Якою б не була короткострокова підтримка України з боку США, на горизонті залишається ймовірність обрання Трампа президентом у листопаді. Навіть ігноруючи це, натепер нам слід усвідомити, що безпека Європи - в руках самої Європи. Події останніх двох з половиною років чітко показали, що Європа повинна розробити власні засоби захисту.
Іноді в тому, що стосується міжнародних відносин, слід припускати найгірше – не через недовіру до друзів чи підозру в злих намірах, а тому, що це прагматично. Якщо вони підтримають, то все добре. Але якщо ні, то принаймні ви припускали таку можливість і відповідно підготувалися.
ПРИЄДНУЙТЕСЯ ДО НАС
Підписуйтесь на наш Viber-канал.
Багато хто припускає, що якщо до влади прийде Трамп з усією його нахабною готовністю дозволити Росії робити з Європою все, що заманеться, то буде лихо, що настане глобальна ера автократичного панування. Таке може бути, але цей результат не визначений наперед. Це лише ймовірний розвиток подій, якщо ми будемо мляво вважати, що міжнародний порядок вільних держав можуть гарантувати лише США і що їхня відмова від взаємодії з міжнародним співтовариством або НАТО означатиме кінець свободи, як ми її знаємо.
Президент України назвав умови для переговорів з Путіним
Моя пропозиція – припинити наші спекуляції та понтифікації на тему майбутніх зобов’язань США, інакше це буде капітуляція перед ідеєю, що майбутнє Європи та свободи залежить від США та їхніх дій. Натомість ми повинні привести Європу у форму.
Європейська історія та впевненість
Нагадаймо собі про довіру, яку повинна мати Європа. Концепція держави, відданої ідеям свободи, була за своєю суттю європейською. Стародавні Афіни навряд чи були вільними за нашими сучасними стандартами. І все ж саме з цього величного древнього міста вийшли ідеї особистої свободи та підзвітності влади, які потім заразили Рим, виникли в італійських містах-державах епохи Відродження і зрештою охопили, як пожежа, всю Європу в епоху Просвітництва. А потім був злет деяких із найкращих наукових і культурних досягнень.
Твори та ідеї Батьків-засновників Америки, викладені не в останню чергу в “Федералістичних документах”, які заклали основу Республіки, сповнені натхнення від цієї європейської історії та її видатних особистостей. Вони захоплювалися Джоном Локком за його революційний характер. Монтеск'є надихнув їх своєю ідеєю розподілу влади. Іх захопили ідеї Полібія про змішані конституції, які він запозичив у Арістотеля, а похмурі застереження Макіавеллі наелектризували їхні підозри щодо влади.
Російсько-українська війна — це грубий і глибокий заклик до дії, шанс для Європи зупинитися на своїй історії та усвідомити, що вона має спадщину, щоб забезпечити незалежне та натхненне лідерство в ідеях свободи.
Основи свободи існували до появи Сполучених Штатів у 1776 році. Так само і майбутнє людської свободи не залежить від того, чи залишаться Сполучені Штати її ременем передачі. Коли розвалився Афінський (Делоський) морський союз, ідеї свободи все ще жили в Древньому Римі. Звісно, Делоського союзу вже давно немає, але деякі з нас вважають себе вільними. Багато націй і альянсів можуть бути охоронцями свободи мислення.
У певному сенсі можна сказати, що критики в Америці мають рацію. Європа стала надто залежною від американської щедрості, надто звикла до ідеї, що глобальна свобода невід’ємна від очолюваного США альянсу. У такому ставленні відчувається ліниве самовдоволення. Російсько-українська війна — це грубий і глибокий заклик до дій на цьому фронті, шанс для Європи поглянути на власну історію та усвідомити, що її спадщина може і мусить забезпечити незалежне та натхненне лідерство в ідеях свободи.
Знову європейське лідерство
Як могла би виникнути ера лідерства?
