«Мирний план» Китаю не визнає Росію агресором. Натомість у ньому використано термінологію агресора, який називає війну «українською кризою».
Проте, незважаючи на сумнівність доброї волі Китаю, окреслені ним мирні аспекти заслуговують на увагу. Лідери України та Китаю планують зустріч, ймовірно, щоб обговорити шляхи припинення геноциду українців. Зеленський повідомив про це у відповідь на публікацію так званого китайського «мирного плану».
ПРИЄДНУЙТЕСЯ ДО НАС
Підписуйтесь на наш Viber-канал.
Президент України також має свій варіант «мирного плану». У листопаді 2022 року він був представлений групі G20, у грудні – країнам G7. 23 лютого 2023 року ООН ухвалила резолюцію «Принципи Статуту Організації Об'єднаних Націй, що лежать в основі досягнення всеохоплюючого, справедливого і сталого миру в Україні». Вона закликає до припинення війни в Україні та вимагає негайного виводу з неї російських військ.
Байден заявив Сі про стурбованість підтримкою Китаєм військово-промислової бази Росії
Усі три документи різною мірою закликають до миру через припинення бойових дій, відновлення мирних переговорів та виведення російських військ з території України. Пропозиції Китаю були відхилені, враховуючи пряму відмову президента США Джо Байдена їх розглядати. Водночас Росія повністю відкидає план України, оскільки остання засуджує зазіхання на власний суверенітет з боку Москви. Резолюція ООН сформульована добре, але не має сили через відмову Генеральної Асамблеї ухвалити резолюцію, яка дозволила б позбавити Росію право вето в Раді Безпеки. Попри ці болючі факти, всі три документи заслуговують на увагу.
Не всі 12 пунктів, висунуті Китаєм, збігаються з 10 пунктами України та 11 пунктами резолюції Генеральної Асамблеї ООН. Наприклад, Китай – країна, яка найбільше забруднює навколишнє середовище, – не згадує про екологічну безпеку. Але, на відміну від інших, він підтримує скасування односторонніх санкцій і сприяння післявоєнній відбудові України. Україна обминає теми економіки та реконструкції. Однак вони закріплені в Київському безпековому договорі, авторами якого є керівник офісу президента України Андрій Єрмак і колишній генсек НАТО Андерс Фог Расмуссен (Anders Fogh Rasmussen).
Окрім цих відмінностей, документи мають важливі спільні риси в інтересах як України, так і всього світу. Якщо пріоритетність аспектів щодо мирного врегулювання розподілятиметься належним чином, це сприятиме створенню основи для майбутніх мирних планів, а не лише війни, яка нищить Україну.
Порівняльну таблицю трьох документів щодо мирного врегулювання ситуації в Україні дивіться тут.
З погляду безпеки міжнародних відносин спільність мирних питань між Україною, Китаєм і резолюцією Генеральної Асамблеї ООН можна розділити на такі ключові категорії:
1) Державний суверенітет;
2) Міжнародне право і правосуддя;
3) Ядерна безпека;
4) Продовольча безпека;
5) Безпека людини;
6) Економічна безпека;
7) Енергетична безпека;
8) Екологічна безпека.
У гібридній війні кожна з цих категорій – це шахівниця. Разом вони утворюють багатовимірну шахівницю, на якій ведеться війна. Хоча всі категорії є надзвичайно важливими, саме державний суверенітет – це основа ефективної комунікації для досягнення мирних переговорів, спрямованих на всеохоплюючий, справедливий і тривалий мир.
Крок перший: визначити поняття суверенітету і територіальної цілісності
Культурні уявлення країн різняться. Інтерпретація суверенітету Китаєм, враховуючи його передбачувані інтереси в Індії, Росії і Тайвані, також викликає запитання: що означає «суверенітет», визначений у його «мирному плані» для України? Союзники України вже продемонстрували певну зневагу до суверенітету в Чорноморському регіоні, що призвело до згубних наслідків у Криму, Абхазії, Південній Осетії, Придністров’ї та навіть у Нагірному Карабасі.
Перш, ніж продовжувати будь-які серйозні дискусії щодо мирного плану, усі сторони мають порозумітися з приводу точного визначення державного суверенітету. Оскільки російський агресор заперечує саме існування української нації, а захоплені нації в складі Російської Федерації воліють звільнитися від кремлівського ярма, суверенітет має бути визначений у спосіб, який не залишає місця для розбіжних тлумачень. Це непросте завдання.
З огляду на статки та владу провідних корпорацій, які значно переважають більшість членів ООН, роль державних корпорацій має бути переглянута крізь призму визначення державного суверенітету. Через посилення санкцій задля національної безпеки, державно-приватне партнерство, розробку алгоритмів соціальних медіа, які свідомо порушують міжнародні відносини, щоб отримати прибуток, більше не можна ігнорувати права та обов’язки в межах майбутньої глобальної структури безпеки. Це особливо актуально в умовах масштабної корпоративної співпраці, необхідної для відновлення України.
Щодо України та її майбутнього, бачення та спільне розуміння того, що таке суверенна Україна, мають бути визначені благонадійними українцями, що служать інтересам своєї держави, а не корупційним схемам чи іноземним активам.
Державний суверенітет і територіальна цілісність – запорука міжнародного порядку. На жаль, наймогутніші держави зловживали цими поняттями після Другої світової війни. Зловживання та відсутність відповідальності на міжнародній арені – головні причини, через які Росія вважає, що їй вдасться досягнути експансії своєї «темної» імперії шляхом знищення української нації. Перший президент Туреччини Мустафа Кемаль Ататюрк (Mustafa Kemal Atatürk) якось сказав: «Суверенітет не дають, його беруть». За кілька століть до нього святий Августин запитав: «За відсутності правосуддя що таке суверенітет, як не організоване пограбування?» Міжнародне правосуддя має перемогти.
У грудні 2022 року Зеленський закликав лідерів країн G7 підтримати його ідею глобального мирного саміту, який би зосередився на мирному плані «в цілому або окремих конкретних аспектах».
Погодження щодо обов’язкового визначення суверенітету – хороший початок. Інакше про що і з якою метою говоритимуть всі інші країни?
Погляди автора статті можуть не збігатися з поглядами редакції Kyiv Post.
