Чи не найголовнішою подією останнього тижня у зовнішньополітичній сфері США, яка напряму стосується України, мабуть, стало висунення, а отже й практично неминуче призначення Річарда Ґренелла, юриста та медійника, спеціальним переговорником адміністрації Трампа щодо Росії та України.
Чим відомий Річард Ґренелл
Головним дипломатичним досягненням цього пана є те, що він був представником адміністрації Трампа на переговорах між Сербією та Косово у 2018-2020 роках. У цій ролі він допоміг обом сторонам пом'якшити риторику, принаймні на папері зобов'язатися не стріляти одне в одного та відновити більшу частину торгівлі.
ПРИЄДНУЙТЕСЯ ДО НАС
Підписуйтесь на наш Viber-канал.
"Пряником" США на цих переговорах були обіцянки (досить серйозні для регіону) інвестицій у регіональну залізничну та портову інфраструктуру. "Батогом" - відмова від фінансування та продовження підтримки лише Косова. Внаслідок тих переговорів була укладена угода, Белград і Приштина обмінялися мирними заявами, а рівень насильства/нестабільності в регіоні дещо знизився.
Москва вербує єменських найманців для війни в Україні
Я також читав, що Ґренелл був послом у Німеччині протягом двох років і йому вдалося розлютити німців, заявивши, що їм краще припинити торгівлю з Китаєм, бо... Крім того, деякий час він був тим, хто перевіряв інформацію від національної розвідки, що надходила до Трампа.
Це досить незрозуміло для України, і якщо хтось, хто читає це, краще обізнаний з Косово та Сербією, хоче мене виправити, будь ласка, зробіть це. Однак я думаю так: хоча Ґренелл і Косово у 2020 році зараз поза увагою людей, які зосереджені на Україні/Росії, його діяльність щодо цього конфлікту все ж таки є прикладом поведінки адміністрації Трампа в переговорах щодо конфлікту в Європі.
Цей минулий досвід Ґренелла, я б сказав, має пряме і, можливо, екзистенційне значення для національної безпеки України зараз
Якщо дивитися на речі ширше, ніж просто з української точки зору, то ситуація аналогічна. Зовнішня політика адміністрації Трампа у 2016-2020 роках відома всім, і насправді немає про що говорити надалі. Що сталося, те сталося.
Що Трамп скаже робити Ґренеллу з російсько-українською війною - спроба прогнозу
Виходячи з ситуації з Косово-Сербією, мені здається, що найімовірнішим наказом Трампа для Ґренелла буде швидко врегулювати справи між Києвом і Москвою, і Трампа насправді не дуже хвилює, як і на яких умовах - аби США не були сильно втягнуті. Метою адміністрації буде не допустити, щоб "суперечка" між Росією та Україною стала довготривалим фактором, що привертає увагу, і в ідеалі зробити її "вирішення" схожим на дипломатичну перемогу адміністрації Трампа.
Тут слід враховувати те, що репутація США як надійного партнера навряд чи хвилюватиме адміністрацію Трампа. (Якщо, звичайно, не буде військового конфлікту з китайцями, і тоді буде вже пізно. І до того ж, адміністрація Трампа не може диктувати Сенату, як голосувати, Республіканська партія серйозно розділена щодо політики США щодо України та Росії, тому, навіть якщо Ґренелл досягне угоди, яка подобається Трампу, немає гарантії, що у Трампа є голоси в Сенаті, щоб її схвалити).
Мені здається, що головне американське припущення базується на тому, що завдяки переважаючим ресурсам і загальній незацікавленості Європи у продовженні конфлікту та небажанні проводити власну зовнішню політику, США диктуватимуть будь-які умови, які вони хочуть у російсько-українській війні.
На мою думку, справжнє питання полягає в тому, як європейські лідери бачать підтримку України і наскільки не готові "кидати її під автобус", хоча це, ймовірно, те, чому адміністрація Трампа, швидше за все, віддасть перевагу.