По-перше, в інтелектуальному плані ідеї свободи ніколи не були більш актуальними у світі, в якому технології, соціальні медіа та військова сила поставили перед ними нові виклики. Ми повинні заохочувати своєрідне “друге просвітництво”, спонукаючи нове покоління думати про свободу та пожвавлювати дискусію та енергію на її захист, особливо в наших школах і університетах. Наука і мистецтво займають центральне місце в цьому погляді на цивілізацію.
По-друге, у більш практичних питаннях Європі необхідно створити військовий альянс, який зможе гарантувати її безпеку. Це не означає розпуск НАТО, але можна уявити військове угруповання, готове самотужки захищати Європу. Ця нова Делоська ліга – для аргументації назвемо її ДЕМОС (альянс демократичних військових організацій DEmocratic Military OrganisationS) – могла би постати з вогню російсько-української війни. Військова доктрина DEMOS була би простою – створення та координація військової сили, здатної захистити Європу від загроз.
Належним чином спланований потенціал озброєння, військова інтеграція та доктрина оборони гарантували би Європі наявність засобів захисту своїх кордонів від нападу та забезпечення суверенітету своїх членів. DEMOS як суто оборонний альянс мав би погодити мінімальний рівень участі членів, координацію їхніх сухопутних, морських і повітряних сил, а також їхню здатність швидко реагувати на небезпеку.
Такий альянс не повинен бути інституцією Європейського Союзу, для якого в такому разі з'явиться жахливий ризик мілітаризації. Крім того, до альянсу можуть приєднатися багато держав, які не входять до ЄС. Я маю на увазі не лише Британію, а й інші ліберальні демократії в Європі та, можливо, за її межами. Насправді, задуманий правильно, такий альянс міг би посилити, а не послабити ядро НАТО.
Це був би альянс, зобов’язаний захищати цінності підзвітного та представницького уряду, неупереджених правових систем, рівність перед законом, свободу слова і все те, що втілює в собі демократичний світ, і що ми свідомо вважаємо основою “вільних” держав.
Попри жахливий вир російсько-української війни, у Європи є нагода вловити цю історичну мить і зарядитися енергією з оновленою та живою метою.
По-третє, друга незалежна вісь свободи не є поганою річчю, незалежно від майбутнього напрямку США. Небезпечно, коли в будь-якій глобальній архітектурі відмовляє якийсь один елемент, як і в конструкції літака чи автомобіля. Ідеї свободи є надто цінними, щоб дозволити світу скотитися в темну епоху авторитаризму через розрив однієї ланки ланцюга.
Ця ситуація сукупно являє собою можливість для того, що можна вважати новим пробудженням європейських цінностей. У цю епоху ми відкидаємо імперіалізм і міждержавне суперництво тієї першої епохи просвітництва, але ми маємо впевненість, щоб перейняти всі його найкращі риси. Ми маємо сміливість вірити в ідеї вільних націй і, завдяки російсько-українській війні, зрозуміти, що цінності, які лежать у їхній основі, не є абстрактними фантазмами минулої епохи, а реальними принципами, які ми повинні повернути до життя, якщо хочемо, щоб наші традиції свободи вижили в сучасному світі.
Усі ці ідеї здаються надуманими та академічними в контексті війни, але цей раптовий поштовх у європейській свідомості, це жорстоке пробудження, викликане найстрашнішою загарбницькою війною на європейській землі з часів Другої світової війни, є саме тим, що робить таке бачення неакадемічним. Від його реалізації в найкоротші терміни залежить наш спосіб життя і майбутня безпека європейських держав.
Незважаючи на жахливий вир, з якого виникають ці потреби, Європа має можливість вловити цей історичний момент і зарядитися енергією оновленої, життєздатної мети. Сучасна епоха науки, культури, політичної свободи, демократії, сили та творчості. Другий вік Європи.
Чарльз Кокелл, професор астробіології Единбурзького університету.
Погляди, висловлені автором у цій статті, можуть не поділятися Kyiv Post.
