Бій під Крутами. Бій за майбутнє

29 січня в Україні відзначається день вшанування загиблих у бою під Крутами. Для українського народу цей бій є символом героїзму молодого покоління в боротьбі за незалежність. Тоді близько 400 курсантів і студентів стримали наступ на Київ майже чотиритисячної армії більшовиків.

7 січня 1918 року більшовики оголосили загальний наступ на Україну для знищення Української Народної Республіки (УНР). Вже в середині січня 1918 року більшовицькі сили наступали на Київ з двох напрямків. Загін під командуванням Михайла Муравйова просувався з Полтавщини, а на Чернігівському напрямку діяв 1-й Мінський революційний загін на чолі з Рейнгольдом Берзіним. 28 січня вони заволоділи ключовим пунктом української оборони на Чернігівщині - станцією Бахмач.

На підступах до столиці генерал Муравйов закликав: “Наше бойове завдання – взяти Київ... Жаліти київських мешканців нема чого, вони терпіли гайдамаків – нехай знають нас і одержать відплату. Жодного жалю до них! Кров’ю заплатять вони нам. Якщо треба, то каменя на камені не залишимо".

Щоб стримати наступ Червоної гвардії на ділянці Гребінка-Крути, Симон Петлюра надіслав юнкерів військової школи ім. Богдана Хмельницького, підрозділ гайдамаків, курінь, сформований зі студентів Університету св. Володимира (нині ім. Т. Шевченка) та старшокласників Кирило-Мефодіївської гімназії. Загалом під Крутами захищало Київ 420 добровольців, більшість з яких були 18-20 річними юнаками. На них же наступало військо з-понад 4000 окупантів.

29 січня 1918 року в Крутах перебувало до 420 українських вояків, юнаків і студентів з 16 кулеметами на озброєнні та однією гарматою на залізничній платформі. Росіяни ж мали бронепотяг та артилерію.

Герої Крут тримали оборону п'ять годин, завдавши більшовикам вагомих втрат та стримавши їхній наступ до темряви. Далі під тиском ворога більшість підрозділів організовано відступили до ешелонів на станції неподалік і вирушили в бік Києва, руйнуючи за собою залізничні колії. Але один невеликий загін гімназистів та студентів з 27 юнаків, заблукавши у темряві, повернувся до станції Крути, яка на той час уже була зайнята більшовиками. Вони потрапили в полон. Полонених катували, а потім стратили. Перед розстрілом вони заспівали гімн України. Згодом частину героїв поховали на Аскольдовій могилі у Києві.

У бою під Крутами загинуло з української сторони, за різними оцінками, 70–100 осіб, а втрати більшовицьких військ склали 300 військових.

Затримавши ворога на чотири дні, українські війська дали змогу уряду укласти важливий Брестський мир між УНР і державами Четверного союзу (Німецька імперія, Австро-Угорська імперія, Болгарське царство і Османська імперія). Перемовини закінчилися 9 лютого 1918 року підписанням Брестського мирного договору.

Цим документом визнавалась самостійна УНР, яка ставала суб’єктом міжнародних відносин. Це було історичне рішення.

4 лютого 1918 року більшовицькі війська Михайла Муравйова підійшли до Києва. Вони 2  дні безжалісно обстрілювали місто з артилерії, ще через 3 дні муравйовці увірвалися до столиці. Почалися масові мародерства та вбивства українських чиновників, офіцерів та  усіх “підозрілих” громадян. Тоді жертвами “червоного терору” стали декілька тисяч киян. Вже наприкінці лютого 1918 року українські війська за підтримки німецьких та австро-угорських завдяки Брестському мирному договору почали звільнення від більшовиків території України. До квітня було звільнено майже всю країну.