнюють порожнечу в дипломатичному просторі між неефективними деклараціями та потенційно смертоносними військовими операціями», – написала Демаре у своїй книзі «Backfire» («Зворотній вогонь»).
У сфері енергетики, де Росія є суперваговиком, такі санкції, як впроваджене G7 та ЄС обмеження на ціну за барель експортованої нею нафти, «покінчили з глобальним ринком» викопного палива, заявив AFP виконавчий директор Totalenergies Патрік Пуйанн.
«Як взагалі може спрацювати ідея глобальної ціни на нафту, коли ми вирішили запровадити обмеження, в той час як два головних покупці – Китай та Індія (які не долучились до санкцій) – можуть купувати в росіян за іншою ціною?» – риторично питає Пуйанн.
«Це щось справді нове, і ми маємо випробувати це у 2023 році».
Великі держави порушують колись майже священні принципи вільної торгівлі і в інших випадках, як-от обмеження, накладені США на продаж певних комп’ютерних чіпів Китаю, або призупинення Індією експорту пшениці.
Усі ці передбачувані наслідки стали доповненням до наслідків удару пандемії коронавірусу по глобальних ланцюгах поставок.
«Тенденція до фрагментації світу з’явилася ще до війни, але стався подвійний шок – пандемія, а потім ще й війна – який прискорив її», – підкреслила Демаре.
Криза вартості життя
Війна призвела до різкого підвищення вартості їжі, тепла та житла – трьох основних людських потреб – від країн Африки, що розвиваються, до заможної Європи.
«Глобальна криза вартості життя вже тут», – заявили учасники Всесвітнього економічного форум у своєму щорічному звіті щодо глобальних ризиків за 2023 рік, зазначивши, що тиск зростав ще до того, як почалась пандемія COVID-19.
Хоча деякі уряди намагалися стримати цей процес, «у 2022 році світом прокотилась безпрецедентна хвиля протестів з приводу різкого зменшення доступності основних речей, необхідних людині для задоволення базових своїх повсякденних потреб», – зазначають аналітики Наомі Хоссейн і Джеффрі Хеллок у дослідженні для німецького Фонду Фрідріха Еберта.
«У кількох країнах ці протести переросли в масштабніші національні політичні кризи, які супроводжувалися сплесками насильства, людськими жертвами та вимогами політичних змін», – додають вони.
Країни Африки та Близького Сходу особливо постраждали через те, що вони імпортують величезну кількість їжі. Також по всьому світові постраждали бідні країни з невеликими фінансовими можливостями.