Історичним тлом, на якому європейці робитимуть ці розрахунки, буде те, як адміністрація Трампа реагувала на російську агресію в минулому, особливо коли йшлося про європейську безпеку, тобто про союзників по НАТО. Знову ж таки, є факти:
- Російські агенти отруїли перебіжчика Сергія Скрипаля у Великій Британії, і адміністрація Трампа не відреагувала
- Росія призначила винагороду за американських військових у Сирії, і довгостроковою реакцією адміністрації Трампа було виведення американських військ та уникнення втручання у російсько-сирійські військові операції проти антиурядових формувань
- Росія готувалася до війни та проводила масштабні навчання, що передували війні, на кордоні з Україною, і адміністрація Трампа ігнорувала це
Військова підтримка США Україні у 2016-2020 роках обмежувалася кількома сотнями ПЗРК. Ніякої важкої зброї, ніяких зобов'язань щодо сильнішої підтримки США у разі подальшої російської агресії.
Співпраця США з НАТО в цей період була переважно діалогом на тему "європейці платять недостатньо".
Для зовнішньої політики та національної безпеки Трамп неодноразово обирав людей, у яких було мало або зовсім не було досвіду роботи в цих сферах (Рекс Тіллерсон, Джаред Кушнер, Майкл Флінн, Ларрі Кадлоу), або людей з досвідом, яких він звільняв, коли вони відмовлялися виконувати те, що, на їхню думку, було дурним наказом, який підривав національну безпеку США (Джон Болтон, Ґері Кон, Джеймс Меттіс, Х.Р. Макмастер).
Політика США щодо Ірану була зосереджена на санкціях та конфронтації, що мало наслідком спонукання Ірану шукати шляхи експорту нафти та союзників, які протистоять США, підвищувати ставки у своїй тіньовій війні проти Ізраїлю та зближувати Іран з Росією.
Якщо підтримка демократії, відкритих ринків та індивідуальної свободи проти диктаторів та агресії колись були цілями зовнішньої політики США, і в ситуації, коли путінський режим діяв як хрестоматійний агресор, то за часів адміністрації Трампа 1.0 це пішло у небуття. Його найбільшим зовнішньополітичним досягненням були фотосесії з Кім Чен Ином.
До речі, перевіряючи останню тезу, я був вражений тим, наскільки неважливим і незначним було вторгнення Росії в Україну навіть для критиків Трампа, загалом у США, для місцевих лівих у 2016-2020 роках. Окупація Криму тоді, як і зараз, розглядалася ними як доконаний факт. Загалом російсько-українську війну вони бачать як локальний конфлікт, неважливий для США. Нікого не хвилює подальша російська агресія.
Думаю, варто нагадати, що у вівторок цього тижня група держав, які називають себе (можливо, не оригінально) "Північна група - Україна", оголосили про запуск нової рамкової програми оборонної співпраці, спрямованої на озброєння української армії. Серед країн-учасниць: Данія, Швеція, Фінляндія, Норвегія, Ісландія, Естонія, Латвія, Литва, Німеччина, Нідерланди, Польща, Велика Британія.
Це не символічно, це наступний крок. Вже зараз, безпосередньо (виправте мене тут), мені відомо про оборонне виробництво, яке вже запустили в Україні данці, фіни та німці, і про просування планів налагодити спільне виробництво з Норвегією, Нідерландами та Литвою.
Суть у тому, що якщо вам цікаво, чи зможе Європа заповнити прогалину, яку, ймовірно, створять американці, то це питання залишається відкритим. Але очевидно, що є певні наміри, і порівняно з минулим, ці плани дещо більші.
Ця публікація є адаптованим перекладом посту експерта Kyiv Post Стефана Коршака на його сторінці у Facebook. З ним ви можете ознайомитися тут.
Погляди, висловлені автором у цій статті, можуть не поділятися Kyiv Post.
